Новини

Всього : Фотографія :

10 червня 2021 року світ споглядав кільцеподібне сонячне затемнення.

У природі зустрічаються явища, що запам’ятовуються надовго. Більшість з них пов’язані зі стихіями, що вражають своєю руйнівною силою, але є й космічні явища, які радше несуть позитивну енергетику. Прикладом останніх є затемнення Сонця. Важко знайти людину, що бачила повне сонячне затемнення і залишилась байдужою до цієї події. Загалом – це досить рідкісні явища, хоч вони трапляються декілька разів на рік, але їх можна спостерігати лише в певних невеликих куточках нашої планети.

Що ж таке сонячне затемнення? З точки зору астрономії все досить просто, затемнення відбувається, коли під час свого руху Сонце, Місяць та Земля опиняються на одній лінії. При цьому Місяць затуляє Сонце і на поверхні Землі формується зона повної тіні, навколо якої є ділянка напівтіні. Внаслідок взаємного руху Сонця, Місяця та обертання нашої планети ділянка повної тіні «біжить» по планеті. Повне сонячне затемнення в ідеальних умовах можна спостерігати в одній точці не довше ніж 7 з половиною хвилин. В одному місці земної поверхні повне сонячне затемнення відбувається в середньому раз на 370 років. Тому, щоб побачити затемнення, люди мандрують до смуги, де Місяць затуляє Сонце. Такі туристичні подорожі стали вельми популярні останніми десятиліттями.

До винайдення позатемнювальних коронографів спостереження повних сонячних затемнень було єдиною можливістю вивчення сонячної корони. Астрономи Київського університету почали регулярні дослідження процесів в сонячній короні ще в ХІХ столітті. Впродовж ХХ століття раз на декілька років університетськими астрономами проводились експедиції до смуги повного сонячного затемнення з метою проведення фотометричних, морфологічних, поляриметричних та радіоспостережень зовнішньої частини атмосфери Сонця. Київські астрономи Сергій Всехсвятский, Геннадій Нікольський, Євгеній Пономарьов та Володимир Чередніченко в 1955 році на основі аналізу спостережень вперше у світі побудували теорію динамічної сонячної корони, що передбачала існування потоків плазми від Сонця, згодом названих сонячним вітром. Сьогодні кафедра астрономії та фізики космосу має унікальну колекцію зображень сонячної корони, отриманих впродовж ХХ століття. Значну роль у вивченні корони відіграв професор Київського університету Микола Дзюбенко. Регулярне дослідження сонячної корони дозволило краще зрозуміти процеси на Сонці, а також навчитись передбачати космічну погоду. Сучасну техногенну діяльність людства, особливо пов’язану з космосом, неможливо уявити без врахування небезпечних факторів впливу з боку Сонця.

Як відомо Місяць та Земля мають еліптичні орбіти, тому відстані між Землею та Сонцем і Землею та Місяцем змінюються, і як наслідок, видимі кутові діаметри Місяця та Сонця є змінними, також варіюється їх швидкість руху. Трапляються ситуації, коли кутові розміри Місяця менші за сонячні, і на Землі буде спостерігатись так зване кільцеподібне затемнення. У такому випадку навколо темного диска Місяця буде висвічуватись полум’яне кільце сонячного диска. Загалом майже третина усіх сонячних затемнень є кільцеподібними.

10 червня 2021 року було саме кільцеподібне затемнення, його могли спостерігати мешканці та гості Канади, Гренландії та республіки Саха. Цікаво, що смуга видимості кільцеподібного затемнення пройшла цього дня через північний полюс планети. В Києві це затемнення можна було побачити лише як часткове, коли Місяць ледь помітно затуляв край диску Сонця. Наступне сонячне затемнення відбудеться 4 грудня 2021 року у Антарктиді і з території України очевидно не буде спостерігатися. Натомість помітне для мешканців Києва сонячне затемнення відбудеться 25 жовтня 2022 року, коли майже половина диска Сонця буде затулена Місяцем. Найближче кільцеподібне затемнення на території України буде спостерігатися 1 червня 2030 року в Криму та на узбережжі Азовського моря.

Якщо буде нагода, неодмінно відвідайте смугу повного сонячного затемнення, а побачивши таке явище одного разу_, Вам обов’язково захочеться знову пережити таку подію.

Володимир Решетник,

кафедра астрономії та фізики космосу Фізичного факультету

Центр комунікацій