Новини

Всього : Фотографія :

Урочистим відкриттям виставки відомого художника Матвія Вайсберга «Чужі доми» в головному корпусі КНУ розпочався масштабний культурно-просвітницький проєкт «Рік Агнона 2025–2026».

Організаторами виступили Київський університет імені Тараса Шевченка, Посольство Держави Ізраїль в Україні, Ізраїльський культурний центр «Натів», Почесне консульство Держави Ізраїль у Західному регіоні України та Центр досліджень історії й культури східноєвропейського єврейства. Партнерами стали Артфундація «Дукат», Київський академічний театр «Золоті ворота» та Класичний ювелірний дім «Lobortas».

Вернісаж відкрив низку заходів, що відбуватимуться протягом 2025–2026 років. Проєкт розпочався 2 вересня – у день, коли світ відзначає річницю завершення Другої світової війни. Цей символічний контекст додав події особливої рефлексії. За ініціативою модераторки Наталії Сидоренко («Натів») захід розпочався хвилиною мовчання на честь полеглих захисників України.

«Мистецтво оголює нерв і розкриває сутність людської душі, апелюючи до нашої пам’яті, – зазначив на урочистому відкритті ректор КНУ Володимир Бугров. – Я добре знаю Бучач, адже там моє коріння. Бучач – це місто Агнона, Пінзеля, Нестайка, там поховані його прадід і дід. У Бучацькому повіті народилася Соломія Крушельницька. Це місто – на перехресті культур і людських доль».

«Шмуель Йосеф Агнон був єдиним ізраїльським лауреатом Нобелівської премії з літератури, і дуже символічно, що він народився тут, на українській землі, у Бучачі, – підкреслив Надзвичайний і Повноважний Посол Держави Ізраїль в Україні Міхаель Бродський. – Саме ця земля сформувала його світогляд і духовність. Його твори поєднують єврейську традицію з універсальними цінностями людства, створюючи міст між Україною та Ізраїлем, між минулим і майбутнім. Відзначаючи Рік Агнона, ми вшановуємо силу слова, що об’єднує народи».

У Бучачі Шмуель Йосеф Агнон (1888–1970) прожив перші двадцять років. З дитинства він вільно розмовляв польською, українською та німецькою мовами, навчався в хедері, студіював Тору й Талмуд івритом. Саме це перехрестя мов, шляхів і культур сформувало майбутнього Нобелівського лауреата, який у своїй творчості повсякчас повертався до міста дитинства та юності. У Бучачі та його околицях відбуваються події найвідоміших романів письменника – «Весільний балдахін» та «Нічний гість» («Гість на одну ніч»), за які у 1966 році він отримав Нобелівську премію з літератури.

Для ізраїльтян його ім’я таке ж значуще, як для українців ім’я Шевченка. Саме Агнон уперше ввів колись забуту давню мову – іврит – у коло мов сучасної світової літератури.

«Агнон зміг поєднати два світи – світ свого дитинства в Україні та світ духовного відродження єврейського народу на землі Ізраїлю, – наголосив радник Посольства Ізраїлю в Україні, голова представництва «Натів» Марк Довев. – Протягом цього року на нас чекає широка програма: тематичні конференції та лекції, творчі зустрічі, конкурси наукових і студентських робіт, етнографічна експедиція, дві художні виставки, проєкт «Ізраїльські читання», «Діалоги Сковороди та Агнона». Ці заходи дозволять по-новому осмислити спадщину письменника та його зв’язок з Україною».

Представлені на виставці роботи Матвія Вайсберга перегукуються з романом «Нічний гість», де Агнон зобразив Шибуч – місто, надзвичайно схоже на рідний Бучач.

«Серія робіт “Чужі доми” виникла спонтанно у 2019 році, коли я відвідав литовське містечко Жагаре, де 1941 року відбулися масові розстріли єврейського населення, – розповів художник. – Будинки були нещодавно відремонтовані, і на деяких висіла табличка з іменем тих, хто тут раніше жив. Мені здалося, що я випадково потрапив у світ Шагала, тільки без наречених, скрипалів і дітей. Тут жили євреї, які вже ніколи не повернуться. Синагоги перетворені на виставкові та концертні зали. Сьогоднішні мешканці, свідомо чи ні, витісняють із себе пам’ять про колишніх жителів. Я нічого не вимагаю. Просто нагадую».

Згодом до серії додалися будинки з Одеси та Острога. «Появі київських домів завадила повномасштабна війна, але колись серія буде продовжена», – додав митець.

Директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства Леонід Фінберг нагадав, що одним із перших кроків незалежної України стало встановлення монумента «Менора» на вшанування пам’яті євреїв, розстріляних у Бабиному Яру. «Відтоді ми крок за кроком почали будувати юдаїку в Україні, – зазначив він. – Створили школи перекладу з їдишу та івриту, сприяли появі перших українських перекладів, видали багато книжок з єврейської історії та культури, яку тепер не треба читати між рядків. Я дуже радий, що маємо змогу представити це на нашому форумі, так само як і єврейську літературу та мистецтво».

Центр комунікацій