Новини

Нобелівський тиждень КНУ: економіка	14.10.2025
Всього : Фотографія : У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка добігає кінця Нобелівський тиждень – він завершується обговоренням досліджень лавреатів Нобелівської премії з економіки 2025 року. Премію Центрального банку Швеції з економічних наук, присвячену пам’яті Альфреда Нобеля (більш відому як «Нобелівська премія з економіки»), цього року отримали троє науковців: Джоел Мокір (Північно-Західний університет, США) – «за визначення передумов сталого зростання завдяки технологічному прогресу»; Філіп Агійон (Колеж де Франс, INSEAD, Франція) та Пітер Ховіт (Університет Браун, Канада) – «за теорію сталого зростання завдяки творчому руйнуванню». Детально аналізують важливість досліджень цьогорічних лавреатів експертки – Ганна Харламова, докторка економічних наук, професорка кафедри економічної кібернетики Економічного факультету, та Ірина Новікова, докторка економічних наук, провідна наукова співробітниця, наукова керівниця міжфакультетської наукової теми НДЧ КНУ імені Тараса Шевченка. Про інновації як основу процвітання ділиться міркуваннями Ганна Харламова: «Оголошення лавреатів Нобелівської премії з економіки 2025 року – Джоела Мокіра, Філіпа Агійона та Пітера Ховіта – є знаковою подією для економічної науки, особливо в еру швидких технологічних змін. Їхні дослідження, присвячені впливу інновацій на стале зростання, пояснюють, як інноваційно орієнтоване економічне зростання стає основою процвітання націй. Ця премія підкреслює перехід від традиційних моделей зростання до тих, де центральну роль відіграють наука, технології та державна політика. Якщо попередні роки фокусувалися на інституціях чи поведінковій економіці, то тут акцент – на динаміці інновацій як двигуні економіки, що є особливо важливим у контексті сучасних викликів, таких як штучний інтелект і кліматичні зміни». Учена зазначає, що Джоел Мокір, спираючись на історичні джерела, продемонстрував: безперервний процес інновацій ґрунтується передусім на наукових дослідженнях. Такі умови сформувалися лише в останні три століття, коли виникла система перетворення наукових відкриттів на промислові винаходи, що призвело до безпрецедентного зростання добробуту. Його роботи, зокрема книга The Gifts of Athena: Historical Origins of the Knowledge Economy (2002), показують, що відкритість суспільства до змін і прийняття нових ідей є ключовою для підтримки інноваційної системи. «Сьогодні, як зазначає Мокір, штучний інтелект може посилити зворотний зв’язок між пропозиційними знаннями (теорії про світ) та прескриптивними (практичні методи), прискорюючи накопичення корисних знань. Це дійсно нове: Мокір інтегрує історичний аналіз із сучасними технологіями, показуючи, як ШІ може радикально змінити траєкторію зростання», – наголошує Ганна Харламова. Інші лавреати – Філіп Агійон і Пітер Ховіт – розвинули теорію сталого зростання через «творче руйнування», концепцію, запозичену від Йозефа Шумпетера. Вони побудували математичну модель, у якій нові продукти витісняють старі, спричиняючи збитки для компаній із застарілими технологіями, але водночас стимулюючи інвестиції в інновації через тимчасові надприбутки. У своїх ключових працях – зокрема, у книзі Endogenous Growth Theory (1998) та низці статей у Journal of Economic Growth – вони підкреслюють роль державної політики: підтримку конкуренції, баланс між стимулюванням стартапів і обмеженням монополій великих компаній. Новизна їхніх підходів – у математичному моделюванні, що враховує не лише позитивні ефекти зростання, а й негативні побічні наслідки інновацій: від змін клімату та забруднення довкілля до зростання нерівності та резистентності до антибіотиків. «Вони доводять, що стале зростання не є синонімом сталого розвитку, – підкреслює професорка. – Для подолання загроз потрібне розумне державне регулювання». Загалом, лавреати демонструють, що розвиток науки, впровадження її досягнень та державне стимулювання сприяють інноваціям як основі сталого зростання. Натомість загрози – потурання монополізму, обмеження академічної свободи, бар’єри для поширення знань чи доступу до освіти – можуть призвести до