АНДРІЙ КРАВЧЕНКО

41 рік, воїн ЗСУ, позивний «Кремінь», Народний Герой України, ветеран 25-го Батальйону «Київська Русь», кандидат технічних наук, інженер наукової групи ННІ високих технологій КНУ імені Тараса Шевченка, науковий співробітник відділу квантової хімії та хімічної фізики наносистем Інституту хімії поверхні ім. О. О. Чуйка.

Героїчно загинув, захищаючи територіальну цілісність та Незалежність України, 3 квітня 2022 р. у районі Броварів на Київщині.

Андрій Анатолійович – справжній патріот України, який пішов добровольцем захищати нашу державу ще в 2014 році. Перебуваючи в оточенні під Дебальцево, маючи осколкове поранення та контузію, він ще декілька годин корегував вогонь нашої артилерії, прикриваючи вихід наших військ із котла. За що йому й було присвоєно звання Народного Героя України.

Ось як згадує ті події заступник начальника штабу групи «Північ», підполковник Віктор Кевлюк: «Українська артилерія прикривала відхід до останнього, застосовувався досить складний тактичний прийом «вогневий контроль». Один з корегувальників ар’єргарду виконував завдання. Під час бою отримав осколкове поранення та контузію. Незважаючи на це, він ще кілька годин корегував вогонь. Запитую в офіцерів штабу 25-го окремого мотопіхотного батальйону: «Корегувальник – офіцер?». Відповідь: «Ні. Він рядовий. Науковець». Громадо! Хто вважає українських науковців «ботанами», хай знає, що це найгероїчніші «ботани» у світі!».

Позивний Андрій отримав завдячуючи своїм науковим інтересам: «На службі мене запитали, чим займався до того. Сказав, що досліджую сорбенти на основі кремнію. Через мить почув у відповідь: «Це добре, називатимемо тебе «Кремінь», – згадував сам Андрій.

Його бойовий побратим Віктор Мезенцев переконаний, що «позивний позначається на долі людини на війні. Взяти Андрія Кравченка. Він справді виявив себе твердим, як кремінь. Вистояв у таких перипетіях, що страшно подумати. Служив командиром нашого мінометного розрахунку. Через три місяці його знання і здібності знадобилися в іншій ролі – розвідника артилеристів і коригувальника вогню артилерії. Це дуже смілива людина, він у деякі моменти бою викликав вогонь артилерії на себе. Він – один із тих, хто останнім виходив із Дебальцевського котла».

24 серпня 2021 року, на 30-річчя Незалежності України, Віктор Мезенев разом з Андрієм Кравченком йшли по Хрещатику у колоні Маршу Героїв.

У перший день активізації бойових дій, 24 лютого 2022 року, Андрій звернувся до військкомату і, зважаючи на його минулий досвід в АТО, був направлений в епіцентр бойових дій.

Згадує його командир, Андрій Кобзар «З перших днів вторгнення Андрій Кравченко діяв у складі моєї групи. Ми виконували завдання та діяли в якості мобільного протитанкового заслону. Коли постала гостра потреба у арткоригувальниках – він без вагань зголосився і перейшов на цю важливу ділянку бойової роботи. Загинув разом з усією розвідгрупою внаслідок підриву на міні».

Історія співпраці Андрія з КНУ імені Тараса Шевченка ведеться з 2015 року. Тоді молодий науковець загорівся ідеєю створення кровоспинного препарату. Як згадує директор ННІ високих технологій КНУ імені Тараса Шевченка Ігор Комаров, «Андрій звернувся до нашої наукової групи з пропозицією про співпрацю. Я погодився без вагань, адже тема спільної роботи, запропонована Андрієм, була надзвичайно цікавою і практично важливою: тестування на тваринах нових кровоспинних засобів (гемостатиків), які розробив він разом з іншими вченими Інституту хімії поверхні. Йшла війна росії проти України, на сході нашої держави лилася кров, і розробка нових дешевих вітчизняних гемостатиків була дуже доречною й актуальною. Пам’ятаю слова Андрія під час нашої першої зустрічі: «А ще я хочу більше взнати біологію, не з підручників, а працюючи в лабораторії». За освітою Андрій – хімік, його спеціальність – фізика і хімія поверхні (він захистив кандидатську дисертацію в цій галузі), і його бажання дізнатися більше з іншої галузі науки мені дуже імпонувало».

Розробку протестували на щурах на моделі паренхіматозної кровотечі з печінки у лабораторії Інституту біології та медицини КНУ. Випробування показали, що наш препарат нічим не поступається гемостатику «Celox».

Андрій надзвичайно переймався успіхом свого наукового проєкту. Саме про нього писав у своєму останньому дописі у фейсбуку 31 березня: «Перші зразки кровоспинних засобів передали волонтерам і в госпіталь. Велика подяка колегам з Інституту хімії поверхні НАН та Університету імені Тараса Шевченка за роботу».

Навіть після загибелі Андрія його колеги продовжували відмічати його в дописах про втілення його наукової розробки для лікування ран.

Ірина Петрік, 29 квітня: «Шановні друзі! По кровоспинних бинтах, попередньо вдалося нанести гемостатичну композицію на марлю. Андрієм Кравченком це було давно зроблено в лабораторії, а зараз у заводській лабораторії її відтворено і нанесено на марлю на промисловій лінії».

Андрій був люблячим чоловіком, батьком, братом, другом та наставником для своїх учнів. Завжди активний та енергійний, сповнений жагою життя, сором'язливий та впевнений у своїх цілях. Співпрацював з МАН. Зокрема, пишуть його колеги по програмі «Розумна родина»: «Я ніколи не забуду, з якою любов'ю до Андрія зверталися його учні, якими очима вони на нього дивилися. Пам'ятаю, як вони разом із донькою дотепно жартували на грі «Розумна Родина», а його дружина уважно контролювала, щоб всі науково-популярні експерименти були продемонстровані якнайкраще», – згадує Кристина Керницька.

«Для мене він завжди був саме тим патріотом, який є справжнім втіленням мого розуміння цього слова. Скромний, без будь-якої частки пафосу, закоханий у свою справу, яку робить без самопіару і з великою любов'ю в людей. Він був на своєму місці. І ця його посмішка була сповнена якимось особливо світлим оптимізмом, як усе людське життя», – відзначає Олексій Смирнов.

Згадуючи талановитого колегу, професор Комаров зауважує: «він відважно захищав нашу країну від агресорів. Він встиг організувати відправку своїх зразків гемостатиків на фронт, де вони, я не сумніваюсь у цьому, були належно використані. Він встиг поспілкуватися з колегами, які бажають налагодити масштабне виробництво такого дешевого, але безмежно цінного наразі матеріалу для потреб фронту. Він багато міг би встигнути ще… Його життя обірвала ворожа міна».

Під час зустрічі з учнями спеціалізованої київської школи №200 9 листопада 2015 року в Андрія запитали: «Як ми переможемо, коли в «них» стільки бійців і техніки?». Для Андрія відповідь очевидна – він її чітко озвучив: «Ми переможемо тому, що ворог почав війну не з тими людьми – з нами. А в наших планах немає ані Путіна, ані «руського міра».