ДМИТРО ГОЛІЦИН

«Адвокат», 32 роки, боєць добровольчого батальйону «Шахтарськ», випускник Навчально-наукового інституту права КНУ.

Загинув 29 серпня 2014 року від отриманих травм у боях під Іловайськом, захищаючи територіальну цілісність та Незалежність України.

До складу студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка Дмитро Голіцин був зарахований у 1999 році. «Дмитро навчався у нас на денному відділенні. У червні 2004 року закінчив повний теоретичний та практичний курс навчання за спеціальністю «Правознавство». Він захистив дипломну роботу «Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин, систем та комп’ютерних мереж» і здобув кваліфікацію «спеціаліст права»», – розповіли в Навчально-науковому інституті права КНУ.

«Стати юристом Дмитро вирішив ще коли навчався у середній школі. І не просто юристом, а конкретно адвокатом. Я була подивована таким вибором, бо ні у сім’ї, ні серед знайомих не було нікого з юридичною освітою. Він реалізував свою мрію. Здобув юридичну освіту в Університеті Шевченка й став хорошим адвокатом. Знаєте, Діма вважав, що юридичну освіту повинен мати кожен, щоб не бути ошуканим, щоб уміти захистити себе», – розказала про сина мама Галина Голіцина.

На жаль, доля розпорядилася так, що у 2014 році відстоювати справедливість, захищати і себе, і країну довелося не в залах судових засідань, використовуючи закони, а на полі бою зі зброєю в руках. В одному із дописів у своїй ФБ-стрічці Дмитро Голіцин зазначив: «Народився і виріс у Донецьку. Так склалося, що в моєму родові є всі: литовці, росіяни, греки, татари… Але нема українців (така специфіка регіону). Та я пішов захищати свою Батьківщину добровольцем. Я росіянин за національністю, але я НЕ ХОЧУ ЖИТИ В РОСІЇ. Я хочу, щоб мої діти жили у вільній, справедливій, незалежній Україні. В якій діятимуть закони, а не порядки кланів і вождів. Слава Україні!»

За словами Галини Голіциної, її сини Дмитро та Денис народилися в Донецьку, але згодом сім’я переїхала до Києва, це було пов’язано з роботою батька. Тож зростали хлопці вже в столиці. «Коли у 2014 році росія почала війну, Діма сказав: «Як це?... Вриваються на нашу землю? Від нас відривають малу батьківщину?...» Вони стали на захист своєї країни. Менший пішов в «Азов», а Дмитро, не захотів проходити навчання, оскільки вже мав військову кафедру, записався добровольцем. Був у лавах батальйону «Шахтарськ»», – розповіла мати.

Відстоюючи право бути господарем на власній землі, захищаючи територіальну цілісність України Дмитро Голіцин був поранений у бою під Іловайськом. Побратим Адвоката Олексій Кошевець врятував від загибелі. Дмитра доправили до лікарні в Дніпрі. Здавалося, що медики виграли бій за його життя. Боєць теж не втрачав надії на одужання. Ще в середині серпня прикутий до лікарняного ліжка Дмитро був сповнений оптимізму: «Так. Я поранений. Валяюся в Дніпрі. Перекинули вертухою з Маріуполя (покатався гвинтокрилом надурняк). В мене влучило 4 кулі. Серце й хребет спас бронежилет. Двічі – в ногу. Живий». Проте 29 серпня 2014 року від отриманих поранень Дмитро помер.

Та пам'ять про добровольця живе у багатьох серцях. «Минуло 7 років як ти пішов з цього буремного світу, брате Дмитре Голіцине, від куль москаля. Багато чого змінилось, але як зараз пам’ятаю той день під Іловайськом, соняшники, пам’ятаю тебе такого як завжди відповідального та виваженого, пам’ятаю твої слова: «мене поранено», як тягнув твої 120 кг, а ти мені: «автомат мій не згуби». Сумую по тобі, та вдячний тобі…», – щиро поділився спогадами Олексій Кошевець.

Згадуючи свого колишнього студента, завідувачка кафедри теорії та історії права та держави Світлана Бобровник зазначила: «Дмитро був хорошою людиною. Він мужньо виконав свій обов’язок і захищав Україну. Він віддав своє життя за наш народ, наше майбутнє. Ми завжди пам’ятатимемо нашого випускника Дмитра Голіцина. Світла йому пам’ять!»

Брат Дмитра, Денис, боєць полку «Азов», загинув 20 квітня 2022 року в боях за Маріуполь, захищаючи територіальну цілісність та Незалежність України.