«Товариш», 38 років, старший лейтенант, командир роти 23-го окремого батальйону спеціального призначення Президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького, випускник юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Загинув 28 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Бахмута. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
До Київського національного університету імені Тараса Шевченка Юрій Лебедєв вступив у 2002 році. Навчався за спеціальністю «Правознавство». У 2008 році успішно захистив магістерську роботу на тему «Немайнові права фізичної особи у сфері ЗМІ» та отримав диплом магістра з відзнакою.
Наукова керівниця магістерської роботи Юрія професорка ННІ права Олена Кохановська зазначила, що запам’ятала Юрія з перших днів навчання. За її словами, він був помітним студентом. Завжди небайдужий, готовий зануритися в дискусійні питання. Спогади професорки доповнюють слова однокурсника Юрія Лебедєва, нині викладача Навчально-наукового інституту права Олександра Москалюка, який зберіг у пам’яті яскраві деталі їхніх студентських років: «Завжди з посмішкою і з книжкою бачив Юрія всі студентські роки... Його улюблена книжка «Гаргантюа і Пантагрюель» Рабле. Юрій був учасником обох Майданів, а в спортзалі Червоного корпусу (де тепер Музичний салон) нагадував Атланта – так любив тренуватися».
У студентські роки Юрій Лебедєв брав активну участь у діяльності громадських ініціатив «Збережи старий Київ», студентської профспілки «Пряма Дія», профспілки «Захист Праці», журналу «Спільне» та інших. Працював юристом у виданні «Газета по-київськи», згодом – заступником голови правління ПАТ «Київгаз», а пізніше був керівником юридичного відділу ТОВ «Ю.КОМОДІТІЗ». Друзі та колеги згадують, що Юрій поєднував професійну діяльність із громадською активністю. Він брав участь у захисті історичного Києва від незаконної забудови, допомагав у правових питаннях та долучався до громадських ініціатив.
Про те, як Юрій Лебедєв використовував здобуті в університеті знання у професійній та громадській діяльності, згадував Віталій Дудін на сторінці журналу «Спільне»: «Отримавши диплом юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Юра показував, як використовувати правничі знання на благо суспільства. Навчання у такому статусному виші його аж ніяк не зіпсувало, як і отримання адвокатського свідоцтва та робота у корпорації „Київгаз”». Віталій Дудін зауважив, що Юрій залишався відданим своїм переконанням, виступав на захист соціальних прав і на практиці демонстрував, як домагатися справедливості законними методами. Його принциповість і готовність діяти відповідно до власних переконань особливо виразно проявилися з початком повномасштабного російського вторгнення.
24 лютого 2022 року Юрій став до лав територіальної оборони Києва у складі добровольчого об’єднання Української військової організації. Згодом підрозділ увійшов до складу 23-го окремого батальйону спеціального призначення Президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. Юрій проходив службу на посаді командира роти.
Про цей вибір Юрія Лебедєва, який поставив захист Батьківщини вище за особистий добробут і професійні перспективи, згадував рацівник юридичного відділу ТОВ «Ю.КОМОДІТІЗ» Григорій Алферов: «Юра в перший день війни залишив посаду і, маючи все для прекрасного життя – престижну роботу, житло в центрі Києва, родину, маму, яка теж відомий адвокат, – пішов до ТРО, бо до ЗСУ його не брали…».
Про те, яким Юрій Лебедєв був на війні, свідчать спогади його побратимів, які особливо відзначали його мужність, лідерські якості та готовність розділяти всі небезпеки зі своїм підрозділом. Військовослужбовець Євген Чепелянський писав: «Унікальна людина. Бойовий офіцер. Я б навіть сказав – найбойовіший. В Бахмуті він виходив з неймовірних передряг, виносив поранених побратимів, виходив у повний зріст із натурального пекла та ніколи не бував сумний». Ці риси Юрія як командира підкреслював і його товариш по руху Ілля Власюк: «Юра був молодшим офіцером, мав величезний авторитет серед солдатів і сержантів. Його лідерські якості гуртували навколо себе. Лебедєв особисто ходив і водив за собою у бій, хоча міг цього і уникнути. Побратими казали про нього як про легенду Бахмута, що палив ворожу техніку, відбивав штурми і ходив в атаки, відзначився просто нелюдською хоробрістю. Так і останнім своїм боєм він міг управляти з більш безпечного місця. Але це, на його думку, було б не по- товариськи».
Про свої переконання, бойовий досвід і принципи командування Юрій Лебедєв розповідав в інтервʼю Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. Пояснюючи, що спонукало його стати на захист України, Юрій зазначив: «Я не розумію, як можна терпіти таку наругу, як напад сусідньої держави. На мій погляд, вони нам тупо плюнули в обличчя тим, що подумали, що нас можна захопити. Це викликає в мене запал і бажання посперечатися».
За мужністю та рішучістю бойового командира залишалася людина зі своїми захопленнями, мріями й любов’ю до мистецтва. За десять днів до загибелі однокурсник Юрія Геннадій Дубов запитав його, чого йому бракує зараз найбільше. Юрій відповів, що «можливості відвідати оперний театр».
28 січня 2024 року Юрій Лебедєв загинув під час виконання бойового завдання поблизу Бахмута. У нього залишилися мати, донька та кохана жінка.
Пам’ять про Юрія Лебедєва зберігає й університетська спільнота. З 2025 року в Навчально-науковому інституті права Київського національного університету імені Тараса Шевченка проводиться щорічний конкурс есе його імені. Мета конкурсу – спонукати студентів до осмислення складних питань людських цінностей, права та обов’язку в умовах сьогодення. Особливого значення цій ініціативі надає те, що Юрій не лише здобув юридичну освіту в КНУ, а й упродовж життя залишався вірним принципам, які відстоював. Під час церемонії нагородження переможців конкурсу есе імені Юрія Лебедєва його мати, випускниця юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка, адвокатка Марина Лебедєва, сказала: «Я вважаю, що право і обов’язок переплітаються настільки тісно, що роз’єднати їх неможливо. Для Юрія це був вибір особистий, моральний і правовий».
Указом Президента України №394/2025 від 9 червня 2025 року за особисту мужність, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку старшого лейтенанта Юрія Лебедєва посмертно нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Інформаційно-обчислювальний центр університету
© Всі права захищені 1995-2026