|
Спекторський Євген Васильович
3 (15) жовтня 1875 — 3 березня 1951 р.
|
Народився в м. Острог Волинської губернії у дворянській родині. 1893 року вступив на юридичний факультет Варшавського університету. Закінчив навчання 1897 р. зі ступенем канди¬дата права за дипломну роботу "Жан-Жак Руссо как политический дея-тель" і був залишений на кафедрі державного права для підготовки до професорського звання.
7 червня 1903 р. затверджений приват-доцентом кафедри енциклопедії права Варшавського університету. За мо¬нографією "Проблема социальной физики в XVII столетии. Том 1. Новое мировоззрение и новая теория науки" (Варшава, 1910) у травні 1911 р. за¬хистив дисертацію в Юріївському (Дерптському) університеті, отримавши ступінь магістра права. У вересні 1911 р. обраний екстраординарним профе-сором кафедри енциклопедії права Варшавського університету. 1913 р. обраний екстраординарним професором ка¬федри енциклопедії права й історії філософії права університету Св. Во¬лодимира, а 7 липня 1914 р. затверджений на цій посаді міністром народної освіти.
27 травня 1917 р. захистив дисертацію за другим томом монографії "Проблема социальной физики в XVII столетии" (К., 1917) на ступінь доктора державного права в Московському університеті. У вересні 1917 р. затверджений ординарним професором кафедри енциклопедії права й історії філософії права університету Св. Володимира.
У травні 1917 р. обраний деканом юридичного факультету, а 6 квітня 1918 р. (затверджений міністром народної освіти 28 вересня) – ректором університету Св. Володимира. Виконував обов’язки до кінця квітня 1919 р., коли владу захопили більшовики, й посади ректорів і деканів було ска¬совано. З приходом до Києва денікінців поновлений на посаді ректо¬ра (серпень 1919) й водночас призначений попечителем Київського нав¬чального округу та заступником головноуправляючого народною освітою. Після того, як Добрармія залишила Київ, виїхав до Одеси (грудень 1919).
Ректорство Є. В. Спекторського припало на період Гетьманату й Ди¬ректорії, позначений змінами національної та освітньої політики. Рада університету ініціювала скликання 14 квітня 1918 р. у Києві з’їзду предс¬тавників вищих навчальних закладів України (Києва, Одеси, Харкова, Ніжина, Катеринослава) для розв’язання нагальних проблем, зумовлених правовими й фінансовими труднощами функціонування вищої школи.
При Міністерстві народної освіти (уряд П. Скоропадського), яке очо¬лив приват-доцент університету Св. Володимира М. П. Василенко, було організовано спеціальну комісію у справах вищої школи для розробки но¬вого університетського Статуту. До її складу ввійшло по-одному представнику від кожного факультету: Є. В. Спекторський, О. А. Садовень, Г. Г. Де-Метц і приват-доцент П. П. Смирнов. Ставилося питання про об’єднання університету Св. Володимира з Українським народним університетом під назвою "Державний університет Св. Володимира". Проте було вирішено інакше: наказом гетьмана П. Скоропадського від 17 серпня 1918 р. Український народний університет перетворено на Ук¬раїнський державний університет (ректором обрано професора універси¬тету Св. Володимира Ф. П. Сушицького).
На початку 1920 р. Є. В. Спекторський емігрував до Югославії. Протя¬гом 1920–1930 рр. – професор Белградського університету, 1924–1927 рр. – професор і декан Російського юридичного факультету та голова Російсь¬кої академічної групи в Празі, водночас – професор Карлового універ¬ситету. Впродовж 1930 – 1945 рр. – професор Люблянського університету (Словенія). Побоюючись репатріації до Радянського Союзу, 1945 р. пе¬реїхав до Італії і два роки перебував у таборах для переміщених осіб. 1947 року виїхав до США для організації Свято-Володимирської православної духовної академії у Нью-Йорку, професором якої був до кінця життя. Водночас з 1947 р. – професор церковного права Колумбійського універ¬ситету в Нью-Йорку. З 1948 р. – голова Російської академічної групи в США, а також голова Російської секції Асоціації американських та іно¬земних учених.
Є. В. Спекторський був членом-кореспондентом Сербської Академії наук (Белград) та Слов’янського інституту (Прага), почесним членом То¬вариства російських учених (Югославія), Російської академічної групи (Прага) та Товариства галліполійців (Белград).
Нагороджений орденами Св. Станіслава III ступеня (1910) та Св. Анни III ступеня (1913).
Помер Є. В. Спекторський 3 березня 1951 р. у Нью-Йорку, де й похований.
Джерело інформації: Ректори Київського університету. 1834-2006 / КНУТШ; В.В. Скопенко, В.А. Короткий, Т.В. Табенська, І.І. Тіщенко, Л.В. Шевченко. – Київ : Либідь, 2006. – С. 183-184.
