Новини

Всього : Фотографія :

Дзвеніли дзвони – дзвони пам’яті героїв Крут.

Дзвеніли на Аскольдовій могилі, Лук’янівському цвинтарі й на залізничній станції Крути, де 107 років тому вихованці Юнацької школи й Студентського куреня затримали ворога на чотири дні, що дало змогу владі УНР укласти Брестський мирний договір і досягнути визнання УНР суб’єктом міжнародних відносин.

Ці пам’ятні місця – особливі для університетської громади, адже серед героїв-крутян були й студенти Університету святого Володимира. Аби вшанувати їхню пам’ять, зранку 29 січня 2025 року три університетські  делегації вирушили до меморіальних місць.

Співробітники Центру комунікацій, студенти і співробітники Факультету радіофізики, електроніки та комп’ютерних систем і Оптико-механічного коледжу, курсанти Військового інституту КНУ на чолі з проректоркою зі зв'язків з громадськістю Оленою Добржанською вклонилися подвигу героїв-крутян біля Пам’ятного Хреста на Аскольдовій могилі, де 1918 року були поховані загиблі студенти. Звертаючись до сьогоднішніх студентів, проректорка наголосила: «Незалежність не дається без крові. На сьогодні ми знаємо про 19 студентів нашого Університету, які з 2014 року продовжили цю шляхетну, але дуже тяжку путь крутян, загинули, захищаючи нашу країну. Ми повинні це пам’ятати. Герої-крутяни – це наша спільна слава минулого. Те, що ми робимо сьогодні – наша спільна дія! Ми об’єдналися заради вільної, незалежної України».

Друга університетська делегація навідала Державний історико-меморіальний Лук’янівський заповідник з місцями поховання вояків-крутян. До пам’ятного заходу долучилися студенти Історичного факультету, ННІ міжнародних відносин та ННІ журналістики, представники Спілки випускників КНУ, працівники Центру соціального розвитку та Центру виховної роботи КНУ. У своїй промові завідувач кафедри новітньої історії України Андрій Пижик акцентував на тому, що «пам’ять про Героїв Крут об’єднує українців різних поколінь і зміцнює віру в нашу Незламність і Перемогу». На Лук’янівському кладовищі є могили двох вихованців Університету Святого Володимира – навіки 24-річних Володимира Шульгина та Володимира Наумовича. Поховання крутян у межах Лук’янівського заповідника – єдині, вірогідність яких достеменно встановлена й котрі вціліли до наших часів. Спочатку обох юнаків, як і частину інших загиблих, було урочисто поховано на Аскольдовій могилі. Проте вже у 1919 році більшовицька влада прийняла рішення про закриття цвинтаря на цьому знаковому для українців місці. Повна ліквідація некрополя відбулася упродовж 1934 – 1936 років, тож саме в 1934-му році обох вихованців Університету, за рішенням однієї з родин, було перепоховано на Лук’янівці.

Безпосереднє місце історичного бою під Крутами – меморіальний комплекс «Пам’яті Героїв Крут» на Чернігівщині – навідали цього дня представники Студентського парламенту КНУ, співробітники, курсанти, ліцеїсти Українського фізико-математичного ліцею та працівники Центру соціального розвитку КНУ. Під час вшанування пам’яті полеглих героїв до присутніх звернулися проректор з гуманітарних питань Тарас Компанець та професор кафедри новітньої історії України Григорій Савченко. Промовці наголосили на важливості подвигу Героїв Крут, його значенні для національної пам’яті та сучасної боротьби України за незалежність.

Знаменитий бій поблизу залізничної станції Крути був одним із найбільш героїчних і найбільш трагічних епізодів Української революції 1917–1921 років. Цей бій став легендою вже у 1918-му році, за часів, коли відбувалося перепоховання вихованців Юнацької школи й Студентського куреня. Українців у бою Під Крутами у 1918 році загинуло, за різними оцінками, 70-100 осіб. На сьогодні достеменно відомі прізвища 20 з них, серед закатованих героїв – студенти Київського університету Святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Микола Божинський-Божко, Лука Дмитренко, Андрiїв.

На початку березня 2022 року неподалік місця подвигу Героїв Крут знову відбулися бої захисників України з російськими окупантами, які наступали на Київ. Через 104 роки під Крутами наші війська зупинили наступ ворога, завдали йому болючих втрат, захистили місто Ніжин на Чернігівщині.

Попри те, що за 107 років не змінився ні ворог, ні його методи війни, ми маємо реальний шанс завершити цю боротьбу. Адже наше суспільство зробило свій вибір на користь вільного демократичного розвитку власної держави. І готове цей вибір захищати, кожен на своєму фронті.

Ми переможемо, коли шануватимемо Крути по-справжньому – як нашу перемогу. Тоді, у 1918-му, російсько-більшовицькі війська відступили на схід до кордонів, але, на жаль, за рік повернулися. Нині росії протистоять не сотні добровольців, а багатотисячна, високопрофесійна, сильна й оснащена українська армія. На боці України не кілька держав, що визнавали нас у 1918 році, а практично весь цивілізований світ, який засуджує російську агресію. Тож повторення більше не буде.

Центр комунікацій