|
Феофілактов Костянтин Матвійович
20 жовтня (1 листопада) 1818 р. — 21 січня (3 лютого) 1901 р.
|
Народився у Санкт-Петербурзі, з міщан. Початкову освіту здобув у Володимирському повітовому училищі Санкт-Петербурга. 1832 року вступив на підготовче відділення при Головному педагогічному інсти¬туті (фізико-математичний факультет). Повний курс закінчив у грудні 1841 зі срібною медаллю.
У середині 1845 призначений викону¬ючим обов’язки ад’юнкта кафедри мінералогії та геології (геогнозії) університету Св. Володимира.
Після захисту дисертації "О юрских и меловых осадках Киевской гу¬бернии" (1849) отримав ступінь магістра мінералогії та геології. У грудні 1851 р. захистив дисертацію "О кристаллических породах губерний Киев¬ской, Волынской и Подольской" на ступінь доктора природничих наук. 26 березня 1852 р. затверджений екстраординарним професором кафедри мінералогії та геології. З грудня 1853 р. – ординарний, а з листопада 1871 р. – заслужений ординарний професор цієї кафедри.
Майже 46 років (по 1891) викладав в університеті курси мінералогії та геології на природничому відділенні фізико-математичного факультету та на медичному факультеті й завідував кабінетом мінералогії та геології. 1872 року підготував геологічну карту Київської губернії (масштаб 10 верст в одно¬му дюймі), 1874 р. – докладнішу геологічну карту Києва (масштаб 200 сажнів в одному дюймі). Зазначені карти 1876 року було удостоєно першої премії Мінералогічного товариства Санкт-Петербурга. К. М. Феофілактов заклав основи вітчизняного картографування.
Упродовж 1877 – 1880 рр. та 1884 – 1887 рр. був деканом фізико-математичного факультету, майже рік (з березня 1880 р. по квітень 1881 р.) – ректором універ¬ситету. Звільнений із посади за власним бажанням у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Учений одним із перших проводив інженерно-геологічні дослідження околиць Києва, зокрема вивчав зсуви правого берега Дніпра, вказав на можливість артезіанського водопостачання міста. Своїми геологічними розвідками він передбачив існування Дніпровсько-Донецького прогину, що нині є основним нафтогазовим джерелом України.
Геологічні колекції, зібрані К. М. Феофілактовим, перейшли у власність університету. За його участі поповнилися цінними експонатами мінералогічний кабінет (більше як на 3000 одиниць) та створена ним мінерало¬гічна лабораторія з великою бібліотекою спеціальної літератури. К. М. Феофілактов по праву вважається засновником київської школи геологів та пет¬рографів.
К. М. Феофілактов був дійсним членом наукових товариств дослідників природи в Москві (з 1870), Харкові та Санкт-Петербурзі (з 1875), Товариства любителів природознавства, антропології та етно¬графії при Московському університеті (з 1855), почесним членом Това¬риства дослідників природи (з 1875) та Мінералогічного товариства (з 1876) Санкт-Петербурга, Київського товариства дослідників природи (з 1885), а також університетів: Московського (з 1869), Санкт-Петербурзького, Св. Володимира (з 1893) та ін.
Мав чин таємного радника. Нагороджений орденами Св. Станіслава II (1858) і І (1877) ступенів, Св. Анни II (1864) і І (1881) ступенів, Св. Володимира III ступеня (1873), а також медалями.
Помер К. М. Феофілактов 21 січня 1901 р. у Києві й похований на но¬вому Байковому цвинтарі.
Джерело інформації: Ректори Київського університету. 1834-2006 / КНУТШ; В.В. Скопенко, В.А. Короткий, Т.В. Табенська, І.І. Тіщенко, Л.В. Шевченко. – Київ : Либідь, 2006. – С. 119, 121.
