Новини

Всього : Фотографія :

Студенти Оптико-механічного фахового коледжу КНУ імені Тараса Шевченка відвідали Національний музей Чорнобиля й ознайомились з експозиціями, які відтворюють події найбільшої техногенної катастрофи ХХ століття. Екскурсія була приурочена до 37-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС, що відзначалася 26 квітня.

Експозиції Музею Чорнобиля нікого із студентів не залишили байдужим. Відео та аудіоматеріали, реліквії із Зони відчуження, фотографії, електронна книга пам’яті про героїв-ліквідаторів – ці та інші експонати є наче згустком подвигу й болі, сліз і звитяги. Кожен із них свідчить про фатальні наслідки людської безвідповідальності й байдужості.

Особливу увагу студентів Коледжу привернув інтерактивний експонат зі справжньою автентичною телефонною будкою, з якої можна зателефонувати до пожежної частини, диспетчера тощо села Прип’яті чи міста Чернобиля. Це аудіоархів із розповідями ліквідаторів аварії, які працювали безпосередньо в епіцентрі трагедії і бачили все на власні очі.

Єлизавета Бондарєва, майбутній програміст, зазначила, що «дзвінок у минуле – це не лише можливість почути живий голос очевидця, а й відчути тривогу та рішучість, відчай і надію, сміливість і жертовність Героїв, які рятували тієї ночі увесь світ». 

Гнітючим був прохід по коридору, де зі стелі звисають таблички з назвами населених пунктів, що постраждали внаслідок аварії. Ці мертві нині міста й села на довгі роки опинились у Зоні відчуження, покинуті жителями після аварії. Кожен із відвідувачів майже зримо відчув розпач людей, яких евакуйовували поспіхом, з мінімумом особистих речей. Вони залишали обжиті домівки та свійських тварин, не знаючи, коли повернуться, щоб доглянути домашніх улюбленців. 

Валентин Пічкур, майбутній оптик, розповів, що його дідусь допомагав евакуйовувати постраждалих у перші дні після аварії. Завдяки цій розповіді події далекого 1986-го набули живих, достовірних обрисів.  

Студентів спеціальності «інженерія програмного забезпечення» зацікавила  інтерактивна виставка тогочасних фотографій. Владислав Курбацький, майбутній програміст, звернув увагу на те, що такий інтерактив занурює людину в минуле, як подорож у часі.

«Коли бачиш фото із порожньою вулицею спустошеного міста, а потім відео відтворює вируюче життя на цій самій вулиці, – мимоволі починаєш зосереджуватись на деталях, наприклад, помічаєш одяг жителів, вираз на їхніх обличчях, погляди, якими дорослі обмінюються з дітьми… Важко повірити, що ось-ось їхнє життя зміниться назавжди», – поділився враженнями Владислав.  

Студенти висловлюють щиру вдячність тим, хто зберігає для нащадків пам’ять про важливі події нашої історії.

Центр комунікацій