стагнації, подібної до середньовічної. «Для України ці дослідження надзвичайно актуальні в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення. Інновації можуть стати “творчим руйнуванням” руїн: руйнуючи старі неефективні структури та будуючи нові – на основі технологій. Ми можемо взяти рецепти лавреатів: більше інвестицій у R&D, менше бюрократії, захист стартапів від “акул ринку” та підтримку наукових досліджень. Але чи є ідеї Мокіра, Агійона та Ховіта чистим шумпетеріанством, чи це вже неошумпетеріанство, яке адаптує концепцію творчого руйнування до реалій ШІ, кліматичних викликів і глобальної нерівності – питання залишається відкритим. Зокрема, чи здатні такі моделі працювати в умовах воєнної економіки, як в Україні?» – підсумовує Ганна Харламова. Про український контекст інновацій як інструменту відновлення розмірковує Ірина Новікова: «Ця нагорода цьогоріч фокусується на поясненні інноваційно орієнтованого зростання, де наука та творче руйнування стають ключовими двигунами. Якщо попередні премії акцентували увагу на інституціях чи фінансових кризах, то тут новизна в інтеграції історичного, математичного та політико-економічного аналізу – з особливим акцентом на сучасні технології, зокрема ШІ, та їхній вплив». Науковиця підкреслює, що Джоел Мокір пропонує не лише історичний аналіз, а й прогнозує майбутнє: без відкритості суспільства до нових ідей людство ризикує втратити темпи зростання. Філіп Агійон і Пітер Ховіт, розвиваючи ідею Шумпетера про «творче руйнування», створили теорію ендогенного зростання, де інновації генеруються всередині економіки – через конкуренцію та інвестиції. Їхня модель, представлена у праці Competition and Growth: Reconciling Theory and Evidence (2005), показує, як нові продукти витісняють старі, стимулюючи надприбутки для інноваторів, але водночас потребують державної політики для збереження балансу – підтримки стартапів і обмеження монополій. «Новизна полягає в тому, що вони враховують і негативні ефекти інновацій – посилення нерівності, забруднення, кліматичні ризики, – тому регулювання стає необхідною умовою сталого зростання», – зазначає Ірина Новікова. На думку дослідниці, цьогорічні лавреати дають універсальний рецепт: розвиток науки, впровадження її досягнень і розумне державне стимулювання роблять інновації основою процвітання. Для світу це означає більше інвестицій у R&D, посилення конкуренції й ефективне регулювання побічних ефектів зростання. «Для України, яка відновлюється після війни, це безпосередній дороговказ, – наголошує науковиця. – Інновації як “творче руйнування” можуть допомогти зруйнувати старі бар’єри та побудувати нову економіку – зокрема через цифрові технології та стартапи. Ми маємо засвоїти уроки лавреатів: захищати компанії, що зростають, від монополій, підтримувати науку та забезпечити рівний доступ до освіти». Водночас Ірина Новікова додає: «Чи не є ці блискучі теорії про стале зростання черговою академічною ілюзією, яка ігнорує ризики, що в країнах на кшталт України корупція може зруйнувати будь-які інновації, перш ніж вони встигнуть “творчо зруйнувати” щось корисне? Саме тому наша команда подала на конкурс МОН проєкт “Моделювання розвитку цифрової екосистеми трансферу технологій як механізму забезпечення інноваційної стійкості економіки України в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення”. Цей проєкт безпосередньо резонує з ідеями лавреатів, пропонуючи моделі трансферу технологій, які забезпечать стале зростання через інновації, конкуренцію та державне регулювання. Це шанс для України перетворити кризу на можливість – подібно до того, як США колись використали конкуренцію для стрімкого економічного підйому». Дослідження цьогорічних лавреатів і роздуми науковців КНУ доводять, що економіка майбутнього неможлива без науки, інновацій і людського капіталу – саме тих цінностей, які Університет послідовно розвиває. Нобелівський тиждень у КНУ – це серія коментарів КНУ-експертів про цьогорічні премії з фізіології та медицини, фізики, хімії, літератури, миру та економіки. За матеріалами Економічного факультету Ілюстрації: Олена Лисак, Центр комунікацій КНУ; Нобелівський комітет Центр комунікацій

