Новини

Всього : Фотографія :

Три роки тому, 24 лютого 2022 року, наша країна пережила один з найтемніших моментів своєї історії. Початок повномасштабного вторгнення Росії змінив все – і наше життя, і нашу долю. Вшанувати пам'ять про загиблих, поділитися переживаннями та поглядами на майбутнє зібралися в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на експертній дискусії «Три роки повномасштабного вторгнення: процеси та наслідки».

Вітальне слово до учасників заходу виголосив ректор університету Володимир Бугров. Він наголосив на тому, що, незважаючи на всі трагедії та виклики війни, українці не лише вистояли, але й об'єдналися навколо спільної мети.

Захід став платформою для експертної дискусії, де учасники обговорили складні та багатогранні наслідки війни, розглянувши не лише проблеми безпеки та гуманітарної ситуації, але й вплив на міжнародні відносини, торгові потоки та перспективи європейської інтеграції України. Як підкреслив ректор, важливо не лише аналізувати сьогодення, а й формувати бачення майбутнього, зміцнюючи міжнародні зв'язки та підтримуючи нашу єдність у ці складні часи.

Глобальні економічні виклики та можливості для України в умовах війни та у повоєнний період

Війна в Україні залишається визначальним фактором для світової економіки, щорічно завдаючи їй збитків на понад 1 трильйон доларів. Про це під час першої частини експертної дискусії наголосив економічний експерт, професор Економічного факультету КНУ Андрій Длігач. За його словами, глобальне економічне зростання теж стрімко уповільнюється. За останнє десятиліття середній темп зростання світового ВВП впав з 4% до 2%, що свідчить про суттєві зміни в економічній динаміці планети. Проте, за спостереженнями пана Длігача, глобальна криза, яку багато хто приписує подіям останніх років, насправді триває з 2017 року. Професор відзначив впливи на глобальну економіку проривів у сфері штучного інтелекту та високих технологій.

Водночас українська економіка, попри всі виклики, демонструє стійкість і адаптивність. Експерт вважає, що українська економічна система та банківський сектор можуть стати прикладом для багатьох країн завдяки активній цифровізації, посиленню кібербезпеки та відкритості до інновацій і інвестицій.

У контексті післявоєнного відновлення країна має орієнтуватися на приклади держав, які вже пережили подібні кризи. «Словенія, Хорватія, Польща – всі вони змогли швидко відновитися завдяки єдності суспільства та державної волі. Україні необхідно визначити переломні економічно-політичні зміни, що сприятимуть подальшому зростанню», – зазначив Длігач.

Щодо глобальної ролі України, експерт підкреслив, що країна має виступати як активний суб’єкт міжнародної політики, а не залишатися лише об’єктом зовнішнього впливу. «Всупереч тиску з боку США щодо укладання певних угод, Україна повинна вести власну стратегію в глобальному просторі», – сказав він.

Відповідаючи на запитання Тимчасово Повіреного у справах Республіки Ірак в Україні Тарека Аділ Казема щодо ключових економічних та стратегічних пріоритетів України, Андрій Длігач підкреслив, що наша країна має стати важливим гравцем у Європі, для чого необхідно провести реформи в податковій та митній системі, а також приватизувати державні підприємства для залучення інвесторів.

Він також відзначив важливість відкриття нових ринків, зокрема Індії, Туреччини та Азії, для зростання експорту. Крім того, Україна повинна рухатися від сировинної економіки до розвитку інноваційних продуктів.

Гуманітарна криза: нові виклики для України на фоні глобальних змін

На тлі скорочення міжнародної допомоги та зростаючих гуманітарних викликів програмний директор Карітас України Григорій Селещук наголошує на необхідності пошуку ефективних рішень та переходу до сталого розвитку.

За його словами, гуманітарна ситуація в Україні залишається критичною: 12,7 мільйона людей потребують допомоги. Особливо вразливими є літні люди (30%), діти (12%) та особи з інвалідністю (15%). Загалом, 40-50% населення країни потребує гуманітарної підтримки. Попри значні потреби, обсяги міжнародної допомоги скорочуються. Якщо у 2022 році Україна отримала $4 млрд, то у 2023 році ця сума зменшилася до $3,2 млрд, а у 2024 році очікується лише $2,6 млрд. Минулого року вдалося залучити менше 60% запланованого фінансування, що створює ризики нестачі ресурсів для найбільш вразливих категорій населення. Селещук наголошує, що ці скорочення ставлять під загрозу десятки тисяч життів.

