Новини

Всього : Фотографія :

Професор університету Лунд (Швеція) Ян Олоф Нільсон провів відкриту лекцію  на тему «Інтернаціоналізація вищої освіти» у КНУ 9 вересня. Дискутували з приводу цілей інтернаціоналізації та питань міжнародного співробітництва університетів.

Ян Олоф Нільсон відомий інтернаціональними курсами соціології, що викладалися у рамках академічної мобільності у вишах Європи та Китаю, співпрацю з якими він курував. Актуальними і популярними є програми, які професор реалізовує через роботу зі студентами в мережі Інтернет, таким чином задіюючи принципи використання мережевих технологій, перехід до так званого «інформаційного» суспільства, глобалізації освіти, ринків та економіки. У КНУ імені Тараса Шевченка Я. О. Нільсон перебуває в рамках програми академічних обмінів Еразмус+ та проводить низку лекцій безпосередньо на факультеті соціології.

Як зазначив професор, університети ще за часів Середньовіччя були міжнародними науковими центрами, де навчались і працювали люди з різних общин і територій. Міжнародній комунікації сприяла загальноприйнята мова – латина. Із розвитком освіти університети перетворилися на стратегічні об’єкти формування національної ідентичності. І лише наприкінці ХХ століття деякі з вишів почали розробляти стратегії інтернаціоналізації.

«Інтернаціоналізація – це процес досягнення певним продуктом, у даному випадку – вищою освітою, рівня міжнаціонального, міжкультурного та глобального масштабу, що включає в себе й освітні цілі та функції. Відповідно, міжнародне співробітництво ґрунтується на декількох принципах:

• соціокультурному, що має на меті поглибити знання про інші культури, сприяти міжнаціональному розумінню тощо;
• політичному: сприяти формуванню майбутніх політичних та налагодженню економічних зв’язків;
• економічному: домогтися конкурентоспроможності випускників на глобальному ринку праці;
• академічному: розширити міжнаціональний масштаб наукових досліджень, академічні горизонти, залучити до навчання кращих студентів».

Питаннями міжнародної співпраці в світі займається Міжнаціональна Організація Університетів (IAU) на базі ЮНЕСКО. За даними звіту глобального опитування 2014 року «Internationalization of Higher Education – Growing expectations, fundamental values» більше половини університетів мають власну програму або ж стратегію інтернаціоналізації, а 22% повідомили, що вона розробляється. Пріоритетними діями в напрямку інтернаціоналізації виправдано залишається академічна мобільність студентів та спільні міжнародні наукові дослідження. Стримуючим фактором є обмежене фінансування. Серед найбільших проблем: доступ до інтернаціональної освіти переважно студентів із фінансовими можливостями та загальна комерціалізація освіти.

Пан Нільсон повідомив, що існує й низка хибних тверджень щодо інтернаціоналізації освіти та її втілення у життя. Вони були викладені у дослідженні професора університету Торонто Джейн Найт:

• міф перший: велика кількість іноземних студентів у студмістечку свідчить про  інтернаціоналізацію;
• міф другий: міжнародна репутація вишу є показником якості освіти в ньому;
• міф третій: чим більше міжнародних угод в університету, тим він престижніший;
• міф четвертий: чим вищі результати міжнародної акредитації, тим краще реалізується програма інтернаціоналізації, що свідчить про престиж вишу;
• міф п'ятий: глобальний маркетинг університету еквівалентний програмі інтернаціоналізації.

Проте, у більшості випадків, адміністрація університетів намагається контролювати програму інтернаціоналізації за допомогою статистичних показників роботи саме університету. «Мета міжнародного співробітництва, – за словами професора Нільсона, – створити конкурентоспроможного випускника на глобальному ринку праці, здатного вирішувати поставлені завдання,  який не буде обмежений рамками знань лише у певній сфері. Це можливо реалізувати шляхом створення актуальних на даний момент курсів у співпраці з викладачами з інших університетів, забезпечивши здобуття такої освіти кращими студентами різних національностей. Результати такої програми мають бути продемонстровані у міжнародних наукових публікаціях, великій кількості випускників, працевлаштованих у міжнародних компаніях, та бажанні нових університетів світу до співпраці».

Відділ академічної мобільності КНУ

Центр комунікацій