Новини

Всього : Фотографія :

У День Героїв Небесної Сотні у КНУ імені Тараса Шевченка відбулася лекція на тему української революції як події світового масштабу. Говорили про те, чим вона є в історичному вимірі, міркували про геополітичну долю Європи і світу. Лектором виступив декан історичного факультету Іван Патриляк.

Свій виступ професор Патриляк розпочав із цитати Нобелівського лавреата  Маріо Варгаса Льоси, що звучала на його зустрічі зі студентами у КНУ у 2014: «Мене надзвичайно схвилював і надихнув цей рух громадянського суспільства, яке прагне покінчити з авторитарною традицією. Рух суспільства, якому набрид постійний російський інтерес, якому набридла корупція. Вірю, що тут, в Україні, відбувся героїчний подвиг в ім’я свободи, що глибоко вразив усіх чоловіків і жінок світу – всіх, хто цінує демократію, законність і свободу».

Іван Казимирович переконаний, що українську революцію треба розглядати як подію світового масштабу, а не просто сухий виклад фактів: «20 лютого 2014 р. – у день найбільш масових розстрілів Революції Гідності – було вбито 48 цивільних, 158 поранено. Цього ж дня росія почала окупацію Криму (пам’ятаєте дату на їхніх медальках?), коли вивела свої військові частини з місць постійної дислокації для блокування українських військ із метою зайняти стратегічні пункти. Отже, 20 лютого 2014 року – річниця не тільки розстрілів, а й початку війни, яка триває досі й ми не знаємо, чим вона завершиться. Це не простий збіг подій, а події одного ланцюга – реалізації росією масштабного плану великої операції (останні три роки вони називають її сво) з дестабілізації України, знищення української держави, з перегляду результатів холодної війни, перетворення Європейського континенту на задвірки рф».

Тож чи була українська революція 2013-14 рр. явищем неминучим чи можна було її не допустити та як ці події вплинуть на геополітичну долю Європи й світу?

Професор Патриляк наголошує, що Революція Гідності – «лише частина процесу, що розпочався ще у XX ст. – процесу формування української нації як модерного явища. На жаль, до XX ст. українці як явище модерної політичної нації, не з’явилися – з різних обставин. І тільки з розпадом СРСР почалася реалізація модерного українського національного проєкту».

Іван Казимирович переконаний, нині Україна перебуває у такій самій точці біфуркації. «Українські громадяни сьогодні на шляху до свого оформлення у політичну націю, яка хоче самостійно вирішувати свою долю, зберегти за собою право міняти тиранів. А збоку є тиранічна країна, що починає окупацію України, користуючись моментом хаосу і внутрішнього конфлікту, який завжди є у революції».

На думку професора Патриляка, саме тепер буде створено нову систему міжнародних угод і міжнародного права.

Поки Європа вустами своїх ключових політиків принаймні декларує свою готовність до четвертого варіанту. Але це потребуватиме рішучих заходів: різкої мілітаризації й внаслідок неї ревіталізації, падіння рівня життя, зміни підходів до прав людини, обов’язкової військової служби та інших непопулярних речей, про які європейці давно забули. Багато від чого Європі доведеться відмовитися, якщо вона хоче вижити як політичний гравець, а не м’яч у чужій грі.

Випереджаючи ще ненаписані рядки підручника новітньої історії світу, Іван Казимирович підсумував:

1) Революція 2013-14 рр. була неминучою. Вона стала завершальною фазою трансформації українського суспільства у повноцінну модерну націю. Залишалося тільки дати остаточну відповідь на питання: чи маємо ми повноцінну суверенність, чи лише обмежену. Українці зробили заявку на повноцінний суверенітет і це викликало реакцію наших імперських консервативних сусідів, що вилилося у війну.

2) Ми живемо в епоху геополітичної трансформації, колосальних тектонічних зсувів у міжнародній політиці й міжнародному праві, які завершаться новою архітектурою міжнародного права принаймні на європейському континенті – укладенням якихось договорів, що на якісь 30-40, 50 чи 100 років стабілізують ситуацію. Тобто в якійсь стадії цю ситуацію заморозять. Чи буде там Україна – ми поки не знаємо достеменно. Але питання навіть не тільки в нас: чи буде Європа мати голос у цій системі міжнародного права чи європейські країни будуть просто розтягнуті у різні сфери впливу.

Відео: Ельдар Якушин

Центр комунікацій