За останні три роки було надано понад 4,8 мільйона гуманітарних послуг. Водночас залишається проблема неоптимального розподілу допомоги: деякі регіони мають надлишкові запаси, тоді як інші потерпають від нестачі найнеобхіднішого. Селещук підкреслює, що вирішити цю проблему може цифровізація процесів, яка допоможе вдосконалити логістику та контроль за розподілом ресурсів.

Україна змушена конкурувати за міжнародну підтримку з іншими кризовими регіонами світу. Однак, замість адаптації до скорочення фінансування, необхідно шукати нові можливості для залучення допомоги. Країна має активніше комунікувати свої потреби на міжнародній арені та залучати стратегічних партнерів до підтримки довгострокових програм. Селещук підкреслює, що інформаційна робота та залучення нових донорів мають стати пріоритетом.

Гуманітарна допомога має поступово трансформуватися в комплексні програми розвитку, які дозволять людям самостійно забезпечувати свої потреби. Україна може стати лідером у створенні інтегрованої моделі, яка поєднуватиме екстрену підтримку та стійкі механізми розвитку. «Ми маємо змінити підхід: від екстреної допомоги до побудови майбутнього, в якому українці матимуть можливість самостійно відновлювати своє життя», – підсумовує Григорій Селещук.

Україна на шляху до ЄС: темпи, реформи та нові можливості

Поліна Лі, радниця віце-прем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, під час свого виступу зазначила, що Україна продовжує впевнено рухатися до членства в Європейському Союзі. Від моменту підписання Угоди про асоціацію у 2014 році до відкриття переговорного процесу в 2024-му країна демонструє рекордні темпи інтеграції. Однак цей шлях не був простим і потребував рішучих реформ та значних зусиль з боку держави, бізнесу та громадянського суспільства.

Ще до 2022 року процес євроінтеграції України гальмувався через сумніви окремих країн-членів ЄС, геополітичний тиск і внутрішні труднощі. Втім, як підкреслює Поліна Лі, повномасштабне вторгнення Росії стало не лише викликом, а й каталізатором змін. Війна довела, що європейські цінності – демократія, верховенство права, свобода – для України є не просто словами, а питанням виживання.

Саме тому Україна в рази швидше, ніж інші країни-кандидати, впроваджує необхідні реформи. За два роки після отримання статусу кандидата створена стабільна інфраструктура переговорів, активно залучаються громадянське суспільство, бізнес і академічна спільнота.

Поліна Лі наголошує, що наша країна першою серед кандидатів підготувала дорожні карти з реформування державного управління та верховенства права ще до затвердження звіту Єврокомісії. Особлива увага приділяється ключовим реформам у судовій системі, антикорупційній сфері та захисту прав людини.

Протягом року Україна розробила документ обсягом понад 200 сторінок, який містить стратегію реформування у сферах верховенства права, антикорупції, безпеки та основних прав. Ця інтенсивна підготовка дозволяє виконати необхідні кроки значно швидше, ніж очікувалося.

Наступні пріоритети – зміцнення інституцій, які забезпечать сталість реформ, та підготовка нових поколінь експертів і політиків, спроможних ефективно інтегрувати країну в ЄС. Важливим є також визнання швидких змін з боку європейських партнерів і підтримка з їхнього боку.

Поліна Лі підкреслює, що ключовим чинником у прискоренні процесу є наполеглива робота, а не війна. Україна демонструє спроможність впроваджувати реформи та просуватися вперед завдяки стратегічному підходу та підтримці міжнародних партнерів, зокрема проєкту уряду США.

Відповідаючи на запитання представника посольства Пакистану щодо викликів політичної інтеграції, вона зазначила, що вибори перед інтеграцією можуть вплинути на її перебіг, а також існує ризик розчарування серед населення через тривалість процесу, як це видно на прикладі Балкан. Водночас Поліна Лі наголосила, що курс на євроінтеграцію закріплений у Конституції України, що робить його складним для зміни, а демократичні принципи є основою, яка зміцнює цей шлях.

Сьогодні питання вступу України до ЄС полягає не в тому, «чи це станеться», а «коли» і «як». Поліна Лі впевнена, що країна вже довела свою готовність та продовжує виконувати всі вимоги для формального завершення процесу інтеграції. Історичний момент настав, і Україна впевнено крокує до європейського майбутнього.

