Новини

Всього : Фотографія :

У ніч на 1 січня 2025 року, під час чергової атаки російських дронів на Київ, від уламків ворожого БпЛА загинули двоє видатних університетських науковців: нейробіолог Ігор Зима та його дружина, біохімік Олеся Сокур.

Ігор Григорович Зима народився 04 травня 1957 року у Києві.

Понад 50 років життя Ігоря Григоровича пов’язано з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка. У 1974 році він став студентом біологічного факультету КДУ, який закінчив у 1979 році за спеціальністю «біолог-фізіолог, викладач біології та хімії». Уже з перших років професійної діяльності його талант до досліджень і викладання проявився повною мірою.

Ігор Зима довгий час працював у НДІ фізіології імені Петра Богача Університету на посадах старшого інженера, молодшого наукового співробітника, старшого наукового співробітника завідувача лабораторії «Біофізика збудливих систем», а пізніше очолював відділ фізіології мозку та психофізіології. З 2018 року працював доцентом кафедри фізіології та анатомії ННЦ «Інститут біології та медицини».

Наукові здобутки Ігоря Григоровича є вагомими у сфері нейрофізіології. Він був автором понад 350 наукових та методичних публікацій, брав участь у міжнародних конференціях, де представляв свої дослідження. Його докторська дисертація «Нейрофізіологічні механізми сприйняття природних запахів у людини» стала важливим внеском у сучасну науку. З початком російсько-української війни працював над темою «Розробка засобів нейрофізіологічної діагностики та корекції наслідків поранення головного мозку, контузії і посттравматичного стресового розладу в учасників АТО». Він також активно впроваджував інноваційні підходи в освіті, орієнтуючись на розуміння мозкових механізмів засвоєння інформації. Його роботи цитуються у вітчизняних та міжнародних джерелах. Під його керівництвом було підготовлено понад десять аспірантів, які згодом стали успішними науковцями та викладачами. Багато з його учнів продовжують розвивати напрями, започатковані Ігорем Григоровичем, і з вдячністю згадують його підтримку та мудрість.

За свою багаторічну діяльність Ігор Зима здобув численні нагороди та премії, був членом провідних наукових товариств, зокрема Федерації європейських товариств нейронаук і Українського фізіологічного товариства.

Окрім викладацької діяльності, Ігор Григорович був відомим популяризатором науки. Він виступав із лекціями на публічних платформах, знімався у науково-популярних фільмах, таких як «Код нації» та «Анатомія людини». Його вміння доносити складні наукові концепти до широкої аудиторії зробили його улюбленцем як студентів, так і звичайних слухачів.

Ігор Григорович був не лише талановитим науковцем, але й надзвичайно душевною людиною, яка завжди знаходила час для допомоги своїм колегам і студентам. Його наставництво вирізнялося чуйністю, професіоналізмом та прагненням розкрити потенціал кожного. Один із його колишніх аспірантів згадує: «Наш колектив був справжньою робочою сім'єю, ядром якої був Ігор Григорович. За майже 20 років співпраці можна багато чого пригадати. Його позитив, іронічна посмішка і безмежна підтримка завжди мотивували й надихали».

Разом із Ігорем Григоровичем трагічно загинула його дружина, доктор біологічних наук Олеся Сокур.

Олеся Вадимівна Сокур народилася 25 серпня 1960 року в Умані на Черкащині.

На біологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка вона вступила у 1977 році, який закінчила у 1982 році за спеціальністю «біолог-біохімік, викладач біології та хімії». Перші кроки в науці зробила в Інституті клінічної радіології Наукового центру радіаційної медицини АМН України, де у 1998 році захистила кандидатську дисертацію, присвячену дослідженню антиоксидантних систем у постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС.

У 2001 році розпочала роботу в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, де протягом 20 років працювала на посадах старшого наукового співробітника, а згодом очолювала науково-дослідну лабораторію «Фізико-хімічних методів досліджень». З 2003 року обіймала адміністративні посади, зокрема заступника декана біологічного факультету (2003–2009 рр.) та заступника директора ННЦ «Інститут біології та медицини» з наукової роботи (2016–2021 рр.).

Протягом своєї кар’єри Олеся Вадимівна працювала над вивченням біохімічних механізмів уражень клітин при патологіях шлунково-кишкового тракту, що стало основою її докторської дисертації, успішно захищеної у 2013 році. Її дослідження вирізнялися глибиною аналізу та застосуванням новітніх методів.

Олеся Сокур була авторкою майже 200 публікацій, доповідала на вітчизняних і міжнародних наукових зібраннях (з’їзди біохімічного, фізіологічного та біофізичного товариств України, міжнародні конгреси по біохімії та гастроентерології), здобувши визнання наукової спільноти. Її праці зробили вагомий внесок у розвиток біохімії, зокрема у розуміння механізмів розвитку патологій травного тракту та впливу радіації на організм.

Її колеги пам’ятатимуть Олесю Вадимівну як талановиту дослідницю, відповідального керівника та щиру людину. Її відданість науці, людяність та енергія залишили глибокий слід у серцях багатьох.

Світла пам’ять про Ігоря Григоровича та Олесю Вадимівну житиме в серцях вдячних студентів, колег та вчених, які продовжуватимуть їхню справу.

 Колектив Київського національного університету імені Тараса Шевченка висловлює щирі співчуття близьким і рідним  Ігоря Григоровича Зими та Олесі Вадимівни Сокур й усім, хто знав цих видатних людей.