ОЛЕКСАНДР ГОШИЛИК
27 років, командир взводу управління мінометної батареї механізованого батальйону, сержант, випускник Українського фізико-математичного ліцею КНУ, вихованець фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Героїчно загинув 7 жовтня 2022 року, захищаючи територіальну цілісність та Незалежність України поблизу населеного пункту Одрадівка Донецької області.
Позивний «Стодев’ятий». Саме 109 статтю ККУ – «Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади» – йому інкримінували на Майдані.
З Київським національним університетом імені Тараса Шевченка Олександра Гошилика пов’язала любов до природничих наук. У 2009 році він став одним із переможців Всеукраїнської олімпіади з фізики та отримав запрошення на навчання від Українського фізико-математичного ліцею КНУ. Вчитель фізики Долинського природничо-математичного ліцею Мирослав Гаразд зауважив: «Ця перемога була для нього вагомою. Отримавши запрошення від Українського фізико-математичного ліцею, Саша з 9 го класу продовжував навчання у м. Києві».
В УФМЛ КНУ Олександр Гошилик був зразковим учнем, щирим хлопцем з добрим серцем. Він став прикладом мужності, твердості духу, вірності українським національним переконанням. Вісімнадцятилітнім хлопцем брав участь в Революції Гідності, АТО, вийшов з Іловайського котла у 2014 році. Зі зброєю в руках пішов захищати Україну після повномасштабного вторгнення рф у лютому 2022, а з жовтня, на жаль, тримає над нами небо… «Країна втрачає найкращих синів! Глибоко сумуємо та співчуваємо родині загиблого від рук російських військових випускника нашого ліцею командира взводу управління мінометної батареї механізованого батальйону, сержанта Олександра Гошилика», – зазначили УФМЛівці у своїй ФБ стрічці. Допис зібрав багато коментарів зі словами співчуттями та спогади про Олександра. «Щем у серці, сльоза на очах, а в пам’яті маленького зросту хлопчик з великими допитливими очима. Як я мріяла побачити його ще раз у своєму класі перед сьогоднішніми фізматівцями в ролі воїна-переможця. Ми з ним навіть про це домовилися… Але… Але він житиме вічно в наших серцях, у нашій пам’яті і… на моїх уроках. Згадувала його на першому уроці в кожному класі та буду згадувати», – написала вчителька ліцею Людмила Андрущенко.
Випускник факультету комп’ютерних наук та кібернетики КНУ Роман Семенко розповів, що потоваришували з Сашком у ліцеї. Після його закінчення обрали різні факультети, але це не заважало дружбі. «Він мав надзвичайний розум. Грав з нами в шахи з закритими очима, а коли ми трохи махлювали – то одразу це усвідомлював. Найкраща згадка про Сашка – це безмежна доброта та віра в людей. Сашко вірив, що якщо ти чогось дуже бажаєш і рухаєшся в тому напрямку, то неодмінно здобудеш. Підтримував кожного з друзів. Пригадую, як ми почали ходити регулярно на турніки в 10 класі. У деяких хлопців трохи краще виходило, у нього – трошки гірше, та і фізична підготовка на той час була не найкраща. Але бажання, віра та сила духу робили неймовірні речі. В один момент він вже в батальйоні Донбас, виходить з Іловайську, прикриває побратимів», – сказав Роман.
Під час виходу з Іловайського котла Олесандр Гошилик разом зі ще сімома побратимами пройшов за 5 діб понад 85 км. по бездоріжжю та зумів вибратися з оточення. Зі слів Героя: «На війні ти розумієш, що твоя воля сильніша за твоє тіло – бо іноді страшно, боляче, важко, але неодмінно треба щось зробити – і ти це робиш». Він був переконаним націоналістом і у своїх інтерв’ю підкреслював: «В Україні повинна запанувати національна ідея, інакше знову буде війна і кров». Слова Олександра сказані у вересні 2016 року під час презентації власної збірки віршів і прози «Міст через вічність» стали пророчими. У 2022 році рф розв’язала на території України повномасштабну війну. Олександр Гошилик, бувши успішним розробником компанії Verbit (світова платформа голосового штучного інтелекту) знову взяв в руки зброю, щоб захистити свою землю.
«Якби я не знала цього легеня особисто, не повірила б, що такі можуть існувати..., – наголосила у своєму ФБ-дописі випускниця КНУ, відома українська кінорежисерка Лариса Артюгіна, – Сашку у вересні виповнилось лише 27 років. Він – український IT-геній. Працював у одному із найкрутіших стартапів світу програмістом. Вчився на моєму рідному фізфаку Університету Шевченка. Закінчив перший курс і почалася Революція Гідності. Зразу ж пішов на Майдан. […] З Майдану – на війну. […] Пройшов Іловайське пекло. Лишився живим і неушкодженим. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Написав збірку віршів. […] Абсолютно унікальний розум та щира душа. За вечір Саша міг освоїти будь-яку нову тему, від WordPress до проєктного менеджменту. Виправити нам помилки на сайті і написати план заходів для грантової заявки. Ми разом з Maks Levin та Петро Цимбал хотіли зробити документальне кіно про Іловайськ... і тепер немає вже ні Макса, ні Стодев’ятого… Його душа була така небайдужа до усього живого... Його дівчата, сестри та дружина, були під теплою опікою. Рятував котів і їх вже було дев'ятеро вдома...Він зафільмував це відео на моє прохання для нашого проєкту #БудемоЖити#WeLiveOn. Планували зустрітися у Слов'янську ще тиждень тому, не вийшло...»
Про смерть Олександра Гошилика стало відомо з допису його сестри, випускниці механіко-математичного факультету КНУ Оксани Василевич: «Він вийшов з Іловайська в його 18 років, але не вийшов з-під Бахмута в цю п'ятницю, 7 жовтня, в його тільки-но 27. Він називав себе «Клятим Мольфаром». І ми завжди сварилися за перше слово в цьому псевдонімі. Гляньте цю його поетичну сторінку. В його віршах стільки мудрості, скільки в собі збирають цілі покоління! Сказати, що він був надзвичайним, мало. Він був світлом для всіх, хто його знав», – написала вона.
Пройшовши Революцію гідності, АТО, Іловайськ Олександр як ніхто розумів, що дорога на фронт може виявитися тільки в одну сторону. Та справжнього патріота, відданого сина України більше за власне життя турбувала Воля й Свобода рідної країни.! Тож пам’ятаймо, якою ціною здобувається Незалежність і докладаймо всіх зусиль, щоб Перемогти ворога! Про це у своїх віршах просить Герой:
«Може скоро прийде захід сонця
і до тіла солдата мого.
Я віршем зашкребу у віконце
в домі нащадка свого:
- Не кидай цю святу нашу справу,
за яку проливаємо кров.
Зігрій серцем вкраїнську державу,
подаруй їй натхненно любов.
Нехай Воля фундаментом буде
для майбутніх моїх поколінь.
Хай кохаються вільнії люди.
Хай раби заховаються в тінь»
Олександр Гошилик нагороджений:
- Орден «За мужність» III ступеня (Указ Президента України № 176 / 2015) «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України»
- Відзнака УПЦ КП – Медаль «За жертовність і любов до України» (21 січня 2015 року)
- Медаль «За вірність присязі» (вересень 2015)
- Відзнака «За службу Державі»
- Відзнака «Учасника АТО»