 Правові наслідки війни – механізми відповідальності

Україна докладає значних зусиль для притягнення до відповідальності винних у воєнних злочинах та злочинах проти людяності, скоєних під час російської агресії. Як зазначив Антон Кориневич, посол з особливих доручень МЗС України та доцент ННІ міжнародних відносин, Україна працює на кількох юридичних фронтах – від національних справ до співпраці з Міжнародним кримінальним судом (МКС) та ініціативи створення Спеціального трибуналу.

Ще з 2014 року Україна розпочала численні національні провадження проти російських посадовців, військових та пропагандистів, які підтримують геноцид українців. Після повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року цей процес значно активізувався. Для підвищення ефективності розслідувань внесено зміни до Кримінального кодексу України.

Розслідування ситуації в Україні розпочалося у МКС ще у 2014 році. На сьогодні суд видав 60 ордерів на арешт, серед яких – ордер на президента Росії Володимира Путіна. Кориневич висловив сподівання, що у майбутньому таких ордерів буде більше, адже злочини проти людяності, воєнні злочини та геноцид в Україні мають бути ретельно розслідувані.

Із січня 2023 року Україна стала 125-м державним членом МКС, що підтверджує її прагнення до міжнародного правосуддя та правової відповідальності.

Оскільки МКС не має юрисдикції щодо злочину агресії, Україна ініціювала створення Спеціального трибуналу. Над цим працюють понад 40 країн, а Рада Європи визначила його створення пріоритетним завданням на 2025 рік.

Заплановані зустрічі в Брюсселі (лютий 2025 року) та Страсбурзі (березень 2025 року) мають конкретизувати правові механізми роботи трибуналу. Він буде незалежним міжнародним судовим органом з окремим статутом та широким міжнародним складом суддів.

Кориневич наголосив, що всі воєнні злочини, які відбуваються на території України, є наслідком агресії Росії. Без цієї агресії не було б воєнних злочинів та масових порушень прав людини. Саме тому міжнародна підтримка розслідування цих злочинів є надзвичайно важливою для встановлення справедливості.

У відповідь на питання про роль правових механізмів у припиненні війни Кориневич підкреслив, що правосуддя має бути на першому місці. Навіть коли війна завершиться, міжнародне право повинно залишатися дієвим інструментом для відновлення справедливості.

«Міжнародне право є результатом політичної волі держав. Його ефективна реалізація залежить від підтримки міжнародних інституцій та політичної рішучості країн-партнерів», – зазначив він.

Юридичний фронт є не менш важливим за військовий. Україна не лише відстоює свою територіальну цілісність, а й закладає підвалини для майбутнього міжнародного правосуддя. Національні справи, робота МКС та ініціатива Спеціального трибуналу – це інструменти, які допоможуть відновити справедливість і забезпечити покарання винних. Міжнародна підтримка та політична воля є ключовими для реалізації цих процесів.

Український досвід протидії агресії: уроки для міжнародної безпеки

Марія Кучеренко, старша аналітикиня Центру ініціатив «Повернись живим», наголошує: повномасштабне вторгнення Росії в Україну триває вже третій рік, проте насправді війна почалася ще у 2014 році. Анексія Криму стала першим кроком у грубому порушенні міжнародного права, що визначило подальший хід історії. Світова спільнота, яка на той момент обмежилася лише занепокоєнням і санкціями, фактично дозволила Росії діяти безперешкодно.

За словами Марії Курченко, спроба врегулювати конфлікт через Мінські угоди не принесла очікуваних результатів. Попри те, що Україна взяла на себе зобов’язання щодо політичної частини угод, Росія так і не виконала ключовий пункт – припинення вогню. Фактично, Кремль намагався нав’язати Україні вигідний для себе сценарій, використовуючи дипломатію як інструмент затягування часу.

Росія систематично уникає відповідальності, позиціонуючи себе як посередник, а не безпосередню сторону конфлікту. Проте, як підкреслює Марія Кучеренко, дії Москви говорять самі за себе: розширення збройних провокацій, використання найманців із приватних військових компаній, таких як «Вагнер», які діють у понад 70 країнах світу, та створення нових гарячих точок у різних регіонах.

Україна протягом років доводить, що дипломатичні домовленості з агресором не працюють. «Росія зупиняється лише тоді, коли її змушують фізично», – наголошує Курченко. Це підтверджують не лише події в Україні, а й численні випадки втручання Москви в справи інших країн.

