Новини

Всього : Фотографія :

Київський національний університет імені Тараса Шевченка вже вчотирнадцяте прийняв Міжнародну науково-практичну конференцію «Європейська інтеграція вищої освіти України в контексті Болонського процесу», цьогоріч присвячену двадцятиріччю участі України в створенні єдиного Європейського простору вищої освіти.

Конференція продемонструвала, що 20 років участі у Болонському процесі стали не лише історією реформ, а історією партнерства, взаємної підтримки та стійкості. Навіть у час війни українська освіта зберігає темп інтеграції й пропонує власні інновації.

Ректор КНУ Володимир Бугров у вітальному слові наголосив, що Болонський процес для України став не лише набором інструментів, а спільною європейською дією.

«Болонський процес – це спільна дія держав, університетів і всіх зацікавлених сторін. Саме завдяки цій роботі ми інтегрували українську вищу освіту в європейський простір», – зазначив він.

Ректор відзначив, що сьогодні Європейський простір вищої освіти живе у ритмі нових викликів: цифровізації, штучного інтелекту, трансформації ринку праці. Україна, попри війну, не випадає з цього контексту. Навпаки, вона пропонує досвід, який у Європі уважно вивчають.

Антонета Ірікова, представниця Європейської комісії, привітала учасників із Брюсселя та наголосила на вагомості українського поступу.

«Цьогорічна конференція має особливе значення. Це момент, коли варто оцінити прогрес і визначити нові можливості. Україна демонструє вражаючий поступ, особливо з огляду на виклики, з якими ви стикаєтесь», – сказала вона.

За її словами, у Звіті Єврокомісії про розширення за 2025 рік окрема увага приділена підвищенню рівня готовності України до інтеграції, зокрема в освітньому секторі. Вона підкреслила, що ЄС і надалі підтримуватиме реформи в Україні через Erasmus+, політичний діалог і співпрацю університетів.

Голова НАЗЯВО Андрій Бутенко підкреслив, що Болонський процес в Україні став основою побудови сучасної системи забезпечення якості.

«Будь-які мрії не справдяться, якщо їх не підкріплювати реальними діями. Ми пропонуємо нову траєкторію розвитку, спираючись на двадцятирічний досвід Болонського процесу», – наголосив він.

Бутенко додав, що Україна досі не представлена в європейських структурах на рівні агентства як повноправний член, проте активно передає свої напрацювання через міжнародних партнерів, зокрема EQAR.

Колишній міністр освіти і науки України, президент НАПНУ Василь Кремень нагадав, з якими труднощами Україна входила до процесу.

«Перша заявка 2003 року була відхилена. Лише після довгого діалогу нас прийняли у 2005-му. Це стало потужним стимулом для внутрішніх реформ», – зазначив він.

Кремень зауважив, що сьогодні Україна повинна бути активним суб’єктом формування європейського освітнього простору.

Генеральний директор директорату вищої освіти МОН Олег Шаров зазначив, що сьогодні в Україні вже не обговорюють, чи потрібна університетська автономія. Вона є нормою і практикою, закладеною ще в перших принципах Болонського процесу. Питання лише в тому, як реалізовувати її якісно та послідовно. Він також відзначив ключову роль Національного агентства кваліфікацій у модернізації професійних стандартів та розвитку Національної рамки кваліфікацій.

Своєю чергою заступниця голови НАК Ганна Резник розповіла про те, що за останні роки в Україні оновлено понад 480 професійних стандартів. Завдяки співпраці з проєктом Erasmus+ створюються навчальні матеріали, вебінари та рекомендації, які допомагають викладачам адаптовувати освітні програми до європейських вимог. За її словами, партнерство між державою, бізнесом, університетами та міжнародними організаціями робить українську освіту конкурентною і відкритою для інновацій.

Світлана Шитікова (Національний Erasmus+ офіс) окреслила нові можливості для університетів у співпраці з європейськими партнерами, включно з участю в міжнародних проєктах, обміном досвідом та залученням грантових ресурсів для спільних досліджень.

У продовження теми Бодо Ріхтер (EACEA) наголосив, що програми на кшталт Erasmus+ – це не просто грантова підтримка для студентів чи викладачів. За його словами, такі ініціативи є вирішальним механізмом модернізації та наближення української системи освіти до європейських стандартів.

