Новини

Всього : Фотографія :

ДАНИЛЮК Іван Васильович, випускник факультету соціології та психології Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Закінчив аспірантуру. У 2010 захистив докторську дисертацію. Нині професор кафедри загальної психології, Заслужений працівник освіти України, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України. З 2012 року – декан факультету психології. Автор понад 160 наукових і навчально-методичних праць: монографій, навчально-методичних посібників, наукових статей у фахових закордонних і вітчизняних виданнях, що індексуються у міжнародних наукометричних базах.

Якій проблематиці було присвячено Вашу першу наукову доповідь, і коли вона відбулася?

Мій науковий дебют відбувся в далекому 1988 році на Днях науки. Я тоді навчався на I курсі відділення психології філософського факультету Шевченкового університету. Моїм науковим керівником був Володимир Андрійович Роменець – видатний український учений, фундатор вітчизняної історико-психологічної науки, автор семи томів капітальних досліджень з історії всесвітньої психології. Окрім історії всесвітньої та української психології, особливе місце в житті В. А. Роменця займало дослідження проблем психології творчості. Володимир Андрійович завжди заохочував студентів бути активними, брати участь у різноманітних наукових подіях. Тому я із задоволенням взявся за аналіз праці Івана Яковича Франка “Із секретів поетичної творчості”, в якій він з позицій вченого і поета досліджує неповторне, унікальне в людській психіці, розкриває наукові засади творчої особистості та доповів про результати дослідження на одній із секцій. Згодом мене та ще декількох студентів відзначили на засіданні кафедри загальної психології і  я був безмежно щасливим.

Яку наукову подію Вашого життя Ви найчастіше згадуєте?

Безперечно значимою подією в житті будь-якого науковця є захист дисертацій. Проте останнім часом, ми з колегами згадуємо доповідь і презентацію книги «Етнокультурна психологія: історія та сучасність» на 16 з’їзді Польського товариства соціальних психологів у Познані (вересень 2019). За останні 30-40 років психологія визнала, що культура, в якій людина живе, є могутнім детермінуючим фактором. Міжособистісна привабливість, секс, дотики, особистий простір, дружба, сімейна динаміка, стилі виховання, очікування щодо дитячої поведінки, ритуали, залицяння, шлюб, розлучення, кооперація-конкуренція, злочини, любов і ненависть – все це в значній мірі визначається культурою. Про це ведеться мова в нашій книзі. На з’їзді були присутні етнопсихологи з багатьох країн світу. Після доповіді та її жвавого обговорення виникла ідея провести Конгрес Міжнародної асоціації крос-культурної психології в Україні. З почуттям гордості ми поверталися ввечері до готелю.

Який жарт та з якої галузі знань Ви найбільше цитуєте?

Жартів, які я використовую на лекціях багато. Вони згадуються в залежності від питань, які розглядаються чи ситуацій. Гумор допомагає переключити увагу, щоб зрештою знову включитися в роботу. Психологія – актуальна сьогодні професія і не обділена увагою суспільства, в плані анекдотів в тому числі. Але більшою мірою сфера моїх досліджень – етнопсихологія, тобто психологія різних народів світу. А тут є багато кумедних прикладів, оскільки те, що одній культурі є досить серйозним в іншій виявляється смішним.  Наприклад, в одному з племен тропічної Африки якщо хлопець робить пропозицію дівчині то він дарує їй два горіхи кола (це така місцева валюта). Але якщо дівчина не погоджується вийти за нього заміж, вона повинна повернути йому три горіхи кола. Або у Кенії, наприклад, в провінційних місцях, щоб тебе визнали чоловіком у підлітковому віці тобі потрібно декілька разів штовхнути носорога або смикнути тричі лева за хвоста. Хіба не смішно?

До життєпису якого відомого дослідника Ви апелюєте, коли наводите мотивуючий приклад для молодих учених?

Завжди згадую своїм студентам свого вчителя Володимира Андрійовича Роменця. Пропрацювавши в Київському університеті іменіТараса Шевченка більше 30 років, подолавши шлях від старшого викладача до професора кафедри загальної та інженерної психології В.А. Роменець не міг залишити поза увагою одне з найгрунтовніших відношень у навчальному процесі – Учитель і Учень. В ньому встановлюються найінтимніші механізми передачі та виховання творчих здібностей. “Тут виступає найзмістовніша ділянка соціальної психології: запозичення, наслідування та оригінальність виявляють дуже своєрідну специфіку. Живий контакт учителя і учня не можуть замінити ніякі книжки, підручники тощо”. Сьогодні в умовах карантину, ми як ніколи це розуміємо. В. А. Роменець услід за М. М. Бахтіним вважав, що людська психіка – це “сума діалогів”; її в принципі не можна вивчати абстрагуючись від того діалогу, який учитель обов’язково веде з учнем у процесі виховання. Учитель фактично стає схожим на царя Мідаса: до чого б він не доторкнувся в свідомості вихованця, все автоматично перетворюється в діалог між ними. Саме в діалозі з Учителем з великої літери учень розвивається, пізнає себе, стає компетентним у культурі.

Ваше наукове кредо.

У моєму житті мені допомагає глибока життєва філософія китайського мудреця Лао-Цзи:

«Подорож довжиною в тисячу миль починається з першого кроку».

«Будьте уважні до своїх думок, вони – початок вчинків».

«Хто думає, що осягнув усе, той нічого не знає».

Проректор з наукової роботи, професор Жилінська О. І.

Пресцентр