Новини

Всього : Фотографія :

 Мандрівна освітня виставка «Прийшли, заспівали, перемогли!», що розповідає про унікальний трансконтинентальний тур Української Республіканської Капели під орудою Олександра Кошиця та історію всесвітнього тріумфу нашого «Щедрика», нарешті примандрувала до КНУ імені Тараса Шевченка. 1 березня її урочисто відкрили у Мистецькому салоні Головного корпусу.

Як зазначила авторка проєкту Тіна Пересунько (дослідниця історії інтернаціоналізації «Щедрика» та культурної дипломатії України, наукова співробітниця Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, засновниця Інституту Леонтовича), він триває впродовж року у 10 українських університетах. Дуже символічно, що в перший день весни проєкт відкрився саме в Головному корпусі Університету. Адже саме тут, за останніми дослідженнями, у приміщенні церкви Університету святого Володимира (а нині це Мистецький салон Головного корпусу) «Щедрик» зазвучав уперше – ще до офіційної прем’єри шедевра Леонтовича 29 грудня 1916 року у Залі Купецьких зборів (нині Національна філармонія України). Передпрем’єра композиції у виконанні хору студентів під орудою Олександра Кошиця звучала в цих стінах, зазначила дослідниця: «Тож це не випадкове місце, можливо, буквально з цих стін Щедрик летів потім у далекий світ».

«Наш «Щедрик» – це не різдвяна колядка, а давня народна новорічна пісня, яку співали навесні, коли починався рік. Тоді й прилітала ластівочка, – відзначила Тіна Пересунько. – Тож і виставку про нього відкриваємо навесні. 100 років тому вона була символом української дипломатії, яку провадила Українська Республіканська Капела під орудою Кошиця. Її відрядив за кордон із місією культурної дипломатії голова Директорії Симон Петлюра – «щоб виспівати волю Україні».

Спочатку у Парижі, куди хор делегували у січні 1919, де починалося засідання Паризької мирної конференції, де вирішувалося питання української незалежності, надання чи ненадання Україні озброєння у війні із більшовицькою росією. Потім хор Кошиця переїхав до Америки.

«Дай Боже, аби на вольній землі Вашингтона виспівати волю Україні» (цитата з публікації, яка вийшла за тиждень до прем’єри Щедрика в Карнегі-хол, найстаріша українська газета в США «Свобода»). Такі були очікування на цей хор і місію «Щедрика».

Працюючи з цією темою багато років, дослідниця нарахувала у світовій пресі понад 3 тис. відгуків на ці концерти. На виставці представлені лише кілька десятків. Загалом на стендах близько сотні документів з різних бібліотек, архівних установ України, Чехії, США і Канади. QR-коди на стендах ведуть до унікальних архівних записів хору. Проєкт створений за підтримки Посольства США в Україні.

Вітаючи учасників церемонії, ректор Володимир Бугров зазначив: «Символічно, що відкриваємо цю експозицію у рік, коли ми відзначаємо 190 років нашого Університету. За кілька днів 210 річниця від дня народження Шевченка.

Українці по всіх світах шукали своєї свободи, незалежності, соборності – і цей осередок у середмісті нашої незламної столиці завжди був місцем творчості, слави, місцем геніїв, пророків. А «Щедрик» – ще один вияв геніальності.

Переконаний, що на виставку треба запросити наших школярів і студентів, аби ще раз нагадати цю прекрасну історію. Нещодавно я із задоволенням підписав клопотання Університету щодо визнання «Щедрика» надбанням нематеріальної спадщини людства, закликаю всіх долучитися до визнання цього у соцмережах».

Олег Машевський, завідувач кафедри нової і новітньої історії України: «Досить часто у такі важливі періоди історії культурна дипломатія має не менше значення, ніж дипломатія класична. Культура має йти поряд із захистом країни військовим шляхом. Це розумів Симон Петлюра ще у 1919 р, коли він був головним отаманом українського війська і водночас опікувався питаннями культури й мистецтва. У січні 1919 саме він віддав розпорядження організувати Українську республіканську капелу на чолі з Кошицем для турне країнами Європи й Америки. Це блискуче турне тривало 6 років, воно мало приголомшливий успіх у найбільших містах Європи й Америки.

Робилося це з прагматичних міркувань. Тоді Україна стікала кров’ю у боротьбі з російськими більшовиками й була дуже потрібна зовнішня підтримка. З «рускім міром» доводилося боротися і на міжнародних теренах. У той час, коли українську дипломатію не завжди хотіли чути, коли українську делегацію не допустили як окремого учасника Паризької мирної конференції, доводилося працювати в кулуарах. Але водночас уся Прага, Париж і Лондон, Вашингтон і Буенос-Айрес співали «Щедрика». І ті, хто буквально нічого не знали про українську справу, ставали прихильниками українства. Жертвували й всіляко допомагали. А ті, хто стверджували, що Україна – це Малоросія, змушені були замовкнути, після такого приголомшливого тріумфу їх ніхто не слухав і ніхто їм не вірив».

Урочисту частину проєкту продовжила хорова капела «Дніпро» – спадкоємиця Хору Університету святого Володимира. І «Щедрик» знову зазвучав там, де колись був уперше почутий. Під керівництвом диригентки Софії Трусенко хористи виконали ще кілька композицій.

Під час відкриття виставки представлено унікальну понад 100-річну платівку із нью-йоркським записом «Щедрика» (Brunswick, 1922). Окрім того, Тіна Пересунько презентувала та передала до фондів бібліотеки Університету примірники своєї книжки «Щедрик. Відома пісня з невідомою історією», опублікованої на грант Посольства США в Україні для безплатного поширення в українських університетах.

У КНУ проєкт затримається на два тижні (до 19 березня). Але платівку можна було побачити лише сьогодні.

 Центр комунікацій