Новини

Всього : Фотографія :

Зустріч студентів-білорусистів, які цьогоріч вступили до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, з ректором Володимиром Бугровим та головою благодійного фонду «Вільна Білорусь» Олексієм Францкевичем відбулася 24 вересня у Центрі білоруської мови і культури імені В. Короткевича ННІ філології.

На зустрічі також були директор ННІ філології Григорій Семенюк, заступниця директора Ганна Звонко, завідувачка кафедри слов'янської філології Олена Дзюба-Погребняк, директорка Центру білоруської мови і культури імені В. Короткевича Леся Стеблина, викладачі кафедри, які навчають студентів-білорусистів, а також випускники освітньої програми з вивчення білоруської.

З 2009 року, відколи вперше оголосили набір на освітню програму з вивчення білоруської мови, Університет дбає про збереження ідентичності українців та білорусів, плекання національних мов, їхнього поширення та утвердження.

«Білоруська – це не мова самопроголошеного диктатора Лукашенка, а мова білоруського народу. Наш Університет, усвідомлюючи це, підтримує білоруські студії. З початку відкриття освітньої програми з вивчення білоруської ми щороку, а з часом раз на два роки оголошували набір на білорусистику. З посиленням імперських зазіхань – початком повномасштабної війни в Україні – ми призупинили набір на білоруську, але не припинили навчати старші курси. Цього року ми за планом оголосили набір на цю програму й маємо нині одну студентку на бакалавраті. Викладачі кафедри слов'янської філології готові до викликів і натхненно викладають мову білоруського народу охочій студентці», – сказав ректор Володимир Бугров, наголошуючи на важливості розбудови білоруських студій сьогодні, адже воїни з Білорусі нині воюють на фронті в Україні проти росії.

 «Ідентичність кожної нації полягає в ототожненні себе з національною спільнотою, яка має власні традиції, культуру, мову, політику та цінності. Ви, українці, усвідомили це й сьогодні воюєте щосили проти імперського впливу. Нам, білорусам, це дається складно, адже в державних установах, у школах, на вулиці – скрізь лунає російська, мова імперії. «Лукашизм» руйнує білоруську культуру, знищує мову. Її не знає молодь. Нею не спілкуються. Тому сьогодні ми стоїмо пліч-о-пліч з українцями, щоб спільно перемогти російську імперію», – зауважив голова благодійного фонду «Вільна Білорусь» Олексій Францкевич.

Свідченням того, що українці та білоруси гуртуються в боротьбі проти спільного ворога – російського агресора, є виставка «З Україною в серці», присвячена білорусам, які загинули в російсько-українській війні, що спільно з благодійним фондом «Вільна Білорусь» була продемонстрована шевченківцям минулоріч. Ця виставка презентувала імена й обличчя тих, хто боровся за незалежність Білорусі, але віддав життя, захищаючи Україну. Фотоекспоція побувала на трьох локаціях Університету. Вона вкотре нагадала, якою ціною дається свобода.

«Від нашого фонду та особисто від мене як білоруса – щира вдячність за співпрацю в організації виставки, а також за поширення білоруської. Це дуже важлива підтримка для всіх білорусів, які за кількістю воїнів є другими серед націй, які воюють пліч-о-пліч з українцями проти російських окупантів. Ми готові співпрацювати з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, організовувати спільні події, всіляко підтримувати білорусистику. Спільнота білорусів в Україні чисельна й ми готові до співпраці. У Львові ми хочемо започаткувати недільну школу. Буде добре й з вами відкрити курси чи щось подібне. Адже білорусів у Києві кілька тисяч. І є потреба вивчати й білоруську, й українську». 

Разом з білоруським активістом до Університету завітала й Олена Горбач, дружина загиблого в російсько-українській війні білоруса Павла Горбача з позивним «Борт», який брав участь у звільненні Ірпеня, Херсона й інших населених пунктів України. Павло загинув у серпні 2023 року. «Мене як військову й українку дивувала завжди потужна мотивація Павла йти на війну. Він усвідомлював, що воюючи за Україну, бореться за свободу своєї рідної країни – Білорусі. Він міг не йти, але такої думки в нього навіть не виникало. Його завжди обурювало, як утискають білорусів у своїй же країні. Вони не знають рідної мови. Тому мені б дуже хотілося, щоб наша з Павлом донька, коли виросте, прийшла до вас вивчати мову свого тата, який воював та віддав життя за ідентичність називатися білорусом», – зауважила Олена. 

Українська мова має більше схожих рис із білоруською, ніж із російською. Кожен білорус розуміє українця, а українець – білоруса. Але не тільки схожі риси об'єднують нас. Прагнення бути незалежними, вільними, називатися українцями та білорусами – ось це рухає нас перемогти російське ярмо. Разом до Перемоги! 

За матеріалами Відділу зв'язків із громадськістю імені Володимира Мукана ННІ філології

Центр комунікацій