|
НЕВОЛІН
|
Костянтин Олексійович Неволін народився 1806 р. у м. Орлові В'ятської губернії в родині священика. Початкову освіту К.О. Неволін здобув у В'ятській духовній семінарії. 1828 р. він закінчив Московську духовну академію. Тоді ж був прийнятий на службу до II відділення власної його імператорської величності канцелярії, де брав участь у кодифікації законодавства і водночас вивчав курс законодавства під керівництвом М.А. Балудянського у С.-Петербурзькому університеті. Після його закінчення здібного випускника направили на стажування за кордон, де він протягом 1829-1832 pp. слухав лекції у Берлінському, Геттінгенському та Гейдельберзькому університетах. Після повернення знову працював у імператорській канцелярії.
1835 р. Костянтин Олексійович захистив докторську дисертацію "Роздуми про філософію законодавства у древніх", після чого його наступного року призначили на посаду ординарного професора Київського університету на кафедрі енциклопедії законодавства. Своєю дисертацією та роботою "Історія російських цивільних законів" він започаткував курс загальної теорії права, що сприяло обранню К.О. Неволіна 23 квітня 1837 р. ректором університету Св. Володимира. У червні 1839 р. його одностайно переобирають на другий термін (тоді ректорів обирали на два роки). А 26 липня 1841 р. Неволін був переобраний на посаду ректора втретє, навіть попри його відмову від балотування. Цього разу Костянтина Олексійовича затвердили на посаду ректора на чотири роки.
Костянтин Неволін в університеті мав славу вченого, мислителя, здібного організатора й адміністратора, володів гострим розумом, залізною волею, любив чіткий порядок і був вимогливим керівником. У той час, коли Неволін був ректором, університет перевели до нового будинку (нині - червоний корпус), відкрився медичний факультет, були обладнані спеціальні кабінети і сформовані колекції.
Разом з тим сучасники відзначали консерватизм К.О. Неволіна, його сухе і формальне ставлення до своїх обов'язків. Тому 4 травня 1843 р. ректором Київського університету був затверджений астроном В.Ф. Федоров - людина м'яка і толерантна.
Цього ж року Костянтин Неволін залишає Київ і від'їздить до С.-Петербурга, де очолює кафедру цивільного права Санкт-Петербурзького університету. Одночасно він читає лекції в Імператорському училищі правознавства. З 1847 p. K.О. Неволін працює проректором, деканом юридичного факультету Санкт-Петербурзького університету.
Костянтин Олексійович був лауреатом Демидовської премії за працю "История Российских гражданских законов", а також відзначений Академією наук присудженням половинної Демидовської премії за "Енциклопедію законодавства". У ній Неволін, поєднавши теоретичні підходи історичної школи права і школи природного права, висловив ідеї, які становлять основу нинішнього порівняльного законодавства. К.О. Неволін уперше в російській правовій думці чітко сформулював систему необхідних юристові знань історико-правової науки. За працю "О пятинах и погостах Новгородских в XVI веке" його відзначено Костянтинівською медаллю Російського географічного товариства, а за "Разбор сочинения Линовского "Исследование начал уголовного права, изложенного в Уложении царя Алексея Михайловича" нагороджено золотою медаллю Академією наук. 1853 р. йому присвоєно звання дійсного статського радника. К.О. Неволін також став членом Консультації при Міністерстві юстиції.
Костянтин Неволін був членом Імператорського російського географічного товариства, Комітету дослідження і збереження старожитностей (Київ), ряду інших товариств і комісій.
1854 р. його обрано почесним членом Київського університету Св. Володимира. К.О. Неволін був нагороджений орденами Св. Володимира IV ступеня, Св. Станіслава II ступеня, Св. Володимира III ступеня.
У травні 1855 р. Костянтин Олексійович Неволін виїхав для лікування сухот спочатку до Німеччини, потім до Австрії, де й помер 18 жовтня 1855 р. Його прах перепоховали на Смоленському кладовищі у С.-Петербурзі.
Матеріали взяті з книги Київський національний університет імені Тараса Шевченка : Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В.В. Скопенко, О.В. Третяк, Л.В. Губерський, О.К. Закусило, В.І. Андрейцев, В.Ф. Колесник, В.В. Різун та ін.]. - Київ : Світ Успіху, 2005. - С. 445.
