Новини

Всього : Фотографія :

ГУБЕРСЬКИЙ Леонід Васильович, випускник філософського факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка 1969 року, нині доктор філософських наук, професор, академік НАН та НАПН України, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Надзвичайний і Повноважний Посол України. Автор і співавтор понад 300 наукових праць. Підготував 12 докторів і 25 кандидатів філософських  наук. Герой України. Лауреат Державної премії у галузі освіти  України, Лауреат Державної премії у галузі науки і техніки України, Лауреат Премії НАН України імені Д. І. Чижевського, Заслужений працівник народної освіти України, Відмінник освіти України, Заслужений професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

 Які події Вашого життя вплинули на Ваш вибір Університету, що став Вашою долею?

Це була Мрія, Мрія із шкільної лави про міжнародну політику. Уже в старших класах мав надзвичайних інтерес до усіх подій міжнародного життя. Книги, газети, журнали – усе про міжнародне політичне життя, в якому після перемоги над нацизмом відбувалися доленосні події для всіх народів світу. Саме життєві шляхи до моєї Мрії привели мене до Університету і стали долею, в якій сповнюється Мрія.

Після закінчення середньої освітньої школи №3 м. Миргорода Полтавської області я вступив до місцевого механіко-керамічного технікуму, йдучи шляхом старшого брата та втілюючи тогочасні переконання про важливість інженерної технічної освіти. Після закінчення технікуму, здобувши кваліфікацію механіка-теплотехніка, я рік пропрацював на посаді змінного інженера ТЕЦ цукрового комбінату у Харківській області. Маючи броню від служби у лавах Збройних Сил, самостійно від неї відмовився та під час чергового призову став курсантом відомого трьохсотого танкового полку на Десні. Здавалося, що життєві шляхи вели до інженерної професії: в армії дістав кваліфікацію механіка-водія, в кінці трирічної армійської служби склав іспити за військове училище та отримав офіцерське звання, командири рекомендували продовжити службу в армії. 

Але Мрія мене не полишала, поставити крапку над «І» допомогли довідники для вступників, коли я став шукати, де здійснюють підготовку фахівців у сфері міжнародної політики, і дізнався, що в Україні лише один факультет міжнародних відносин і права у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка здійснював випуски фахівців-міжнародників. Я став посилено готуватися до вступних іспитів, але не все так сталося, як гадалося. У рік мого вступу до Університету відбулася реорганізація, підготовку фахівців з міжнародного права і міжнародних відносин передали на юридичний та історичний факультети. У підсумку: факультету міжнародних відносин в Університеті не має, а Мрія є! Приймаючи рішення про вибір факультету, керувався саме Мрією: на якому факультеті найближча проблематика до міжнародних суспільних проблем, туди й буду вступати. Через такі міркування обрав історико-філософський факультет відділення філософії, успішно склав три вступні іспити, набрав 14 балів із максимальних 15 балів, і в 1964 році став студентом Університету, далі – його аспірантом, асистентом, доцентом, професором, проректором, відтак усе життя – в Університеті.

А Мрія кликала, і саме в Університеті вона здійснилася, коли, будучи на посаді проректора Університету, я отримав пропозицію про важливу  університетську ділянку роботи – очолити відновлений Інститут міжнародних відносин. Прийнявши цю пропозицію найстарших професорів-міжнародників, за підтримки всього трудового колективу із честю 14 років робив усе, щоб мрії юнаків і дівчат про сферу міжнародних відносин ставали реальністю – в Інституті міжнародних відносин здобували вищу освіту представники 96 країн світу, з них багато хто стали видатними політичними діячами, послами, Президентами країн. Ось так я став міжнародником. 

Можна сказати, йшов за Мрією й, обравши Alma Mater, отримав щасливу Долю.

У науковому і громадському житті Ви виголошували доповіді із найрізноманітніших трибун: трибуни Вченої ради Університету, трибуни Національної академії наук України,  трибуни Верховної Ради України, трибун багатьох міжнародних організацій. І все ж чиясь доповідь для Вас є взірцевою. Чиє слово найбільше вразило Вас?

Дійсно, мені довелося виступати з багатьох трибун, та ще більше мені в житті довелося слухати блискучі виступи міжнародних діячів, політиків, академіків, і все ж найсильніші враження – від виступів наших університетських професорів. Серед плеяди видатних  університетських професорів я відзначу блискучі виступи і лекції видатного філософа світового масштабу Павла Васильовича Копніна, його виступи були довершені і неперевершені. На моє глибоке переконання, у нашому Університеті кожен професор – це талановита особистість і як промовець, і як науковець, оскільки талановиті студенти є тим інтелектуальним середовищем, яке сприймає лише талановитих професорів. А концентрація талантів у стінах нашої Alma Mater найвища – і професорів, і  студентів!       

Яким є найбільш хвилюючий спогад із Вашого університетського життя?

Це спогад про мою першу лекцію. Підготовка до лекції – це також ціла наука, і методику викладання філософії читали завжди найдосвідченіші професори. Треба подумати не лише про аргументи, якими Ви будете переконувати студентів, бо Університет – це лише переконання, треба також подбати про вимову, акуратний зовнішній вигляд, діловий стиль одягу, відповідний настрій. Лектор-майстер завжди творить і не спроможний прочитати дві однакові лекції з однієї теми, бо він долучає до лекції всіх студентів, задає щоразу інше запитання для кожної конкретної студентської аудиторії, спілкується із молоддю, якій завжди все цікаво. Лекторська майстерність – це постійне творення, це творчий процес вияву та прояву талантів – і власного, і студентів.      

Як Ви себе ідентифікуєте у розмислах над майбуттям Університету: як філософ, якого доля обрала ректором, чи як управлінець на найвищому щаблі філософування?

Я би сказав так, що головною у фокусі розмислів над майбуттям Університету є проблема розвитку: природа розвитку Університету базується на феномені творчості й осягається у лоні  філософського мислення, а забезпечується – через ефективне використання інструментарію управління, особливо талант-менеджменту.

Ваше наукове кредо.

Це девіз нашого Університету – КОРИСНІСТЬ, ЧЕСТЬ І СЛАВА!

Інтерв’ю до Дня науки у ректора Університету,

академіка НАН України Губерського Леоніда Васильовича

брала проректор з наукової роботи, професор Жилінська О. І.

Пресцентр