Нобелівський тиждень КНУ: економіка

14.10.2025

Всього : Фотографія :

У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка добігає кінця Нобелівський тиждень – він завершується обговоренням досліджень лавреатів Нобелівської премії з економіки 2025 року.

Премію Центрального банку Швеції з економічних наук, присвячену пам’яті Альфреда Нобеля (більш відому як «Нобелівська премія з економіки»), цього року отримали троє науковців: Джоел Мокір (Північно-Західний університет, США) – «за визначення передумов сталого зростання завдяки технологічному прогресу»; Філіп Агійон (Колеж де Франс, INSEAD, Франція) та Пітер Ховіт (Університет Браун, Канада) – «за теорію сталого зростання завдяки творчому руйнуванню».

Детально аналізують важливість досліджень цьогорічних лавреатів експертки – Ганна Харламова, докторка економічних наук, професорка кафедри економічної кібернетики Економічного факультету, та Ірина Новікова, докторка економічних наук, провідна наукова співробітниця, наукова керівниця міжфакультетської наукової теми НДЧ КНУ імені Тараса Шевченка.

Про інновації як основу процвітання ділиться міркуваннями Ганна Харламова: «Оголошення лавреатів Нобелівської премії з економіки 2025 року – Джоела Мокіра, Філіпа Агійона та Пітера Ховіта – є знаковою подією для економічної науки, особливо в еру швидких технологічних змін. Їхні дослідження, присвячені впливу інновацій на стале зростання, пояснюють, як інноваційно орієнтоване економічне зростання стає основою процвітання націй. Ця премія підкреслює перехід від традиційних моделей зростання до тих, де центральну роль відіграють наука, технології та державна політика. Якщо попередні роки фокусувалися на інституціях чи поведінковій економіці, то тут акцент – на динаміці інновацій як двигуні економіки, що є особливо важливим у контексті сучасних викликів, таких як штучний інтелект і кліматичні зміни».

Учена зазначає, що Джоел Мокір, спираючись на історичні джерела, продемонстрував: безперервний процес інновацій ґрунтується передусім на наукових дослідженнях. Такі умови сформувалися лише в останні три століття, коли виникла система перетворення наукових відкриттів на промислові винаходи, що призвело до безпрецедентного зростання добробуту.

Його роботи, зокрема книга The Gifts of Athena: Historical Origins of the Knowledge Economy (2002), показують, що відкритість суспільства до змін і прийняття нових ідей є ключовою для підтримки інноваційної системи.

«Сьогодні, як зазначає Мокір, штучний інтелект може посилити зворотний зв’язок між пропозиційними знаннями (теорії про світ) та прескриптивними (практичні методи), прискорюючи накопичення корисних знань. Це дійсно нове: Мокір інтегрує історичний аналіз із сучасними технологіями, показуючи, як ШІ може радикально змінити траєкторію зростання», – наголошує Ганна Харламова.

Інші лавреати – Філіп Агійон і Пітер Ховіт – розвинули теорію сталого зростання через «творче руйнування», концепцію, запозичену від Йозефа Шумпетера. Вони побудували математичну модель, у якій нові продукти витісняють старі, спричиняючи збитки для компаній із застарілими технологіями, але водночас стимулюючи інвестиції в інновації через тимчасові надприбутки.

У своїх ключових працях – зокрема, у книзі Endogenous Growth Theory (1998) та низці статей у Journal of Economic Growth – вони підкреслюють роль державної політики: підтримку конкуренції, баланс між стимулюванням стартапів і обмеженням монополій великих компаній.

Новизна їхніх підходів – у математичному моделюванні, що враховує не лише позитивні ефекти зростання, а й негативні побічні наслідки інновацій: від змін клімату та забруднення довкілля до зростання нерівності та резистентності до антибіотиків.

«Вони доводять, що стале зростання не є синонімом сталого розвитку, – підкреслює професорка. – Для подолання загроз потрібне розумне державне регулювання».

Загалом, лавреати демонструють, що розвиток науки, впровадження її досягнень та державне стимулювання сприяють інноваціям як основі сталого зростання. Натомість загрози – потурання монополізму, обмеження академічної свободи, бар’єри для поширення знань чи доступу до освіти – можуть призвести до стагнації, подібної до середньовічної.

