Новини

Всього : Фотографія :

Науково-практичний круглий стіл «Право на дитинство: виклики сьогодення та перспективи захисту в Україні» відбувся 18 листопада в Навчально-науковому інституті права КНУ.

Захід приурочено до Дня захисту дітей, який цьогоріч в Україні вперше відзначається 20 листопада, синхронно зі Всесвітнім днем дитини. 

Саме 20 листопада 1989 року була ухвалена Конвенція ООН про права дитини. Після проголошення незалежності Україна ратифікувала цей документ серед перших міжнародних угод і домоглася значних успіхів у виконанні своїх зобов’язань. Однак війна трансформувала наші пріоритети. І сьогодні українським дітям понад усе потрібен мир, який єдиний дозволить реалізувати базові права, так ретельно прописані у документах міжвоєнного періоду: право на життя, здоров’я, освіту, свободу думки, безпечні умови.

Надскладний час породив нові виклики і в глобальній сфері захисту прав дітей. Багато конвенцій потребують актуалізації. Але лише дотримуючись норм чинного міжнародного гуманітарного права, можна боротися з грубими порушеннями стосовно дітей у контексті війни. 

Такими були загальні тези виступів запрошених гостей на пленарній панельній дискусії у межах круглого столу.

«У середньому щодня від рук російських окупантів гине дитина. Щодня зазнають поранення двоє дітей і ще двоє зникають безвісти. Причому ці дані не остаточні, оскільки значна територія України перебуває під окупацією. І з кожним днем кількість злочинів, вчинених рф проти українських дітей, зростає», – навів статистику начальник ювенальної превенції Департаменту превентивної діяльності Національної поліції Василь Богдан.

У доповіді «Роль ювенальної превенції в питаннях захисту прав дітей під час війни» полковник поліції розповів, як розширився спектр діяльності ювенальних поліцейських: окрім виконання безпосередніх обов’язків, це також розшук зниклих дітей, сприяння возз’єднанню дітей із батьками чи законними представниками, надання допомоги у перевезенні постраждалих до медичних закладів під час обстрілів і розбору завалів, реєстрація злочинних дій країни-агресора і багато інших нових напрямів, спричинених війною. Лише групами «Білий янгол» за участі ювенальних поліцейських було вивезено 36 тисяч дітей із зон ведення бойових дій на відносно мирну підконтрольну українську територію.

Представниця Омбудсмана з прав дитини Оксана Червякова у доповіді «Повернення депортованих/примусово переміщених країною-агресором дітей: проблематика, механізми повернення та участь міжнародних партнерів» наголосила на важливості документування порушень і фіксації свідчень потерпілих для забезпечення відповідальності рф.

«Злочин геноциду має кваліфікуватися відповідними установами, а йдеться саме про геноцидний характер війни, про цілеспрямовану політику на стирання ідентичності українського народу. В цьому плані ми маємо підтримку міжнародних партнерів, – сказала Оксана Червякова. – Треба розуміти, що російська федерація робить все, щоб ми нічого не знали про викрадених дітей. У 2022 році військово-політичне керівництво рф називало цифру 700 тисяч дітей, які перетнули їхній кордон. Але після того як Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт президента росії та уповноваженої з прав дитини за підозрою у незаконній депортації українських дітей з окупованих територій, російська сторона не озвучила жодної цифри. Тому наразі важко зрозуміти масштаби вчинених злочинів».

Вимога забезпечення розвитку дитини в безпечному, стійкому, спокійному середовищі закріплена у багатьох рішеннях Європейського суду з прав людини, якими послуговується національна судова система, акцентувала суддя Верховного Суду Ольга Ступак у своїй доповіді «Принцип "найкращі інтереси дитини" у практиці Верховного Суду України».

Під час вирішення сімейних спорів забезпечення найкращих інтересів дітей має першочергове значення і може переважати над інтересами батьків. Так, під час війни збільшилася кількість позовів щодо визначення місця проживання дитини. «Наприклад, на початку війни будь-хто з родини міг вивезти дитину за кордон з міркувань безпеки, але згодом на цьому ґрунті виникали серйозні конфлікти. Є випадки, коли суд зарубіжної країни ухвалював рішення про повернення дитини, а національні суди сьогодні не дуже охоче задовольняють такі вимоги, керуючись саме принципом захисту і найкращих інтересів», – розповіла Ольга Ступак.

За словами судді, за час війни у сфері судових проваджень щодо дітей з’явилися нові категорії справ, зокрема, надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, статусу ВПО тощо. Навіть якщо деякі категорії справ не є новими, такі як позбавлення батьківських прав чи стягнення аліментів, – вони часто набувають особливостей, зумовлених війною, підкреслила спікерка. 

Голова Державної служби України у справах дітей Валентина Зозуля розповіла про діяльність, повноваження і сфери компетенції цього органу виконавчої влади, який від 2023 року відповідає за реалізацію державної політики у сфері захисту прав дітей.

Валентина Зозуля наголосила на необхідності координованих зусиль державних і місцевих органів влади, міжнародних організацій і приватного сектору, освітніх установ та громадянського суспільства, а також батьків, опікунів і самих дітей. Такий підхід узгоджується з реформами, які Україна впроваджує для вступу в Євросоюз, і відповідає кращим інтересам нового покоління, сказала голова Держслужби.

До участі в загальній панельній дискусії долучилися викладачі КНУ, правники, здобувачі вищої юридичної освіти та інші студенти, зацікавлені в проблематиці прав людини. Загалом виступили близько 30 доповідачів. Безумовно, окресленими питаннями не вичерпується весь спектр викликів у сфері захисту дітей, підбили підсумок модератори науково-практичного круглого столу – доцентки кафедри конституційного права ННІП Олена Кудрявцева та Зоряна Кравцова. Однак якщо не мовчати, не зволікати, а діяти і всіляко сприяти тому, щоб дотримання прав дитини було в осерді всіх зусиль, – це стане найкращим внеском у майбутнє країни.

Центр комунікацій