Доповнюючи виступи колег, Юлія Соболь, представниця British Council Ukraine, підкреслила особливу вагу програм розвитку університетського лідерства та професійних компетентностей викладачів і адміністраторів. Вона зауважила, що крім академічної мобільності, такі програми сприяють формуванню сучасної управлінської культури в університетах, зміцнюють командну роботу та підвищують здатність українських вишів до інноваційного розвитку.

Окремо пролунало важливе нагадування: жодна європейська країна не має такого досвіду, як Україна, де викладачі й студенти навчаються в укриттях. Попри це система вищої освіти не лише втрималася, а й продовжує реформуватися. Учасники підкреслили, що повномасштабна війна стала випробуванням, але й показала стійкість та здатність України до розвитку навіть у найскладніших умовах.

Далі обговорення продовжилося на секційних засіданнях.

Про Болонські принципи та їхній вплив на стійкий розвиток говорив керівник Секретаріату ЄПВО Хорія Оніца.

За його словами, Болонський процес не обмежується лише технічними стандартами та інструментами вищої освіти, а є політичним зобов’язанням і глибокою трансформацією системи освіти. Україна, як повноправний учасник цього процесу вже 20 років, інтегрує його принципи, включаючи визнання кваліфікацій, ECTS і студентоцентроване навчання. Основна мета сучасного Болонського процесу – створення інклюзивного, інноваційного та взаємопов’язаного Європейського простору вищої освіти, підтриманого шістьма фундаментальними цінностями: академічною свободою та доброчесністю, автономією закладів, участю студентів і працівників у врядуванні, а також публічною відповідальністю університетів і держави.

Болонські інструменти, такі як ESG, Європейський підхід до спільних програм та Рамка кваліфікацій, забезпечують університетам можливості впроваджувати ці принципи на практиці. Вони дозволяють інтегрувати цілі сталого розвитку у навчальні програми, формуючи трансверсальні компетентності студентів та готуючи їх до викликів сучасного ринку праці, цифрового та зеленого переходу. Особлива увага приділяється соціальній інклюзії, екологічній відповідальності та міжнародній мобільності, а студентоцентроване навчання залишається ключовим для розвитку навичок майбутнього, таких як лідерство, критичне мислення та креативність.

Реалізація Цілей сталого розвитку у вищій освіті потребує активної ролі самих університетів, які мають адаптувати внутрішню політику, стратегії та структури управління для трансформації освіти. Приклади успішної інтеграції ЦСР демонструють, що заклади вищої освіти можуть поєднувати стратегії сталого розвитку з навчанням, дослідженнями та інноваціями. Болонський процес забезпечує концептуальну рамку та інструменти, проте реальні зміни залежать від здатності інституцій ефективно впроваджувати реформу, адаптуючи її до національного контексту та сучасних викликів.

Ключові етапи українського шляху в Європейський простір вищої освіти окреслив Юрій Рашкевич, професор Національного університету «Львівська політехніка», член Національного агентства кваліфікацій, колишній заступник міністра освіти і науки (2017-2019). Він зазначив, що Україна у Болонському процесі пройшла важливий етап трансформації, який розпочався з адаптації базових інструментів та структурування освітньої системи. На початку 2000-х було ухвалено десятирівневу Національну рамку кваліфікацій, а у 2011 році створено Глосарій вищої освіти для уніфікації термінології між університетами, студентами та міжнародними партнерами. Поступово запроваджено ключові принципи Болонського процесу, зокрема трирівневу структуру (бакалавр – магістр – PhD), а у 2021 році Україна офіційно підтвердила відповідність своєї рамки європейській, що значно спростило міжнародне визнання дипломів.

Другий етап трансформації був присвячений створенню незалежної системи забезпечення якості. Після 2014 року акредитація відійшла від централізованого контролю Міністерства, а у 2018–2019 роках сформовано новий склад Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО), яке провело перші акредитації за європейськими стандартами. Паралельно університети розробляли власні внутрішні системи якості та стандарти освітніх програм, закладаючи фундамент для подальшої модернізації вищої освіти та інтеграції України у Європейський простір.

Колишній заступник Міністра освіти і науки Михайло Винницький підкреслив: «Болонський процес – це не лише нормативи, а насамперед культура автономії та відповідальності. Українські університети отримують дедалі більше свободи, однак ця свобода потребує нових управлінських компетенцій». Він наголосив, що реформи, прозора нострифікація дипломів, мобільність, спільні програми та модернізація стандартів ведуть Україну до повноцінної інтеграції в європейський освітній простір.

