Уродженець Петербурга, вихованець Імператорського Санкт-Петербурзького виховного будинку. 1823 року вступив на фізико-математичне відділення філософського факультету Дерптського (тепер Тар¬туський, Естонія) університету, яке закінчив 1827 р. із золотою медаллю та ступенем кандидата філософії.

1837 р. міністром народної освіти Росії призначе¬ний виконуючим обов’язки професора астрономії на вакантну кафедру університету Св. Володимира.

Після захисту 1838 р. дисертації "О точном определении географичес¬кого положения пунктов, видимых из значительной дали" здобув (1839) ступінь доктора математичних наук і затверджений ординарним професо¬ром астрономії. Упродовж 1840–1842 рр. – декан фізико-математичного відділення філософського факультету, у 1841–1843 рр. – проректор, а з березня 1843 р. (затверджений наказом міністра народної освіти від 4 трав-ня) по травень 1847 р. – ректор університету Св. Володимира.

В університеті В. Ф. Федоров викладав усі розділи астрономії та гео¬дезію. Крім того, особисто керував практичними заняттями в обсерва¬торії. Великою заслугою його перед університетом була організація Аст¬рономічної обсерваторії. Після прибуття до Києва, у квітні 1838 р., він по¬дав Раді університету доповідну записку "О потребностях астрономичес¬кой обсерватории", де зазначив місце розташування майбутньої будівлі та кількість необхідного обладнання. Будівництво обсерваторії (за проектом О. В. Беретті) тривало з 1842 р. по 1845 р. Консультації з організації та об¬ладнання обсерваторії надавав В. Я. Струве. Тимчасову обсерваторію та астрономічний кабінет (відкрито 1838 р.), які знаходились у приватних будин¬ках на Печерську, В. Ф. Федоров забезпечив придбаним у Німеччині інструментарієм та великою бібліотекою.

Перебуваючи на посаді ректора, В.Ф. Федоров ініціював створення при кожному кабінеті університету фахових бібліотек, сприяв становлен¬ню хімічної лабораторії, відвів їй (1843) п’ять кімнат на першому поверсі головного корпусу. 1843 року засновано Тимчасову комісію для розгляду давніх актів при канцелярії київського, подільського та волинського ге¬нерал-губернатора, у якій, за сприяння ректора, активно працювали викладачі університету.

Мав чин статського радника (з 1845). Нагороджений орденами Св. Володимира IV ступеня (1838), Св. Станіслава II ступеня (1845), Св. Анни II ступеня (1851) та удостоєний відзнаки за бездоганну службу за 20 років (1853).

Помер В. Ф. Федоров 24 березня 1855 р. у Києві після тяжкої хвороби.

Джерело інформації: Ректори Київського університету. 1834-2006 / КНУТШ; В.В. Скопенко, В.А. Короткий, Т.В. Табенська, І.І. Тіщенко, Л.В. Шевченко. – Київ : Либідь, 2006. – С. 72-73.