ЯРОСЛАВ ОТРОК
«Фірст», 21 рік, сапер полку «Азов», студент Філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Героїчно загинув в ніч на 29 липня 2022 року в колонії в Оленівці – під час російського теракту, що забрав життя десятків українських військовополонених.
До Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ярослав Отрок вступив у 2021 році. Навчався на заочному відділенні за спеціальністю «Політологія».
Уже з раннього дитинства він вирізнявся допитливим розумом, прагнув знань, постійно шукав відповідей на численні запитання, що його хвилювали. У школі був відмінником, захоплювався наукою, вивчав таємниці природи.
Інтелектуальна атмосфера батьківського дому визначила вибір його подальшого шляху. У 20 років Ярослав вступив на Філософський факультет КНУ імені Тараса Шевченка, поєднуючи навчання з військовою службою. Обрав спеціальність «політологія», водночас мріючи про другу вищу освіту – інженерну.
«Я вірю, що він зумів би досягти своєї мети, – розповіла кохана дівчина Олександра. – Він завжди прагнув найкращого і докладав для цього максимум зусиль. Я була вражена тим, як зважено, ретельно та старанно Ярослав готувався до вступу в КНУ імені Тараса Шевченка. І коли він вступив на політологію, ми були такі щасливі! Я ним неймовірно пишалася. Таким був наш Ярослав – розумним, добрим і щирим. Тому до нього всі одразу проймалися симпатією і прихильністю».
Із підліткового віку Ярослав брав активну участь у діяльності багатьох українських молодіжних організацій – від Пласту до Нацкорпусу. У 18 років вступив до лав полку «Азов», пройшов суворий відбір як сапер, готуючись до цього ще й самостійно – через тренування, мандри, набуття найважливіших навичок для виживання в природі.
«Він був настирливим, мовчазним і стриманим. Якщо спочатку щось не вдавалося – стискав зуби й ішов далі», – пригадала мама Оксана Онопа.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Ярослав стояв на захисті Маріуполя. Оборона «Азовсталі» тривала понад 80 днів, і в самому її серці був він.
Перші голосові звернення до рідних надіслав 24-25 лютого, коли місто вже було в блокаді: щемке «бережіть себе» і тверда впевненість «ми обов’язково переможемо». Ярослав готував родину до можливих загроз і завжди дбав про близьких людей. Навіть після поранення не залишив побратимів – допомагав слабшим, тримав на висоті бойовий дух, надсилав матері слова віри та підтримки.
У травні за наказом командування вийшов з «Азовсталі», опинившись у полоні в колонії № 120 в Оленівці.
У ніч із 28 на 29 липня 2022 року, попри всі обіцянки й міжнародні гарантії, ворог вчинив масову страту українських військовополонених. У будівлі, де утримували переважно захисників «Азовсталі», було здійснено вибухи. Загинули щонайменше 53 військовополонених, ще понад 130 отримали поранення. Ярослав Отрок став жертвою цієї трагедії.
Українські спецслужби вважають, що теракт був умисно спрямований на приховування тортур та страти полонених, і що підрив зсередини здійснений за участю найманців ПВК «Вагнера». ООН започаткувала фактознавчу місію, яка, зрештою, так і не потрапила на місце трагедії й була розформована через брак безпекових гарантій.
Ідентифікацію тіл провели лише через рік. Смерть Ярослава та десятків інших героїв було підтверджено в 2023 році після молекулярно-генетичних експертиз.
У 2025 році 28 липня оголошено Днем вшанування пам’яті захисників і захисниць України, учасників добровольчих формувань, страчених чи загиблих у полоні. Це нагадує нам, що ім’я Ярослава Отрока – не просто статистика. Його смерть є частиною великої трагедії Оленівки й водночас лампадою, що сигналізує світові про обов’язок перед історією, правдою і майбутнім.
«Я думаю, що основне – це світло, яке він випромінював, освітлюючи своєю присутністю мій життєвий шлях. Його надихаючого світогляду, в якому поєднувалися безмежна доброта і твердість переконань, мені вистачить на все моє життя, щоб робити правильні вчинки і правильні вибори, орієнтуючись на те, що би Ярослав порадив», – сказала кохана героя.
Штабсержант бригади «АЗОВ» Едуард Юрченко наголосив, що Ярослав Отрок – «гідний син Козацької Полтавщини. Справжній чоловік, який прожив дуже мало, але за своє життя зробив набагато більше, ніж деякі роблять за довгі десятиріччя».
Ярослав – взірець покоління, що обирає знання і свободу. Він – міст між світами філософії й самовідданої служби Батьківщині, між юнацькою допитливістю й героїчною жертовністю. Його життя – коротке, але насичене, – мов яскравий спалах, що залишив гордість у серцях тих, хто його знав і для кого він стане прикладом.
Ярослав Отрок нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно, Указ Президента України №726/2023 від 3 листопада 2023 року).
