Новини

Всього : Фотографія :

Про роль революцій, про самовираження гідності та свободи, про Україну говорили у День Гідності та Свободи в Інституті філології із активістками, революціонерками, випускницями інституту Тетяною Печончик та Юлією Марушевською.

Тетяна Печончик – голова правління ГО «Центр інформації про права людини». У студентські роки очолювала Раду студентів та аспірантів, була віце-президенткою Української асоціації студентського самоврядування. Є членкинею Національної спілки журналістів України і Комісії з журналістської етики. Окрім цього Тетяна свідок двох революцій – Помаранчевої та Революції Гідності і Свободи. «У 2000-х роках в Україні не було ще законодавчої бази студентського самоврядування. Ми були першими студентами, хто боровся за розширення прав студентів. Ці події були пов'язані з історією України, вони збіглися у часі з Помаранчевою революцією, – розповідає Тетяна. – Революція Гідності – це страшно і драматично. Помаранчева – це оксамитова революція. Їх об'єднує – бажання змінити країну. У цілому революція – пролог до змін. Однак важливіше те, що відбувається після неї. Усі очікують змін, якщо їх немає, то відбувається повтор історії. Помилкою після Помаранчевої революції стало те, що суспільство розслабилося. Влада не може бути хорошою, якщо суспільство не контролює. Тому після Помаранчевої революції відбулася Революція Гідності та Свободи».

«Як у ХХІ столітті можна стріляти у беззбройних людей?», – риторично запитала Тетяна у студентів. «У період Майдану я намагалася пояснити світу що відбувається, була фіксером (провідником для журналістів з-за кордону). Ми знімали історії, які показували реальну ситуацію у країні. Міжнародна спільнота намагалася реагувати на події в Україні, але цього було недостатньо. Якщо країни дозволяють війну, то це не означає, що це їх омине. Важливо, щоб країни підтримували один одного», – каже революціонерка. На її думку, революції є виявленням духу народу: «Коли організм живий і реагує, то це добре. Коли немає супротиву, то країна кровить і знекровлюється».

Про своє бачення революції розповіла Юлія Марушевська – громадська та політична діячка, активістка Євромайдану, автор англомовного відеозвернення «I Am a Ukrainian». Тоді у відео Юля пояснила причини, які вивели людей на вулиці, та закликала про допомогу у боротьбі з владою, яка переслідує і вбиває мирних людей. Відео набрало понад 8 млн. переглядів на YouTube, завдяки чому Юлія стала для світу одним з найвідоміших облич української революції. Потому Юлія Марушевська виступала з численними інтерв’ю у провідних світових ЗМІ та їздила по світу з промовами на підтримку демократичних перетворень в Україні.

«За що був Майдан? Сьогодні вже ніхто конкретно не відповість. Те відчуття сьогодні затерлося. Тож такі зустрічі дуже важливі, оскільки вони нагадують нам – за що боремося – за демократичні цінності, за людину у центрі країни. Майдан – це спроба досягти цього. Революція – демонстрація, що кожен має силу. А разом ми – сила сил», – каже Юлія. На питання – чи надмірна боротьба не призвела до зміни курсу держави – активістка відповіла: «Курс держави не змінився. Є спроби, однак віра в українське суспільство більша».

Підтвердженням цієї тези стали й коментарі студентів Інституту філології під час розмови з активістками: ми – сильні, у нас є віра, впертість, можливість змінити, ми не маємо страху, ми – самоорганізовані, а отже – Україна була, є і буде йти своїм шляхом.

Олександра Касьянова, Валерій Попов, відділ зв’язків із громадськістю Інституту філології КНУ

Центр комунікацій