Вікіпедія: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%94%D0%BB%D1%8C_%D0%91%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B0

1978—1979 — професор Університету Нансі.

1979—1993 — професор Лілльського університету.

Від 1993 — професор Університету Париж I (Пантеон — Сорбонна), директор Центру історії слов'ян і президент Французьких асоціацій українознавчих студій.

Історик, політолог, перекладач. Іноземний член-кореспондент НАН України (з 2000 р.), іноземний член-кореспондент Польської АН (з 1991 р.), почесний доктор Вроцлавського (з 1993-го) та Варшавського (з 1999-го) університетів, дійсний член Міжнародної асоціації україністів. Народився 4 травня 1938 в м. Аннезен-ле-Бетюн (Франція) в сім'ї шахтаря. Закінчив ліцей в Бетюні (Па-де-Кале). 1969-72 – директор Центру французької цивілізації при Варшавському університеті. Після повернення з Польщі у 1977 році захистив у Парижі докторську дисертацію про Вільнюський шкільний округ 1803-32. Професор університету Шарля де Голля, директор Центру досліджень польської культури, одночасно – генеральний інспектор навчання польської мови у Франції. У 1986 році організував у Франції міжнародну наукову конференцію, присвячену літературним та історичним міфам Білорусі, України й Литви. Від 1994 – професор, директор Центру історії слов'ян у Сорбонні (Париж). Від 1996 року – президент Французької асоціації з розвитку українознавчих досліджень, яка проводить семінари для україністів-істориків, соціологів, географів та ін.

Очолюваний Бовуа Центр слов’янської історії «Париж 1» написав у себе на сайті позицію щодо російської агресії в Україні, де висловлює повну підтримку українській державі та народу.