Новини

Всього : Фотографія :

Тема КНУ EXPO-осінь 2024 «Від студента до Нобелівського лавреата» просто вимагала формування університетського погляду на цьогорічні рішення Нобелівського комітету. Тим більше, що обговорювати ці блискучі, спірні й вікопомні рішення тут безумовно є кому – в Університеті можна знайти фахівців з усіх напрямів. Підготовка традиційного Загальноуніверситетського дня відкритих дверей цьогоріч якраз збіглася в часі з Нобелівським тижнем. Тож Марафон «Слідами Нобелівської премії 2024: наукові тренди та суспільні виклики» справедливо став основною платформою КНУ EXPO-осінь 2024.

Ініційований і організований Центром комунікацій КНУ, Марафон зібрав відомих науковців КНУ, які наживо й у записі вели дискусії впродовж чотирьох годин. Модераторувала захід заступниця директора Центру комунікацій Леся Сакаль-Лісніченко.  

Панельну дискусію «Наукові тренди та суспільні виклики» відкрив виступ лавреатки Нобелівської премії 2022 року, випускниці КНУ Олександри Матвійчук. Знана правозахисниця поділилася своїми міркуваннями про те, що говорить світові рішення Нобелівського комітету щодо Премії миру. Особливу увагу Олександра звернула на роль в історії звичайних людей: «Ми звикли дивитися на світ через призму держав та міждержавних організацій. Але звичайні люди мають набагато більше впливу, ніж вони думають. Звичайні люди можуть творити історію. І Україна знову і знову це доводить, – переконана Олександра Матвійчук. – Я не знаю, кому в наступному році присудять Нобелівську премію миру, але знаю точно, що коли ти не можеш покластися на правові механізми, ти завжди можеш покластися на людей».

На рішення Нобелівського комітету зі світоглядних позицій подивився ректор Володимир Бугров. Він переконаний, що якби Альфред Нобель свого часу не заснував цієї премії, її треба було б вигадати, бо 2022 рік, період метамодерну, докорінно змінив світовий ландшафт: «В Університеті маємо якомога більше спілкуватися на наших інтелектуальних майданчиках, аби вибудовувати інтелектуальний ландшафт, який складають і наука, і філософія, і світогляд, і література».

Надзвичайно цікавими, на думку Володимира Бугрова, завжди є формулювання Нобелівського комітету, який підходить до них дуже творчо.

Цю думку підтримав і директор ННІ високих технологій Ігор Комаров. Формулювання останнім часом чітко спрямовані на творчість. Зокрема, кілька років тому Премію з Хімії було присуджено за дизайн, за мистецтво в органічному синтезі. Дизайн і мистецтво – це вже творчість. «Якщо говорити про штучний інтелект (ШІ), то він уже дуже скоро перебере на себе ті можливості, які не потребують творчості. Останнім бастіоном, який впаде перед ШІ, буде творчість. Тож зрозуміло, чому саме творчості комітет надає особливої ваги».

Зі своїм відеозверненням виступила відома популяризаторка науки, випускниця ННЦ «Інститут біології та медицини», біологиня Ольга Маслова. З 2017 року вона з однодумцями реалізовує проєкт «Нобілітет», в якому фахівці щороку обговорюють лавреатів та їхні роботи. Ольга дотримується думки, що «крім усіх очевидних плюсів, популяризація науки нині – це така собі умовна зброя. Адже чим більше у нас україномовного контенту, який дає людям змогу дізнаватися щось зі світу науки, тим менше вони звертатимуться до контенту мовою агресора і, відповідно, менше споживатимуть прихованих, заплутаних між розумними словами меседжів російської пропаганди». 

Далі учасники мініпанелей Марафону «Слідами Нобелівської премії 2024» обговорювали тренди, які задали Нобелівські лавреати.

Перша дискусія була присвячена Медицині / фізіології, Фізиці та Хімії.

Професор ННІ біології та медицини Андрій Сиволоб наголошує на мультидисципланарності, адже «дві премії, третя (фізика) частково – всі з молекулярної біології». Професор Сиволоб зауважує, що «навчитися передбачати структуру білків, виходячи з їхньої послідовності, було мрією кількох поколінь молекулярних біологів». 

