Новини

Всього : Фотографія :

У зоологів та ботаніків існує термін «польовий сезон». Він позначає період року (переважно теплий), коли дослідники залишають свої зручні кабінети, вирушаючи на певний час «в поля» вивчати досліджувані об’єкти безпосередньо у природі. Втім, для науковців Канівського природного заповідника КНУ цей термін є досить умовним, адже для них польовий сезон не припиняється ніколи.

Так, орнітологи взимку проводять обліки птахів, що зимують на Дніпрі поблизу Канева, весною – вивчають сезонну міграцію птахів, влітку – їхнє гніздування, вже з липня починається осіння міграція, а наприкінці осені знову формуються скупчення птахів, що залишаються на зимівлю. Коло замикається – і так триває з року в рік.

Цьогоріч у зимовий сезон співробітниками Заповідника також проводилися традиційні обліки птахів, які зимують на Дніпрі. Завдяки роботі гідроспоруд тут навіть у сильні морози залишаються ділянки відкритої води, і цим користується чимало пернатих гостей, насамперед – крижні та деякі інші качки. Ну а там, де багато здобичі, збираються й хижаки – величні орлани-білохвости. Вони занесені до Червоної книги України, але останнім часом спостерігається позитивна для цього виду динаміка, їхня чисельність потроху зростає, що вельми тішить вітчизняних орнітологів.

Дніпро біля Канева є одним із основних місць зимівлі цих птахів на внутрішніх водоймах України, і цієї зими, наприкінці грудня, науковцям Заповідника вдалося зареєструвати рекордну кількість орланів за всі роки спостережень – 46 особин цього виду.

Загалом за 35 років регулярних досліджень було зареєстровано 38 видів птахів, що зимують, з них 9 – занесені до Червоної книги України. Одні види залишаються на зиму щороку, інші – з’являються час від часу або й узагалі лише в окремі роки. Це залежить від багатьох чинників, і передусім – від погодних умов. Регулярні багаторічні дослідження дають змогу простежити реакцію живих організмів, зокрема перелітних птахів, на глобальні кліматичні зміни. Серед об’єктів спостереження науковців Заповідника – популяції білого лелеки, великого баклана, сірої чаплі, жовтоногого мартина.

На жаль, після 24 лютого, внаслідок вторгнення в Україну російських загарбників та запровадження обмежень воєнного стану, проведення наукових досліджень у природі суттєво ускладнилося. Окремі локації, де велися традиційні спостереження, зараз недоступні для науковців. Але робота Заповідника продовжується. Працює метеостанція, проводяться фенологічні спостереження та інші моніторингові дослідження за програмою «Літопису природи». Триває обробка та узагальнення зібраних раніше даних, виконуються раніше заплановані науково-дослідницькі роботи. Зокрема, в середині лютого була обстежена територія парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Природно-історичний комплекс Г.С. Сковороди» в с. Коврай Золотоніського району Черкаської області. Обстежувалися ділянки з природним рослинним покривом для оцінки доцільності їх заліснення.

Спостерігаючи за усіма змінами флори і фауни на території Заповідника та ретельно фіксуючи вже понад пів століття поспіль ці процеси на сторінках «Літопису природи», науковці Заповідника краще, аніж будь-хто інший утаємничені в особливості глибинних адаптаційних та еволюційних механізмів, які щоразу вмикаються матінкою-природою у відповідь на нові кліматичні, екологічні, урбаністичні чи інші виклики динамічно змінюваного світу навколо заповідних територій задля збереження та відтворення природного різноманіття видів в межах їх історичного ареалу.

Ось і цього року не обійшлося без аномалій. Весна видалася досить холодною й затяжною, і хоч давно вже немає снігового покриву, птахи не поспішають повертатися в рідні краї. Вони неначе відчувають, що до їхньої домівки прийшла біда. Та природа знову демонструє нам постулати своєї життєствердної філософії, попри все поступово пробуджуючись від зимового сну. Перші підсніжники зацвіли на садибі Заповідника ще в лютому, трохи пізніше вони з’явилися і в лісі, а зараз уже квітнуть і проліски. Повертаються й перелітні птахи: на північ поки ще невпевнено потягнулися перші ключі гусей та журавлів, летять зграї качок і чапель. І в Каневі, і в навколишніх лісах воркують дикі голуби припутні, виспівують свої перші веснянки зяблики.

Мине ще зовсім небагато часу, і заповідний ліс одягнеться в свої зелені шати та наповниться пташиним гомоном, а літописи Канівського природного заповідника, який цьогоріч відзначає 99 річницю від часу свого заснування, поповнять нові сторінки. Переможна весна не за горами!

Віталій Грищенко, заступник директора з наукової роботи

Канівського природного заповідника КНУ імені Тараса Шевченка

Центр комунікацій