Новини

Всього : Фотографія :

Після п’ятирічної перерви Київський національний університет імені Тараса Шевченка відновив освітні практики на базі Канівського природного заповідника. Канівська практика – одна з найдавніших і найулюбленіших серед студентів природничих спеціальностей – знову зібрала першокурсників на заповідних територіях.

На початку червня до Канева заїхала перша група студентів-біологів із ННЦ «Інститут біології та медицини». Для обережного відновлення практики обрали невелику зміну – 60 осіб, саме стільки вміщує укриття цивільного захисту, встановлене на території заповідника. За словами військових, укриття здатне витримати навіть пряме влучання безпілотника.

Директор Канівського природного заповідника Володимир Пилипенко підкреслює: «Навіть в умовах війни заповідник не зупиняє роботи. Охорона природи, наукові спостереження, моніторинг рідкісних видів – усе триває. Але надзвичайно важливо, що сюди знову повертаються студенти. Ми зробили все можливе, щоб створити для студентів безпечні й комфортні умови, і дуже сподіваємося, що цей досвід буде для них цінним і надихаючим».

Першокурсники проходять навчання за звичною програмою – ботаніка й зоологія. У лісі вони власноруч збирають зразки грибів, водоростей і лишайників, складають гербарії, аналізують зразки під мікроскопами, вивчають птахів і комах, які мешкають у долині Дніпра.

«Це їхня перша практика, і студенти надзвичайно зацікавлені, активні, самостійно шукають біологічні об’єкти, фотографують, користуються додатками для визначення видів», – розповідає керівниця практики, доцентка кафедри біології рослин Вероніка Джаган.

Проректор із науково-педагогічної роботи Андрій Гожик наголошує, що значення цієї практики – не лише в навчанні. «Наші першокурсники – це покоління онлайн-освіти, їм бракує звичайної комунікації. А практика – це не тільки знайомство з природою, а й з одне одним. Вони вчаться бути поруч, працювати разом, і це неоціненний досвід».

Цей досвід набуває особливої цінності в місці, де наука не зупиняється ні на день – ані під час пандемії, ані з початком повномасштабної війни. У кабінеті заступника директора з наукової роботи, відомого орнітолога Віталія Грищенка, – підбірка сонограм пісень зяблика. Цей вид – герой його знаменитого дослідження «Діалекти пташиної пісні», що набуло широкого розголосу серед біоакустиків.

Інше знакове дослідження заповідника – багаторічний моніторинг популяції лелек в Україні. Цей проєкт пан Віталій веде ще з 1991 року, тобто майже з моменту здобуття Незалежності.

Окрім занять та наукових досліджень, студенти живуть справжнім таборовим життям: грають у волейбол і баскетбол на спортивному майданчику, двічі на тиждень влаштовують дискотеки. Новачки швидко засвоюють традиції старших поколінь: орієнтуються на місцевих топонімах — «Амазонка», «Хрещатик», «Арарат», «Версаль» – і залюбки розігрують один одного, переносячи з місця на місце символ практики – чавунного пінгвіна.

Перша зміна вже завершується, але до Канева ще приїдуть кілька груп студентів-біологів – їхні практики триватимуть до кінця червня. У липні на черзі геологи й географи. Після років тиші заповідник знову наповнюється голосами молодих дослідників. Життя триває.

Центр комунікацій