Новини

24 вересня у Головному корпусі Шевченкового університету презентували проєкт «Врятована книжка». Це двадцять українських видань, знайдених під уламками зруйнованої бібліотеки неподалік Борової на Харківщині: «Кобзар» Тараса Шевченка, твори Григорія Сковороди, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Остапа Вишні. Під час презентації цих книжок в. о. ректора нашого Університету професор Валерій Копійка запропонував перетворити історію порятунку двадцяти видань на ширшу університетську ініціативу – збирати й тимчасово зберігати в Науковій бібліотеки імені М. Максимовича українські книжки, врятовані зі зруйнованих бібліотек на територіях, де ведуться або велися бойові дії. В інтерв’ю для Центру комунікацій директорка бібліотеки Марина Женченко розповіла докладніше про ініціативу та її реалізацію.

 

– Марино Іванівно, розкажіть, як ця ідея може бути реалізована в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Основою для розвитку ініціативи Валерія Володимировича стануть 20 врятованих книг. І тепер завдання нашої наукової бібліотеки – реалізувати цю ідею професійно. Університетська книгозбірня прийматиме такі книжки на тимчасове зберігання, фіксуватиме їхнє походження та історію порятунку.

Але тут для нас є ще один дуже важливий принцип: ми не привласнюємо цих книжок, вони не стають частиною фонду нашої бібліотеки. Ми лише приймаємо їх на зберігання як окрему колекцію, щоб урятувати, зберегти та повернути книжки громаді, щойно це стане можливо.

Поки що  книжки доступні для ознайомлення у холі Наукової бібліотеки, а надалі їх можна буде переглянути на полицях у комп’ютеризованому читальному залі № 27 на 3 поверсі головного корпусу бібліотеки (вул. Володимирська, 58).

– Часто кажуть, що під час війни книга теж стає зброєю. Ви з цим погоджуєтеся?

Так, але це особлива зброя. Книжки – це зброя, яка не руйнує, навпаки, вона дає змогу не зруйнувати нас. Адже росіяни воюють не тільки за територію, це екзистенційна війна, мета якої – знищити українську ідентичність, мову, культуру, стерти пам’ять.

Тому для мене дуже символічно, що українські військові, які захищають нашу землю і наше життя, рятують із-під уламків книжки знакових для української культури авторів: Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського.

– Сьогодні майже всі ці твори можна прочитати в електронному вигляді. Чому, на Вашу думку, важливо було врятувати саме друковані книжки?

Так, звісно, твори класичної літератури доступні безкоштовно у цифровому форматі, текст «Кобзаря» можна завантажити на смартфон і читати. Проте є велика різниця між просто текстом і КНИЖКОЮ.

На цих книжках залишилися бібліотечні штампи, сліди пилу, вогню, руйнування. Колись їх брали до рук читачі зруйнованої бібліотеки. Тому сьогодні це вже не тільки носії тексту. Це носії історичної пам'яті, матеріальне свідчення військових злочинів росіян.

– Наскільки масштабною є проблема знищення українських бібліотек?

Масштаб величезний. За офіційними даними Міністерства культури, від початку повномасштабного вторгнення в Україні пошкоджено або зруйновано 913 бібліотек. Із них 233 знищено повністю, ще 680 пошкоджено.

І це не просто цифри, за кожною знищеною чи пошкодженою бібліотекою – громада, люди, які туди приходили, фонди, які бібліотекарі збирали десятиліттями, краєзнавчі видання, місцева періодика, книжки з дарчими написами, документи про історію конкретного міста чи села. Щось можна придбати знову. Щось можна оцифрувати. Але є речі, які після знищення вже неможливо відновити.

Тому кожна книжка, яку вдалося врятувати зі зруйнованої бібліотеки, дуже важлива, вона свідок злочинних дій ворога, але вона також згусток пам’яті про тих, хто її писав, творив, видавав і читав.

– А який буде результат цього проєкту?

Наукова бібліотека КНУ імені Тараса Шевченка може стати для цих книжок безпечним домом на час війни. Тут ми можемо їх зберегти, описати, зафіксувати їхню історію, за потреби й оцифрувати.

Але я дуже хочу, щоб настав день, коли ми почнемо пакувати ці книжки в коробки – вже не для того, щоб урятувати їх від війни, а щоб повернути додому.

Відбудуються бібліотеки, повернуться люди – і повернуться додому книжки. Це буде не просто повернення бібліотечного фонду. Це буде ознакою того, що життя громади відновлюється.

Наші герої-захисники врятували ці книжки. А наше завдання – зберегти їхню історію і, коли прийде час, допомогти їм повернутися додому, до своїх читачів.

Центр комунікацій