Світова спільнота довгий час надсилала суперечливі сигнали, що фактично дозволяли Кремлю продовжувати агресію. Проте, як зазначає Марія Кучеренко, останнім часом міжнародні партнери стали активніше висловлювати своє ставлення до війни в Україні, і цей голос має стати ще сильнішим. Адже безпека України – це безпека всієї Європи та світу.

Україна закликає міжнародне співтовариство не допустити повторення її досвіду в інших країнах. «Агресія, яку не зупиняють вчасно, лише поширюється. Історія вже довела: заплющування очей на злочини сьогодні призводить до ще більших трагедій завтра», – підсумовує Марія Кучеренко.

Відповідаючи на запитання представника посольства США, Марія Кучеренко зазначила, що найкращою гарантією безпеки для України є підтримка партнерів, зокрема у вигляді військової допомоги від США та ЄС. Вона підкреслила, що НАТО залишається єдиною реальною гарантією безпеки для нашої держави.

«Україна може бути не тільки отримувачем допомоги, а й активним контрибутором безпеки, зокрема, надаючи експертизу щодо російських спецслужб, що є важливим для США та Європи», – зауважила Кучеренко.

Важливо також зазначити, що загрози з боку Росії виходять далеко за межі України. Російська активність у Лівії, Судані, Алжирі та інших регіонах становить серйозну проблему для європейської та світової безпеки.

Українська ідентичність у часи війни: виклики та перспективи

Наталія Кривда, голова наглядової ради УКФ, професорка Філософського факультету КНУ, наголошує, що повномасштабне вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року стало точкою неповернення для національної свідомості українців. Якщо раніше суспільство мало значну внутрішню гетерогенність, то війна змусила людей об’єднатися, переглянувши ключові цінності. Гідність, свобода, демократія, солідарність, права людини та справедливість стали не лише моральними орієнтирами, а й практичними принципами, що визначають єдність української політичної нації. Ці цінності є водночас європейськими та глибоко вкоріненими в українську культуру.

Кривда зазначає, що формування національної ідентичності в Україні має багатовимірний характер. Вона мультикультурна, що свідчить про її відкритість та динамічність. Водночас війна прискорила процес усвідомлення українцями важливості збереження культурної спадщини. Російська агресія спрямована не лише на захоплення територій, а й на знищення української ідентичності через маніпуляцію історією, мистецтвом та культурними наративами. Це підкреслює необхідність активізації культурних і освітніх ініціатив.

Зміни, що відбулися після 24 лютого 2022 року, значно вплинули на суспільну свідомість. Українці стали більш зрілими та відповідальними, однак внутрішні суперечності все ще потребують вирішення. Важливу роль у формуванні єдиного національного голосу відіграє система вищої освіти. Саме вона повинна сприяти розумінню національних цінностей серед молоді та формуванню активного громадянського суспільства.

Один із найбільших викликів для України – втрата культурної спадщини. За словами Наталії Кривди, внаслідок війни зруйновано понад 2185 об'єктів культурного значення, і близько 20% із них вже ніколи не вдасться відновити. Це не просто руйнування матеріальних пам’яток, а удар по національній пам’яті та ідентичності. У цьому контексті збереження спадщини стає не лише питанням минулого, а й стратегічним завданням для майбутнього країни.

На думку Наталії Кривди, формування національної ідентичності має спиратися на кілька ключових аспектів: стратегічні підходи у культурній політиці, захист громадянських прав, розвиток освіти та збереження історичної пам’яті. Українська культура є важливим чинником виживання нації, адже політика не може існувати без людей, а люди – без своєї культури.

Підсумовуючи, модераторка дискусії, проректорка КНУ з міжнародного співробітництва Ксенія Смирнова підкреслила важливість інновацій у вищій освіті та обговорення ключових питань, які були підняті. Вона також наголосила, що наші університети віддані місії виховання нового покоління. Дякуючи учасникам за приєднання до дискусії, проректорка висловила сподівання, що обговорення було плідним не лише для України, а й для країн, які представлені гостями, представниками 13 посольств: «Ми працюємо, ми сильні, ми стали зрілішими і навіть сильнішими, ніж були до цього, – зазначила Ксенія Смирнова. Адже разом можна створити ще сильніше майбутнє для наших дітей».

За матеріалами практикантки Центру комунікацій Єлизавети Ткаченко, 4 курс

ОПП "Українська і англійська мова: переклад та редагування" ННІ філології КНУ

 Центр комунікацій