ГІЛЯРОВ Сергій Олексійович (1887-1946) Випускник Імператорського університету Св. Володимира (1912), історик, мистецтвознавець, музеєзнавець

Народився Сергій Олексійович Гіляров 1887 р. у Москві в родині професора філософії Олексія Микитовича Гілярова. Вченим, публіцистом і видавцем був і його дід, Микита Петрович, який дотримувався слов'янофільських поглядів і входив до кола соратників відомих слов'янофілів Хом'якова, Киреєвського, Аксакова.

Згодом Олексій Микитович зайняв вакантну посаду на кафедрі історії філософії університету Св. Володимира, і сім'я перебралася до Києва. У цьому навчальному закладі Гіляров-старший пропрацював тридцять років.

Вступив на історико-філологічний факультет університету Св. Володимира і його син, Сергій. 1912 р. С.О. Гіляров закінчив навчання. Упродовж 1915-1923 pp. він працював асистентом кафедри історії мистецтв Київського університету. З 1923 р. був ученим секретарем, заступником директора з наукової роботи Музею мистецтв ВУАН. Одночасно працював на викладацькій роботі в київських інститутах: археологічному (1917-1924 pp.), будівельному (1924-1945 pp.), кінематографії (1930-1934 рр.). З 1935 р. - член Спілки архітекторів УСРР і член правління цієї спілки. 1937 р. його делегували на український та всесоюзний з'їзд архітекторів.

С.О. Гіляров був видатним дослідником, істориком і хранителем художніх скарбів. Він умів пояснити смисл живописних полотен, великих таємниць мистецтва й життя. Розмах наукових інтересів Сергія Олексійовича був досить широким - від мистецтва Стародавнього Єгипту та античного світу, Китаю і Монголії, майстрів італійського Відродження до представників мистецтва XIX і XX століть. С.О. Гіляров популяризував великих західних художників у масовій просвітницькій серії українською мовою.

С.О. Гіляров тільки й жив мистецтвом навіть у часи, коли радянська влада наступала на культуру як "ідеологію буржуазії". Сергій Олексійович був блискучим лектором. Його захоплено слухали студенти всіх навчальних закладів, де Гіляров викладав історію мистецтв.

Навіть у часи сталінського тоталітаризму учений намагався бути поза політикою. В одній зі своїх статей він категорично писав: "Сучасність у суспільному житті - справа політики. Історик має бути безпартійним, неупередженим і справедливим..." Справжнім домом і фортецею С.О. Гілярова став "київський Ермітаж" - Музей західного і східного мистецтва. Багато зусиль Сергій Олексійович доклав для дослідження, систематизації та обліку збірок, повернення до Києва колекції В. Щавинського. Він намагався зберегти колекцію, зібрану Варварою та Богданом Ханенками, мріяв про створення Центру вивчення світового закордонного мистецтва, збирав втрачені старі й нові шедеври для музею. С.О. Гіляров уклав науковий каталог Музею мистецтв ВУАН. Проте витвори мистецтв з музею часто вилучали і продавали за кордон. Цього вимагала індустріалізація. Кожне таке "вилучення" було особистою трагедією для Сергія Олексійовича.

На жаль, уся колекція музею, зібрана колишніми капіталістами, була ідеологічно ворожою радянській владі. Ворожими для неї були і ті, хто оберігав шедеври світового образотворчого мистецтва. Тому 1933 р. С.О. Гілярова заарештували і звинуватили у шпигунській діяльності, але того ж року звільнили за відсутністю доказів.

3 початком війни С.О. Гіляров відмовився евакуюватися з Києва і лишився на окупованій німцями території, вирішивши, що хранитель має залишатися біля своїх експонатів. На жаль, Сергій Олексійович не зміг запобігти планомірному пограбуванню музею німецькими окупантами. Проте, щоб хоч частину шедеврів залишити нащадкам, С.О. Гіляров погоджується бути директором музею, щодня ходить туди на роботу. Коли німецькі війська відступали під натиском радянських, у Сергія Олексійовича була можливість піти з ними. Розуміючи, що йому нізащо не подарують "співпрацю" з окупантами, С.О. Гіляров усе ж не залишає рідного міста.

1945 р. його арештували вдруге за звинуваченням у співробітництві з нацистською владою під час тимчасової окупації Києва. У ході слідства він помер 1946 р. у Лук'янівській в'язниці Києва. Офіційно - від запалення легенів. Пізніше з'ясувалося, що від виснаження, відмовившись приймати їжу.

Як учений С.О. Гіляров досліджував біографії відомих діячів мистецтв, присвячував свої книжки окремим представникам мистецтва, подавав біографічні нариси про художників та аналізував їхні картини.

Він також вивчав процеси становлення видатних митців, досліджував ставлення художників до сучасного їм політичного устрою, розглядав формування їхніх творчих, суспільно-політичних, філософських та державницьких поглядів. С.О. Гіляров зробив вагомий внесок у вивчення спадщини відомих митців минулого.

Матеріали взяті з книги Київський національний університет імені Тараса Шевченка : Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В.В. Скопенко, О.В. Третяк, Л.В. Губерський, О.К. Закусило, В.І. Андрейцев, В.Ф. Колесник, В.В. Різун та ін.]. - Київ : Світ Успіху, 2005. - С. 170-171.