«Для України ці дослідження надзвичайно актуальні в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення. Інновації можуть стати “творчим руйнуванням” руїн: руйнуючи старі неефективні структури та будуючи нові – на основі технологій. Ми можемо взяти рецепти лавреатів: більше інвестицій у R&D, менше бюрократії, захист стартапів від “акул ринку” та підтримку наукових досліджень. Але чи є ідеї Мокіра, Агійона та Ховіта чистим шумпетеріанством, чи це вже неошумпетеріанство, яке адаптує концепцію творчого руйнування до реалій ШІ, кліматичних викликів і глобальної нерівності – питання залишається відкритим. Зокрема, чи здатні такі моделі працювати в умовах воєнної економіки, як в Україні?» – підсумовує Ганна Харламова.

Про український контекст інновацій як інструменту відновлення розмірковує Ірина Новікова: «Ця нагорода цьогоріч фокусується на поясненні інноваційно орієнтованого зростання, де наука та творче руйнування стають ключовими двигунами. Якщо попередні премії акцентували увагу на інституціях чи фінансових кризах, то тут новизна в інтеграції історичного, математичного та політико-економічного аналізу – з особливим акцентом на сучасні технології, зокрема ШІ, та їхній вплив».

Науковиця підкреслює, що Джоел Мокір пропонує не лише історичний аналіз, а й прогнозує майбутнє: без відкритості суспільства до нових ідей людство ризикує втратити темпи зростання.

Філіп Агійон і Пітер Ховіт, розвиваючи ідею Шумпетера про «творче руйнування», створили теорію ендогенного зростання, де інновації генеруються всередині економіки – через конкуренцію та інвестиції. Їхня модель, представлена у праці Competition and Growth: Reconciling Theory and Evidence (2005), показує, як нові продукти витісняють старі, стимулюючи надприбутки для інноваторів, але водночас потребують державної політики для збереження балансу – підтримки стартапів і обмеження монополій.

«Новизна полягає в тому, що вони враховують і негативні ефекти інновацій – посилення нерівності, забруднення, кліматичні ризики, – тому регулювання стає необхідною умовою сталого зростання», – зазначає Ірина Новікова.

На думку дослідниці, цьогорічні лавреати дають універсальний рецепт: розвиток науки, впровадження її досягнень і розумне державне стимулювання роблять інновації основою процвітання. Для світу це означає більше інвестицій у R&D, посилення конкуренції й ефективне регулювання побічних ефектів зростання.

«Для України, яка відновлюється після війни, це безпосередній дороговказ, – наголошує науковиця. – Інновації як “творче руйнування” можуть допомогти зруйнувати старі бар’єри та побудувати нову економіку – зокрема через цифрові технології та стартапи. Ми маємо засвоїти уроки лавреатів: захищати компанії, що зростають, від монополій, підтримувати науку та забезпечити рівний доступ до освіти».

Водночас Ірина Новікова додає: «Чи не є ці блискучі теорії про стале зростання черговою академічною ілюзією, яка ігнорує ризики, що в країнах на кшталт України корупція може зруйнувати будь-які інновації, перш ніж вони встигнуть “творчо зруйнувати” щось корисне? Саме тому наша команда подала на конкурс МОН проєкт “Моделювання розвитку цифрової екосистеми трансферу технологій як механізму забезпечення інноваційної стійкості економіки України в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення”. Цей проєкт безпосередньо резонує з ідеями лавреатів, пропонуючи моделі трансферу технологій, які забезпечать стале зростання через інновації, конкуренцію та державне регулювання. Це шанс для України перетворити кризу на можливість – подібно до того, як США колись використали конкуренцію для стрімкого економічного підйому».

Дослідження цьогорічних лавреатів і роздуми науковців КНУ доводять, що економіка майбутнього неможлива без науки, інновацій і людського капіталу – саме тих цінностей, які Університет послідовно розвиває.

Нобелівський тиждень у КНУ – це серія коментарів КНУ-експертів про цьогорічні премії з фізіології та медицини, фізики, хімії, літератури, миру та економіки.

За матеріалами Економічного факультету

Ілюстрації: Олена Лисак, Центр комунікацій КНУ; Нобелівський комітет

Центр комунікацій