|
ФЕОФІЛАКТОВ
|
Народився 20 жовтня 1818 р. у С.-Петербурзі в родині міщан. Початкову освіту здобув у Володимирському повітовому училищі у С.-Петербурзі.
У грудні 1841 р. зі срібною медаллю закінчив фізико-математичний факультет головного Педагогічного інституту. Ще студентом викладав елементарну хімію та технологію учням другого розряду цього на¬вчального закладу. Був залишений на рік при інституті для спеціальних занять з мінералогії та геології.
У 1842 р. здійснив екскурсію на Урал для ознайомлення з його геологією, а в 1843 р. виїхав на два роки за кордон.
Роботу в Київському університеті св. Во¬лодимира розпочав у 1845 р. ад'юнктом по кафедрі мінералогії та геології. Захистивши у 1849 р. ди¬сертацію «О юрских и меловых осадках Киевской губернии», отримав звання магістра. У 1851 р. захистив дисертацію «О кристаллических породах губерний Киевской, Волынской и Подольской» на звання доктора. Через рік йому присвоїли звання екстраординарного професора Київського університету св. Володимира, а ще через рік - ординарного.
Факультет і рада університету обирали К. М. Феофілактова секретарем, деканом фізико-математичного факультету, впродовж 1880-1881 рр. він був ректором Університету св. Володимира.
З 1864 р. учений майже безперервно займався до¬слідженням геології південно-західних губерній, вів активну наукову роботу в Київському університеті в галузі геології та природознавства. Крім того, К. М. Феофілактов був ініціатором створення і активним учасником низки науково-громадських організацій, зокрема Київського товариства дослідників природи при Київському університеті, яке почало свою діяльність у 1869 р., та своєрідного його попередника - Комісії для опису губерній Київського навчального округу також при Київському університеті, яка існувала з 1851-го по 1864 р., але фактично діяла по 1854 р. Ця комісія була до певної міри місцевим відділенням Російського гео¬графічного товариства. К. М. Феофілактов очолював Київське товариство дослідників природи безперервно протягом 22 років - з 1877-го по 1899 р. Він брав участь в організації і роботі першого і наступних з'їздів дослідників природи.
К. М. Феофілактов був вихователем і керівником геологів Київсько¬го університету протягом півстоліття. Цей період в історії Київського університету св. Володимира отримав назву «феофілактовського етапу», а самого Феофілактова називали «засновником київської школи геологів і петрографів», «дідусем російських геологів», «засновником київської геології», «Нестором російської геології» та ін.
Створена Феофілактовим київська школа геологів мала всі головні риси, властиві передовому російському природознавству того часу. Деяка особливість її полягала як в об'єктах і районах дослідження, приурочених головним чином на перших порах до «губерній Київського навчального округу» і самого міста Києва, так і в не зовсім звичайній широті фронту досліджень, що, мабуть, обумовлено самим місцем Феофілактова в історії геології як одного з ланцюгів, які зв'язують епоху природничо-історичного енциклопедизму першої половини XIX ст. з епохою прискореної диференціації і швидкого розвитку геології в кінці того ж століття.
З феофілактовської школи вийшло багато відомих геологів, серед них П. Я. Армашевський, П. А. Тутковський, В. І. Блюмель, В. В. Дубянський, Л. А. Крижановський та ін.
Майже одразу після приходу в Київський університет св. Володимира К. М. Феофілактов приступив до складання «Природничої історії губерній Київського навчального округу», геогностичних карт цих губерній. Цю велику працю він закінчив тільки через 20 років, та й то лише частково. Феофілактов склав геологічну карту масштабом 10 верст в одному дюймі тільки Київської губернії. Розпочате ним геологічне вивчення інших губерній Київського навчального округу продовжували під його керівництвом в основному його учні і співро¬бітники Армашевський і Тутковський.
Про складену Феофілактовим геологічну карту Київської губернії в 1867 р. повідомлялось на Першому з'їзді російських дослідників природи і лікарів, а в 1872 р. її було видано. Слід підкреслити, що до цієї роботи Феофілактов приступив за кілька років до виходу в світ першої в Росії такої самої карти Петербурзької губернії, складеної професором столичного університету С. С. Куторгою.
Карта Феофілактова була першою такою детальною і науково обґрунтованою геологічною картою в Україні і Росії.
