ЧИЖЕВСЬКИЙ Дмитро Іванович (1894-1977) Видатний мислитель, вчений-енциклопедист, філософ, славіст, літературознавець, релігієзнавець, культуролог

Народився Дмитро Іванович Чижевський 4 квітня (23 березня) 1894 року в м. Олександрії Херсонської губернії (тепер - Кіровоградської області).

Важливе місце у духовному становленні майбутнього вченого, у формуванні його світогляду належить батькам Чижевського - Іванові Костянтиновичу та Марії Дмитрівні.

Батька Чижевського, артилерійського офіцера, за участь у народницькому гуртку було виключено з військової академії, заарештовано і після двохлітнього ув'язнення вислано з Петербурга на північ, а пізніше на батьківщину, в Олександрію. Згодом І.К. Чижевського обрано головою управи цього міста, а 1906 року він став депутатом Державної думи, де був одним із керівників Українського парламентського клубу-фракції Партії українців. Мати - українська дворянка Марія Єршова була талановитою художницею і педагогом. За порадою І.Ю. Рєпіна, якого вона знала особисто, Марія Дмитрівна розшукувала талановитих дітей у провінції і навчала їх живопису. Сім'я жила скромно, проте в родині панував культ науки, літератури, живопису. Дітей, Дмитра та Марію, виховували на ідеалах просвітництва.

Освіту Д.І. Чижевський здобув у місцевій початковій школі. Із 1904 по 1911 рр. він навчався в Олександрійській класичній гімназії. Проте інтереси Чижевського-гімназиста не обмежуються навчанням і він організовує просвітницький, а пізніше й політичний молодіжні гуртки, члени яких збиралися у Чижевських удома. Серед учасників цих зібрань було вісім майбутніх професорів. Дмитрові Чижевському ще за часів навчання в гімназії викладачі пророкували кар'єру вченого, а однолітки з повагою називали його професором.

Закінчивши 1911 року зі срібною медаллю Олександрійську гімназію, Д. Чижевський стає студентом фізико-математичного факультету Петербурзького університету. Проте згодом, 1913 року він переходить до Київського університету, де зосереджується на вивченні філософії і слов'янської філології.

Навчання в університеті Д. Чижевський поєднує з активною політичною діяльністю в українському соціал-демократичному русі. За революційну діяльність 1916 року потрапляє до в'язниці, з якої його визволила березнева революція 1917 року.

Після звільнення він редагує меншовицьку газету, а 1919 року закінчує університет і отримує диплом першого ступеня.

Під час української революції Д. Чижевський був членом Російської фракції в комітеті Центральної Ради (Малій Раді). Там, як один із чотирьох представників "меншості", голосував проти проголошення незалежності Української Народної Республіки.

1921 року Київський університет запросив Д. Чижевського на посаду доцента філософії, однак його було заарештовано й направлено в табір для інтернованих. Дивом йому вдалося уникнути розстрілу. 13 травня 1921 року, нелегально перетнувши польсько-радянський кордон, Д. Чижевський прибув до Гейдельберга (Німеччина). Протягом 1921-1924 рр. він продовжує своє навчання в німецьких університетах. Поміж тогочасних його наставників були видатні філософи двадцятого століття Е. Гуссерль, К. Ясперс, М. Хайдеггер та ін.

Згодом починається плідний період викладацької та наукової роботи, який продовжувався кілька десятиліть. Д.І. Чижевський викладає в Українському Високому Педагогічному інституті ім. М. Драгоманова у Празі, а з 1929 року стає професором Українського Вільного університету в Мюнхені. Своїми працями з філософії та літературознавства Д. Чижевський здобуває авторитет у наукових колах, і 1932 року його запрошують викладати в університеті в Галле (Німеччина). Досліджуючи пієтистські архіви, Д.Чижевський натрапив на знахідку, яка стала найбільшим відкриттям у його житті. Це рукопис головного твору чеського реформатора освіти, теолога й поета Яна Амоса Коменського (Коменіуса, 1592-1670), який сто п'ятдесят років вважався втраченим.

Окрім Галльського університету Д. Чижевський викладав в університетах Ієни та Марбурга та епізодично виступав з лекціями в багатьох університетах інших європейських країн (Польща, Франція, Швеція, Чехословаччина та ін.)

1949 року Д. Чижевський покидає Європу і від'їжджає до США, де йому запропоновано посаду професора в Гарвардському університеті. Він затримався в Гарварді по 1956 рік - викладав славістику, спілкувався з колегами: як давніми - Р. Якобсоном, протоієреєм Георгієм Флоровським, О. Гершенкроном, - так і новими - Г. Лантом, В. Вейнтраубом, Ю. Шевельовим.

1956 року Д. Чижевський повертається до Німеччини, де очолює кафедру славістики Гейдельберзького університету. Через шість років, 1962 р. його обрано дійсним членом Гейдельберзької Академії наук, а незабаром і Хорватської Академії наук у Загребі.

Помер Д.І. Чижевський у Гейдельберзі 18 квітня 1977 року.