Директор ННІ високих технологій Ігор Комаров теж вважає, що «Нобелівська премія відображає мультидициплінарність. Розподіл на фізику, хімію, біологію великою мірою є штучним. Треба дивитися на світ з єдиної точки зору. Світ єдиний, ми поділили його штучно, бо так було краще для навчання й організації науки».

Опонує колегам професор Хімічного факультету Олександр Григоренко: «При всій мультидисциплінарності все одно залишиться якась спеціалізація, бо людина не може добре орієнтуватися у всіх галузях. Думаю, у традиційній формі Нобелівська премія існуватиме ще довго. Але дискусії "це не хімія, це не фізика" так само будуть весь час».

Професорка ННЦ Інститут біології та медицини Лариса Сківка наполягає: «Спеціалізація – це чудово, але вже післядипломна. Класична освіта має бути повною, аби свідомість випускника не була зашорена алгоритмами спеціалізованого навчання». Професорка так коментує важливістьсть дослідження мікро РНК: «сучасний ефективний маркер для прогнозування хвороби, а також терапевтична мішень для лікування гіперзапалень. Це не надто знайомий термін, а от цитокіновий шторм і короновірусна пневмонія, які стали основною причиною смертності людей, які хворіли на цю інфекцію, у всіх на слуху».

Дискусія розвинулася і щодо присутності ШІ у двох номінаціях – Фізиці та Хімії.

Професор Григоренко вважає: «те, що ми маємо сьогодні, дійсно творить дива. І Премія з Хімії це підтверджує. Але це поки не змінює світ кардинально. Поки ШІ не здатний створювати щось нове – лише тренується на тому, що вже знає. У цьому він уже легко обходить людину».

Професор Фізичного факультету Володимир Аушев зауважує: «Цьогорічна премія більше не за фізику, а за інформатику, але такої премії нема, тож трохи з натяжкою тут притягнули фізику. Однак саме фізика була в основі методів, якими описували явища. Саме фізика винайшла методику нейронних мереж і ШІ. Сказати, що нейронні мережі заміняють учених, я не можу. Нині маємо перші кроки застосування ШІ. Але є ділянки, де вони можуть замінити людину. Роль ШІ поки допоміжна, бо люди задають параметри, за якими вони граються, люди задають кінематику процесу».

Професор Факультету комп’ютерних наук та кібернетики Олександр Марченко опонує: «Цю планету швидше згубить людська дурість, а не ШІ. Вас непокоїть проблема штучного інтелекту? Переймайтеся краще за регрес природнього. ШІ дає нам дуже гарний інструментарій для творчості. Але у критичних прикладних системах обов’язково має бути людина, щоб усе контролювати».

Тон дискусії наступної мініпанелі, присвяченої Премії Миру та Економіки, задав у відеозверненні суддя ЄСПЛ від України Микола Гнатовський: «Як правник мушу наголосити на тому, що право на мир – найголовніше право, яке насправді є і правом колективним, і правом індивідуальним. Порушення миру, права на мир призводить до найгірших порушень людських прав, до ситуацій, які є абсолютно неприйнятними з точки зору загальнолюдських цінностей».

Заступник директора ННІ міжнародних відносин Віктор Костантинов зауважує, що «увесь світ живе з думкою, щоб крайня війна була останньою. Тому й хочуть завершити її швидко, аби вона якомога менше зачепила їхній особистий світ. Посил Премії Миру у 2022 році – це про ідею примирення. Цьогорічна премія – це їхній найбільший страх. Вони бояться, що війна переросте в ядерну. Світ рухається не в бік справедливого миру, а в бік миру для себе і за себе, де кожен буде озброюватися і вибудовувати стіни».

Інший ракурс пропонує професорка Філософського факультету, голова Українського культурного фонду Наталія Кривда: «Якщо ми дивимося на Премію Миру як на маркер, на майданчик, де ми як людство можемо відпрацювати своє розуміння, що для нас цінне, за що ми готові жити і заради чого готові помирати, тоді Премія Миру – блискучий інструмент нашого самоусвідомлення. Якщо це знову залишається формальною ознакою міжнародних ігрищ – тоді це не зовсім для нас. Коли Олександра Матвійчук приїхала з туру країнами Європи після вручення премії у 2022 році, вона сказала: «Я не побачила в Європі запиту на справедливість». Ми й живемо з цією відсутністю запиту на справедливість. На мою думку, це має бути премія справедливого миру».

