Новини

Всього : Фотографія :

Лекцію «Від зародження до ренесансу: п’ять етапів становлення українсько-африканських відносин» прочитав у КНУ політолог-міжнародник, африканіст Олександр Мішин.

Напередодні першого візиту Президента України Володимира Зеленського на Африканський континент студенти дізналися, чому для Києва важливе посилення дипломатичних зв’язків із країнами «материка контрастів» і що стоїть на кону боротьби за Африку, яку ведуть усі найбільші гравці світу.

Випускник, а нині викладач Навчально-наукового інституту міжнародних відносин КНУ, к.пол.н. Олександр Мішин каже, що він африканіст «за покликом душі».

«Якщо трохи більше Африки з’явиться і у вашому житті, я вважатиму це найбільшим досягненням нашої зустрічі», – звернувся лектор до присутніх студентів.

Африка Олександра Мішина – не та, яку ми звикли бачити в розгорнутих аналітичних статтях. Це Африка великого князя Київської Русі Святослава, якого порівнювали з пардусом – африканським гепардом. Африка в малюнках Тараса Шевченка («Портрет Айри Олдріджа») та поезіях Лесі Українки («Весна в Єгипті»). У скульптурах африканських тварин на «Будинку з химерами» Владислава Городецького. У легендах, зібраних Катериною Грушевською («Примітивні оповідання, казки і байки Африки та Америки»)…

І раптово така Африка виявляється значно ближчою і зрозумілішою, ніж можна було сподіватися.

«Колись українські та африканські землі були в межах одного політичного простору. Далі був етап, коли найвидатніші представники нашої нації цікавилися Африкою і намагалися донести її до українців. Потім – радянський період, коли українські фахівці допомогли побудувати сотні інфраструктурних об’єктів у десятках африканських країн, Одеса була торговельними воротами до Африки, а Севастополь – військовими. У 1990-х ми занедбали Африку, і це велика втрата для нашої держави», – говорить Олександр Мішин.

Тож, за класифікацією вченого, в історії українсько-африканських відносин можна виокремити п’ять етапів: єдині простори (VIII-VI ст. до н.е. – кінець XVIII ст.); українське відродження та імперія (1783 р. – 1920-ті рр.); радянський колоніалізм та африканська деколонізація (1920-ті рр. – 1991 р.); Африка на периферії (1991 р. – 2021 р.); українсько-африканський ренесанс (від 2021 р.).

«Чому відродження? Бо потрібно зняти відносини з паузи і повертатися до контактів, що були напрацьовані за різних часів», – переконаний спікер.

Українсько-африканський ренесанс мусить базуватися «на трьох слонах»: відкритість; взаємовигідність; політичний прагматизм.

Нещодавно Україна відкрила десять нових посольств на континенті, і, за словами Олександра Мішина, це важливий сигнал, що країна прагне до співпраці. Причина – зростання ролі Африки. Тут великий споживчий ринок і молоде населення. Тут зосереджені поклади мінеральних ресурсів, які відіграють важливу роль для технологічних виробництв. Провідні держави світу шукають альянс із Африкою, і Україна не має лишатися осторонь.

Зрештою, 54 африканських країни становлять майже третину учасників ООН, тож на кону – голосування за українські резолюції із засудженням російського вторгнення.

Під час дискусії зі студентами Олександр Мішин розповів, які африканські країни можуть стати найближчими партнерами України, у яких сферах є найбільші шанси розгорнути співпрацю і які чинники грають проти України.

«Кожна країна в Африці є унікальною та потребує окремого підходу», – сказав лектор і зауважив, що у розвитку партнерства з африканським континентом не варто очікувати надшвидких результатів – це долання довгих дистанцій короткими кроками. Власне, африканський символ Санкофа зображає пташку, яка йде вперед, озираючись позад себе, що означає «Повернись і візьми».

Модераторами зустрічі виступили проректорка з міжнародних зв’язків Ксенія Смирнова та начальник Відділу міжнародних зв’язків КНУ Роман Петюр.

Центр комунікацій