Новини

Всього : Фотографія :

Революція на граніті – одна з тих сторінок історії, яка не номінально, а реально утвердила невпинний шлях України до незалежності. Визначально, що саме молодь ініціювала цю масштабну акцію незгоди з політикою комуністичної більшості у керівництві держави. Цей факт свідчив про оптимістичне демократичне майбутнє країни, яка стояла на порозі виходу з-під ярма Радянського Союзу.

Прикметно, що ініціативним ядром і рушієм революції стало студентство Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка – активісти, яким боліла доля країни. У їхньому середовищі зародилася Українська студентська спілка (серпень 1989 року), яку очолив студент історичного факультету Олесь Доній. Підтримуючи зв’язки зі студентськими братствами в інших областях України, члени УСС планували страйки, мітинги та пікети. Так, починаючи з лютого 1990 року такі заходи, на меті яких було досягнення змін у економічному та політичному векторах країни, пройшли у вищих навчальних закладах Києва, Львова, Харкова, Чернівців, Дніпропетровська, Дніпродзержинська.

Піком протистояння між комуністичним режимом і демократичною опозицією, яку підтримувало проєвропейськи налаштоване студентство, стала акція протесту та голодування останніх на площі Жовтневої революції (нині – Майдан Незалежності) в Києві, відома як Революція на граніті.

Події розвивалися протягом 2 – 17 жовтня 1990 року. На холодному граніті Майдану Незалежності цілодобово голодувало близько 150 студентів-мітингувальників. Серед них – члени УСС Києва, Студентського братства Львова та УСС Дніпродзержинська. Комендантом наметового містечка обрали студента IV курсу Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка – Тараса Корпала. На захист активістів стали як прості кияни, які несли теплі речі й чай, так і багато українських діячів. Серед них – Ліна Костенко та Олесь Гончар, який так описав ці драматичні події у своєму «Щоденнику»: «На Хрещатику, розкинувши намети, оголосили голодування студенти на знак протесту проти нав’язування союзного договору… Бачу мученицькі обличчя. Серце розривається… У Верховній Раді України вже лунають голоси з вимогою… запровадити надзвичайний стан в Україні, тобто потопити студентські страйки в крові… Страшні ці парламентарі (239)! Юхновський як голова комісії доповідає їм про вимоги голодуючих студентів, про те, що звідчаяні молоді люди готові на все «аж до масового самоспалення», а у відповідь йому – регіт, жирне іржання цих парламентських жеребців!.. І серед таких жити? Від таких ждати гуманних законів? Ні, неможливий з ними ніякий мир, ніяке порозуміння».

Міліція не наважувалася розігнати демонстрантів, а згодом Київська міська рада дала дозвіл на проведення масових акцій в центрі міста. Таким чином, революція була мирною протягом усього часу.

Серед основних вимог, які висували студенти, були такі: відставка голови Ради Міністрів В. Масола; проведення позачергових виборів Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше, аніж весною 1991 року; прийняття постанови про націоналізацію майна КПРС та ВЛКСМ в Україні; відмова від підписання нового союзного договору; повернення на територію республіки військовослужбовців, які проходять строкову службу за межами України, та забезпечення проходження військової служби на території республіки цьогорічного та наступних призовів.

Мітингувальників чули не охоче й не поспішали йти на поступки. 9 жовтня відбувся круглий стіл за участю представників Верховної Ради УРСР та делегації протестуючих. Однак наступного дня до порядку денного ВРУ так і не було включено обговорення вимог, які висували студенти.

Вирішальні події відбулися протягом 12 – 17 жовтня. Більшість вищих навчальних закладів Києва підтримали вимоги демонстрантів. Маніфестації пройшли у Львові та Луганську. Заклики до загальнонаціонального страйку були озвучені по телеканалу УТ–1.

17 жовтня крига нарешті скресла – Верховна Рада УРСР прийняла Постанову «Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990 року» – вимоги студентів було виконано. 23 жовтня 1990 року Верховна Рада України проголосувала за відставку В. Масола.

Таким чином, студентська молодь стала активним рушієм політичних перетворень у державі. Її ініціативи виявилися переломним моментом в утвердженні незалежності України, засвідчивши непереборне бажання її громадян жити у вільній демократичній державі. І Київський університет став форпостом цих перетворень.

Анна Мукан, відділ зв’язків із громадськістю Інституту філології 

Центр комунікацій