Новини

Всього : Фотографія :

7 жовтня стартував тиждень оголошення лауреатів Нобелівської премії 2024 року. Нобелівський комітет присудив премію з фізіології та медицини Віктору Амбросу та Гері Равкану.

Нагороду присудили за «відкриття мікроРНК і дослідження їхньої ролі в посттранскрипційній регуляції експресії генів».

Відкриття має важливе значення для біомедичної науки і практики. Ці дволанцюгові молекули рибонуклеїнової кислоти мають потужниий регуляторний потенціал, що керує процесами поділу й загибелі клітин, їх розвитку та злоякісної трансформації, втручаються в окреслення часових рамок виникнення і розвитку тканин і органів, підтримують існування стовбурових клітин – джерела процесів відновлення і загоєння в організмі. Виявлення специфічних для патологічного процесу мікроРНК дозволяє провести своєчасну диференційну діагностику таких соціально значущих хвороб, як серцево-судинні захворювання і рак, шлунково-кишкова патологія та автоімунні розлади.

Про рішення Нобелівського комітету, про відкриття мікроРНК і його значення для людства говоримо з експертами ННЦ «Інститут біології та медицини» Київського національного університету імені Тараса Шевченка:

Професор ННЦ «Інститут біології та медицини» Андрій Сиволоб, коментуючи цьогорічне рішення Нобелівського комітету щодо присудження премії з фізіології та медицини, зазначив, що кожного разу конкретне рішення комітету стає дещо неочікуваним, оскільки вибір здійснюється серед досить великої кількості достойних кандидатів. Але, як і завжди, рішення цього року не викликає жодних сумнівів, адже премію отримали відомі американські молекулярні біологи Віктор Амброс і Гері Равкун «за відкриття мікроРНК та їхньої ролі у пост-транскрипційній регуляції генів». У своїх роботах, які проводились на широко вживаному модельному об’єкті – нематоді Caenorabditis elegans, – ці дослідники у 1993 році відкрили новий клас некодуючих молекул РНК маленького розміру, що отримали назву мікроРНК. Дія мікроРНК базується на механізмі так званої РНК-інтерференції: деякий ген працює, продукуючи в результаті транскрипції відповідну молекулу РНК (кодуючу, наприклад, білок), але певна мікроРНК, якщо вона наявна у клітині, у складі спеціального молекулярного комплексу спрямовує комплекс на цю РНК, у результаті чого продукт транскрипції інактивується. Пізніше, завдяки роботам цьогорічних лауреатів та багатьох інших дослідників, було з’ясовано, що мікроРНК представлені у всіх еукаріотичних організмах, зокрема й людини, та формують важливу ланку загальної мережі регуляції активності генів. Дослідження різноманітних мікроРНК має значення і для розуміння базових механізмів такої регуляції, і для медицини – низка синдромів асоційована саме з порушеннями мікроРНК чи їхнього біогенезу, що робить аналіз мікроРНК одним із важливих засобів сучасної діагностики. Вивчення мікроРНК, механізмів їхньої дії та асоційованих з мікроРНК захворювань є одним із магістральних напрямів сучасної молекулярної біології та медицини: роботи Амброса і Равкуна дали початок наступним численним дослідженням мікроРНК у всьому світі, зокрема й Україні. Випускники та студенти Шевченкового університету також долучені до таких досліджень.

Професорка, завідувачка кафедри мікробіології та імунології ННЦ «Інститут біології та медицини» Лариса Сківка зазначає, що діагностичну і прогностичну значущість виявлення мікроРНК для передбачення прогресування раку передміхурової залози показали у своїх нещодавніх дослідженнях випускники кафедри, а нині молоді науковці Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАНУ Тарас Задворний і Тетяна Бурда. Відомий афоризм «Короля грає почет» повною мірою стосується мікрооточення, в якому існує злоякісна пухлина, оскільки саме воно визначає темпи і характер її росту. Вихованці Шевченкового університету показали, що підвищений вміст у мікрооточенні раку передміхурової залози miR-19a-3p та miR-23b-3p є маркером швидкої прогресії хвороби. Сьогоднішнім магістрам ННЦ «Інститут біології та медицини» додано цю інформацію до навчальної дисципліни «Протипухлинний імунітет», яку в Альма-матер викладає Тарас Задворний.

Щиро вітаємо колег з проривним відкриттям, яке відкриває перспективи диференційної діагностики і лікування хвороб, боротьба з якими становить основні виклики 21 століття.

За матеріалами ННЦ «Інститут біології та медицини»

Ілюстрації: Центр комунікацій КНУ, Нобелівський комітет

Центр комунікацій