Новини

Всього : Фотографія :

Науковий колоквіум «Мистецтво як соціальна поведінка: орнаментика в доісторичних культурах» відбувся 6 травня на Історичному факультеті КНУ. Захід за участі знаних зарубіжних експертів вкотре підтвердив, що Шевченків університет тісно інтегрований у світову академічну спільноту і навіть за умов війни розширює міжнародну співпрацю.

Організаторами колоквіуму виступили кафедра археології та музеєзнавства КНУ імені Тараса Шевченка спільно з Інститутом археології НАН України. Особливими гостями зустрічі стали Вульф Шіфенховель (Інститут біологічного інтелекту імені Макса Планка) та Маріан Ванхарен (Національний центр наукових досліджень Франції).

На думку етолога людини Вульфа Шіфенховеля, прагнення до краси є головним рушієм для Homo sapiens. Професор Шіфенховель пів століття досліджує поведінку та звичаї народу Папуа-Нової Гвінеї й стверджує, що з часів культури кам’яного віку його представники були обізнані зі світом мистецтва не гірше за нас. Просто сприйняття краси є результатом еволюційного розвитку. Саме тому мистецтво завжди має комунікативний аспект, розповів учений у доповіді «Мистецтво як поведінка».

З колегою погоджується Маріан Ванхарен, котра присвятила доповідь «Від географічного поширення намистин до етнокультурної географії раннього верхнього палеоліту» аналізу того, яке інформаційне навантаження несуть археологічні прикраси залежно від обставин. Якою б не була роль цих «маркерів», вони завжди свідчили про глибокий естетичний потяг. Людина знаходить у прикрасах засіб самоствердження, яке дає їй відчуття задоволення, припускає вчена.

Про роль предметів оздоблення у найдавніших культурах та символічних конструкціях розповіли українські науковці. Наталія Михайлова (Інститут археології, НАНУ) у своїй доповіді «Особисті прикраси з неолітичних поховань маріупольського типу» теж наголосила, що люди віддавали так багато часу на виробництво речей декоративного призначення і через соціально-економічні причини, і через психологічні відчуття. Аліна Ступак (Національний музей природознавства України) у виступі «Зооморфна фігурка з неолітичного поселення Вовниги Сурської культури» простежила, як зооморфна символіка пережила тисячоліття і дійшла до сьогодення.

Відтак кожен із доповідачів у свій спосіб перекинув місток від археології мистецтва до історичної культурології. І такий погляд на прадавнє минуле з нового ракурсу захопив не лише студентів-археологів, а й багатьох гостей заходу, які цікавляться історією мистецтв. Після кожного виступу зав’язувалися жваві дискусії між слухачами та доповідачами.

«Від початку війни можливості співпраці з зарубіжними університетами значно звузилися, і це позначилося на лекційному матеріалі, експедиційній діяльності, спільній роботі з музейними та архівними фондами, – говорить Павло Шидловський, завідувач кафедри археології та музеєзнавства КНУ. – Це не означає, що у нас зменшилася кількість контактів. Навпаки, через те що Україна стала видимою у світі, багато дослідників і наукових організацій намагаються залучити нас до співпраці. Але це переважно пропозиції дистанційної роботи в межах певних проєктів чи онлайн-заходів. А такі «живі» лекції, як сьогоднішня, значно покращують ситуацію. Пряме спілкування – це завжди науковий дискурс, певне спрямування, донесення смислів і трендів, які існують у сучасній науці. Тому безпосередні зустрічі дуже важливі».

До речі, Вульф Шіфенховель і Маріан Ванхарен прийшли на лекцію в українських вишиванках із геометричними орнаментами, в яких, як відомо, зашифровано найдавніші антропоморфні знаки. Цей жест можна розглядати як наочний вияв мистецтва поведінки. Це данина поваги до народу, історія якого сягає глибини тисячоліть, і країни, що нині демонструє небачену стійкість. Зарубіжні гості не приховували захоплення тим, що Шевченків університет навіть за умов війни зберігає освітній процес і наукову діяльність. 

Центр комунікацій