|
КОПНІН
|
Павло Васильович Копнін народився 27 січня 1922 р. у Раменському районі Московської області в селянській родині. Закінчивши середню школу, вступив на філософський факультет Московського інституту філософії, літератури та історії. Учасник Великої Вітчизняної війни. 1945 р. вступив до аспірантури Московського педагогічного інституту, яку успішно закінчив 1947 p., захистивши кандидатську дисертацію "Боротьба матеріалізму та ідеалізму в розвитку вчення про сутність судження".
Після захисту дисертації працював співробітником кафедри філософії Академії суспільних наук, а потім - завідувачем кафедри філософії Томського університету. З 1947 р. по 1953 р. виходить низка його праць з проблем логіки та теорії пізнання, серед яких "Формально-логічна і діалектична підготовка питання", "Про деякі питання теорії судження", "Про логічні погляди М.В. Васильєва", "Про класифікацію суджень", "Елементарні закони логіки і їхнє значення ". У співавторстві з професором І.М. Осиповим підготував до друку оригінальну роботу "Головні питання теорії діагнозу". 1955 р. П.В. Копнін захищає докторську дисертацію "Форми мислення і їхня роль у теорії пізнання".
З 1958 р. починається київський період у житті та творчості ученого. П.В. Копнін очолює кафедру філософії Київського політехнічного інституту, а потім - кафедру філософії Київського університету. Згодом стає директором Інституту філософії АН УРСР. На цій посаді він перебував по 1968 р.
Київський період життя і творчості Копніна став визначальним для нього. Саме тут була створена оригінальна філософська світоглядна школа, яка не втратила свого значення й до сьогодні.
Талановитий викладач, педагог Павло Васильович Копнін знайшов у Києві сприятливу аудиторію для пропаганди та розвитку своїх ідей. Лекції філософа з теорії пізнання приваблювали не лише студентів-філософів, але й аспірантів, викладачів, слухачів інших дисциплін.
У Києві були написані найвідоміші роботи філософа: "Діалектика як логіка", "Вступ до марксистсько-ленінської гносеології". Хоча сьогодні праці П.В. Копніна становлять інтерес в основному для істориків філософії, проте головна заслуга філософа полягає в тому, що він був засновником напряму, який розглядав логіку науки як самостійну філософську дисципліну. Тобто він розглядав науку як сферу людської діяльності, що має власну логіку розвитку, недотичну до марксистсько-ленінської ідеології, доводив, що діалектична логіка підпорядковується власним закономірностям, а не визначається рішеннями партійних з'їздів, висловив ідею щодо існування сукупності позанаукових форм духовного освоєння дійсності, кожна з яких є не менш значущою для людини, ніж наука. Копнін заперечував сцієнтистські тенденції, які з'явилися тоді в радянській філософії. Він упровадив у філософський обіг чимало ідей Канта, котрий до того вважався "суб'єктивним ідеалістом", не вартим уваги, започаткував київську філософську школу, яка в основу всього процесу філософського мислення поклала не боротьбу класів, не суспільні стосунки, не проблеми природознавства, а відношення - світ людини". Ця постановка питань викликала шалений спротив з боку сталінських ортодоксів.
Саме за Копніна розгорнулися дослідження духовної спадщини Києво-Могилянської академії під керівництвом В. Нічик. Було доведено, що спадщина мислителів академії містить чимало оригінальних філософських концепцій. Подальші пошуки київських філософів вийшли на філософську антропологію, феноменологію буття і логіку науки, аналітичну філософію. За Копніна Інститут філософії АН УРСР став одним із осередків діяльності інтелектуалів-шістдесятників, у тому числі і майбутніх правозахисників та політв'язнів В. Лісового, Ю. Бадзя, Є. Пронюка.
1968 р. П.В. Копнін переїхав до Москви, де очолив Інститут філософії АН СРСР. Але там він не зміг так творчо працювати, як у Києві. Проти Копніна було розгорнуто гостру боротьбу з боку титулованих прибічників догматичного марксизму-ленінізму. Власне, життєва ситуація, у якій опинився філософ у цей період, і стала причиною його передчасної смерті.
Помер П.В. Копнін 27 червня 1971 р. у Москві. Похований на Новодівичому кладовищі.
Матеріали взяті з книги Київський національний університет імені Тараса Шевченка : Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В.В. Скопенко, О.В. Третяк, Л.В. Губерський, О.К. Закусило, В.І. Андрейцев, В.Ф. Колесник, В.В. Різун та ін.]. - Київ : Світ Успіху, 2005. - С. 385.
