|
Іванишев Микола Дмитрович
5 (17) листопада 1811 - 14 (26) жовтня 1874 р.
|
Народився в Києві у дворянській родині. Після закінчення Київської духовної семінарії (1829 р.) навчався на філософсько-юридич¬ному відділенні Головного педагогічного інституту в Петербурзі, який закінчив 1835 р. Після захисту 30 липня 1840 р. дисертації "О плате за убийство в древнем русском и других славянских законода¬тельствах в сравнении с германской вирою" отримав ступінь доктора російського законознавства. Того ж року призначений екстраординарним професором кафедри законів державного благоустрою, з грудня 1842 р. – ординарним професором цієї ж кафедри. Читав курси законів державно¬го благоустрою, загального правознавства та поліційного (адміністратив¬ного) права. З грудня 1849 р. по червень 1861 р. був деканом юридичного фа¬культету, а в березні 1862 р. обраний ректором університету Св. Володими¬ра (затверджений наказом міністра народної освіти 17 березня) і обіймав посаду по 5 лютого 1865 р.
Понад 20 років (1843–1865 рр.) М. Д. Іванишев працював у Київсь¬кій археографічній комісії (Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів): разом із М. О. Максимовичем був одним із її організаторів, керівником справ, редактором історичних (з 1845) та юридичних пам’яток, віце-головою комісії (1859 – 1865 рр.), головним редактором (1861 – 1863 р..). Брав участь у кількох археографічних та археологічних експедиціях (1843 р., 1845 р., 1849 р., 1850 р., 1852 р., 1856 р.) із розшуку документаль¬них актових джерел та археологічних пам’яток Південно-Західного краю. Результатом наукового опрацювання знайдених матеріалів стали такі публікації: "Памятники, издаваемые Временной комиссией для разбора древних актов" (у 4 т.; 1845 – 1859 рр.); "Архив Юго-Западной России" (Ч. 1: Акты, относящиеся к истории православной церкви в Юго-Западной Рос¬сии. – Т. 1 (1859 р.) та Ч. 2: Постановления дворянских провинциальных сеймов в Юго-Западной России). (Перший том вийшов у 1861 р. за редакцією М. Д. Іванишева.) 1849 року за його редакцією випущено двотомне видання "Жизнь князя Андрея Михайловича Курбского в Литве и на Волыни".
Започаткував створення архівних установ у Києві, Вільно та Вітебсь¬ку, в тому числі Київського центрального архіву давніх актів (1852 р.) при університеті Св. Володимира. Протягом 1861 – 1863 рр. був головним редактором офіційного друкованого видання університету Св. Володимира "Универ¬ситетские известия".
За ректорства М. Д. Іванишева було прийнято новий загальноросійський університетський Статут (1863 р.), який надав університетам ширші права самостійності та автономії. Ректорові довелося вносити зміни у навчальний процес згідно з цим Статутом: збільшено кількість ка¬федр, поліпшилося матеріальне становище бібліотеки, кабінетів, лабораторій, запроваджувалося читання публічних лекцій професорами університету з різних предметів, якими цікавилося населення. За новим Статутом кафедра політичної економії перейшла від історико-філологічного факультету до юридичного. Для студентів у 1863 р. затверджено нові Правила поведінки. У бібліотеці університету розпочалось укладання сис¬тематичного каталогу.
У 1862 – 1864 рр. М. Д. Іванишев листувався з М. І. Костомаровим щодо запрошення останнього на вакантну посаду кафедри російської історії. У листопаді 1864 р. за відсутності в Києві по¬печителя керував Київським навчальним округом. 8 лютого 1864 р. наказом міністра народної освіти затверджений у званні заслуженого ординарного професора університету Св. Володимира.
Мав чин дійсного статського радника (з 1860 р.). Нагороджений ор¬денами Св. Анни III (1847 р.) і II (1851 р.) ступенів, Св. Анни II ступеня з Імператорською короною (1856 р.), Св. Володимира III ступеня (1862 р.) та удостоєний відзнаки за бездоганну службу за 20 років (1857 р.).
Помер М. Д. Іванишев 14 жовтня 1874 р. у Києві й похований на цвин¬тарі Флорівського жіночого монастиря.
Джерело інформації: Ректори Київського університету. 1834-2006 / КНУТШ; В.В. Скопенко, В.А. Короткий, Т.В. Табенська, І.І. Тіщенко, Л.В. Шевченко. – Київ : Либідь, 2006. – С. 101-102.