Окремо він відзначив запровадження прозорої формули фінансування, появу державних грантів, укрупнення мережі університетів та початок масштабної програми професійного розвитку академічних менеджерів за підтримки British Council. Крім того, важливим стає розвиток інфраструктури та студентського середовища. Під час війни питання безпеки та нових форматів кампусів стає стратегічним.

До дискусії долучилася Марина Мруга, членкиня європейської групи супроводу Болонського процесу. За її словами, Україна фактично імплементувала ключові інструменти Болонського процесу – працюючий додаток до диплому, дворівневу систему бакалавр–магістр, мобільність і національну систему забезпечення якості. Попри те, що стартували пізніше за більшість країн ЄПВО. Нині держава демонструє прогрес, підтверджений і звітом Європейської комісії. Вищу освіту оцінено на рівні 4 за шкалою переговорних кластерів, що означає реальний рух уперед у напрямі інтеграції до ЄС. За словами пані Марини, у новому контексті переговорів Болонський процес перестав бути добровільною рамкою і став обов’язковою умовою для успішного вступу України до Євросоюзу.

Водночас ключовим викликом спікерка назвала не технічні інструменти, а імплементацію цінностей – академічної доброчесності, інституційної автономії, участі студентів у врядуванні, публічної відповідальності університетів. Саме тому зміни потребують активної позиції закладів, студентів та колективів, інакше реформи так і залишаться «на папері».

Світлана Калашникова, координаторка програм ЄС і Британської ради з розвитку потенціалу ЗВО, представила огляд чотирьох національних програм, що за останнє десятиріччя формували лідерський потенціал українських університетів – від першої програми розвитку лідерства (2016–2019) до нинішньої масштабної програми професійного розвитку академічних менеджерів. Вона наголосила, що в цих ініціативах поступово змінювалися акценти: від домінування британського досвіду університетського управління до переважання українського контенту, який тепер становить 80% програми.

Пані Світлана підкреслила спільні риси всіх цих проєктів: розвиток командної культури, розподіленого лідерства, компетентності й спроможності університетів діяти в умовах невизначеності. Вона зазначила, що нинішня програма вже об’єднує 154 команди з 95 університетів і має реальний потенціал змінювати інституції зсередини. На її думку, подальший прогрес залежатиме від того, чи використають університети отриманий ресурс і чи зможуть масштабувати нові підходи у власних освітніх середовищах.

Під час обговорення теми забезпечення та вдосконалення якості вищої освіти, досвід КНУ імені Тараса Шевченка презентували ректор Володимир Бугров та проректор Андрій Гожик. У своєму виступі вони підкреслили, що якість освіти формується через взаємодію викладачів, студентів, методик і змісту навчання. Вона має персональний характер: від того, хто навчає і кого навчають, залежить ефективність освіти. Навіть освіта 1990-х у Київському державному університеті була якісною завдяки компетентним викладачам, активним студентам і доступу до навчальних ресурсів.

Володимир Бугров зазначив, що важливий баланс між факультетами та інтересами адміністрації. Один факультет може мати високий рейтинг публікацій, інший – більше студентів або практичних проєктів. Завдання університету – коригувати процеси, щоб забезпечити ефективну роботу всіх учасників освітнього процесу.

Спікери наголосили на символізмі навчання та формуванні культури якості. Впровадження стандартів і рекомендацій разом із міжнародними партнерами підвищило колективність, встановило зворотний зв’язок і забезпечило практичне застосування знань. Формування культури якості – довгий процес, який потребує участі всіх учасників освіти.

Конференція продемонструвала, що 20 років участі у Болонському процесі стали не лише історією реформ, а історією партнерства, взаємної підтримки та стійкості. Навіть у час війни українська освіта зберігає темп інтеграції й пропонує власні інновації.

«Ми продовжуємо рух у бік європейської інтеграції навіть у таких непростих умовах. І наші партнери це бачать і підтримують», – сказав ректор Володимир Бугров.

Ці слова стали лейтмотивом всієї конференції: українська вища освіта не здає позицій і залишається повноцінною частиною європейської спільноти, що рухається вперед попри будь-які обставини.

Фото: Сергій Терещенко, ННІФ

Центр комунікацій