Доповнює думку колег заступник декана Історичного факультету Тарас Пшеничний: «Після Другої світової війни питання миру розглядалося на найближчі 50 років. Ми й так забарилися – перейшли цю межу. Як історик скажу: для того, щоб забезпечити мир, яким би він не був, добро входить у компроміс зі злом. Це те, що відбувається у контексті великих міжнародних проєктів. Згадати хоча б скандальний Хресний хід у Ватикані, коли росіянка з українкою разом мали нести хрест. Як історик розумію, що Ватикан як держава завжди намагався нести цю гілку миру. Отут добро вступає в компроміс зі злом. Не можна цього робити. У кінцевому підсумку це може породити ще більші загрози».

Місток до обговорення Премії з Економіки провів професор Економічного факультету Андрій Длігач: «Премію з Економіки дали економістам за математичний аналіз історії. Лавреати, працюючи над цією темою 24 роки, у півторатисячолітній ретроспективі проаналізували, чому одні нації зростають, стають сильними, інші – руйнуються. Чому одні постколоніальні країни досягають успіху, а інші перебувають у занепаді».

Експерти сходяться на думці, що «тільки ті країни, де відкритий розвиток, демократія, доступ до ресурсів, можливість не закриватися в релігійній системі, а бути світською державою, – досягають потужного економічного зростання».

Професорка Економічного факультету Олена Ляшенко підбиває підсумки: «Премія з Економіки певною мірою намагається закрити проміжок між науками природничими і гуманітарними. Висновок, що інституції важливі, дослідники зробили на базі емпіричного аналізу, обробки великих даних. Премія складається з двох частин: економіка розмовного жанру і економіка математичного моделювання». 

Завершальною дискусією Марафону стало обговорення Премії з Літератури. Про що вона цього року для України і світу і де ми у всьому цьому контексті, міркували представники ННІ філології.

Професорка Олена Романенко вважає, що премія «про те, як бути іншим. Хто ти є? Що таке «бути іншим»? Як справлятися з цим досвідом? Це нагадування про те, які теми, які жанрові модифікації світової літератури цікаві читачам з інших країн».

Завідувачка кафедри, професорка Наталія Ісаєва каже, що як фахівчиня зі східної жіночої літератури «не здивована такому рішенню комітету: все дуже очікувано, але й справедливо очікувано». Професорка Ісаєва так описує найвідоміший роман лавреатки: «Порушення індивідуального простору і те, що людина змушена жити у сірості та буденності, – це є тиха трагедія. Але це не проблема у порівнянні з тим, що відчувають зараз українці».

Відомий літературознавець, лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, доцент Михайло Назаренко вважає, що цьогорічна Премія з Літератури про «цікавість до іншого, що може бути вписано у нашу систему координат. Упродовж ХХ ст. у світову літературу втиснулися Японія, Латинська Америка... Навіть рішення комітету щодо Боба Ділана говорить про те, що не можна було оминути його вплив на культуру. Здавалося б, після Світлани Алексієвич і Боба Ділана наступним мав стати якийсь автор коміксів».

На думку пана Михайла, «важливо зауважити, що українська література входить у світову через англійські переклади. Зараз ми в цьому сенсі у значно кращому становищі порівняно з попередніми періодами номінування українських поетів, бо, хоч як не трагічно, але через війну нас більше помічають. Подивіться, скільки європейських премій було у Жадана до 2022 року і скільки за останні два роки! Нас починають перекладати значно більше і краще. Практично всього Жадана, Забужко, Андруховича вже переклали. Саме входження і вписування української культури у нобелівський контекст – це великий шанс». 

Олена Романенко впевнена, що «українська література може запропонувати те, чого ми не спостерігаємо ні в Європі, ні в Азії, Африці чи Латинській Америці – досвід нашого неореалізму, звернення до правди буття. Від травми російсько-української війни ми не відійдемо, ми будемо з нею жити. У цій травмі переплавляється наша колоніальна травма, наш історичний досвід».

Підсумки обговорення підбила модераторка Марафону Леся Сакаль-Лісніченко: «Кожна з наших дискусій сьогодні плавно перетікала одна в одну. Як ми і планували, Марафон вийшов абсолютно мультидисциплінарним, ми об’єднали найвідоміших, найпопулярніших науковців КНУ для того, щоб обговорити сучасні наукові тренди, які пропонує Нобелівський комітет».

Відео: Зоряна Грицина

Центр комунікацій