У 1874 р. Феофілактов видав ще докладнішу геологічну карту масштабом 200 сажнів в одному дюймі для міста Києва. Така карта була першою в Росії.
Карти Феофілактова були видатним явищем у науковому житті того часу і поклали початок цілої епохи геологічного вивчення і картографування території України. Вони дістали високу оцінку авторитетних сучасників - за них Феофілактову були присуджені премії Російського мінералогічного товариства.
Проводячи свої регіонально-геологічні дослідження в основному в Київській, а взагалі в усіх губерніях Київського навчального округу, тобто фактично на всій північно-західній частині теперішньої площі України, крім зони Карпат і Прикарпаття, Феофілактов зумів не тільки зробити важливі геологічні відкриття, а й порушити багато цікавих геологічних проблем і питань, над вирішенням яких працювали і продовжують працю¬вати дослідники. Так, наприклад, він перший встановив у своїй класичній для того часу праці (1851) різновіковість гранітів, з яких складається Український кристалічний щит, стверджуючи, всупереч думці Дюбуа де Монпере та інших дослідників, його дуже давнє досилурійське походження. Він перший виявив, описав і картографував широковідомі тепер каневські дислокації, спростувавши думки Мурчисона про відсутність на південь від девонської осі юрських осадків, «подібних до московських». Феофілактов також вперше встановив тектонічний характер Ісачківського бугра, що його він вважав досить примітним у геологічному відношенні, і мульдоподібне залягання крейдових і третинних відкладів на площі до того часу ще не відомої Дніпровсько-Донецької западини.
Успішно застосовуючи не лише батрологічний, а й палеонтологічний метод, Феофілактов заклав основи сучасної стратиграфії нижньотретинних відкладів для півдня Росії, остаточно довівши разом з О. С. Роговичем, який працював одночасно з ним в університеті, всупереч помилковим поглядам академіка Е. Ейхвальда, що панували тоді, наявність тут цих відкладів. Крім того, він визначив і межу розвитку цих відкладів у північно-західній частині Українського кристалічного щита.
К. М. Феофілактов та його учні були в числі перших, хто застосовував у Росії мікроскопічні методи дослідження. Крім того, Феофілактов, який започаткував вивчення гранітів України, зробив першу відзначену в історії петрографії і таку, що не пройшла непоміченою петрографами, спробу типізації гранітів, з яких складається Український кристалічний щит, виходячи з принципу індивідуалізації і територіальної приуроченості цих типів. Типізація ця частково зберегла своє значення і нині і лежить в основі відповідних сучасних петрографічних побудов. Феофілактов перший виділив на площі Українського кристалічного щита граніти типу рапаківі; встановив наявність своєрідного комплексу порід, який згодом одержав назву тетерево-бузької серії, а також існування другого, південного, Городищенського масиву лабрадоритів.
Він захоплювався геологією четвертинного періоду, який вважав «однією з найцікавіших епох історії розвитку земної кулі». Ця галузь геології, яка повністю склалась і виросла на очах у Феофілактова, була ним же вперше розроблена в першому наближенні у відношенні до місцевого краю. При цьому він не тільки довів наявність тут льодовикових і післяльодовикових відкладів, а й вперше дав загальну картину їхньої будови і поширення, яка не втратила свого значення і тепер, а також дав перше їх стратиграфічне розчленування.
Феофілактов проводив дослідження, які дали йому можливість зробити в Лубенському повіті перше відкриття в межах європейської Росії палеолітичної стоянки. За свідченням сучасників, жодне велике починання в місцевому краї, яке стикалося з галуззю геології, не обходилось без участі і сприяння Феофілактова.
Дослідженнями К. М. Феофілактова були закладені основи розвитку в Україні галузі гідрогеології. Він перший вказав на можливість артезіанського водопостачання Києва, яке поступово почало здійснюватись у 80-х роках XIX ст. В розробці питань постачання Києва здорового водою Феофілактов брав найдіяльнішу участь.
Помер К. М. Феофілактов у 1901 р.
Матеріали взяті з книги Київський національний університет імені Тараса Шевченка : Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В.В. Скопенко, О.В. Третяк, Л.В. Губерський, О.К. Закусило, В.І. Андрейцев, В.Ф. Колесник, В.В. Різун та ін.]. - Київ : Світ Успіху, 2005. - С. 107-108.