Новини

Нобелівський тиждень КНУ 2026: Премія Миру	12.10.2026
Всього : Фотографія : Продовжується Нобелівський тиждень у КНУ. 9 жовтня Норвезький нобелівський комітет в Осло оголосив лавреата премії миру-2026. Нею стала південноафриканська правозахисниця Наві Піллей «за її зусилля щодо сприяння миру та міжнародному праву». У пресрелізі Комітету наголошено, що «Мир вимагає справедливості. У час екзистенційних викликів, зокрема, війн та конфліктів, яких світ не бачив за довгий час, міжнародне право вже не є просто доповненням до миру та безпеки. Воно є абсолютною необхідністю». Відтак надважливим є «відданість Наві Піллей універсальним правовим принципам та її твердий моральний компас є константами в її довгій кар'єрі. Піллей притягувала до відповідальності держави та національних лідерів і давала надію жертвам насильства та конфліктів. На всіх посадах, які вона обіймала, вона наголошувала на відповідальності окремих осіб та держав за дотримання верховенства права». Про цьогорічний вибір Нобелівського комітету говоримо зі знаними експертами – Вікторією Улиганець, африканісткою, докторкою філософії зі спеціальності «Міжнародне право», директоркою Центру досліджень країн Африки КНУ та Антоном Кориневичем, директором Департаменту міжнародного права МЗС, Надзвичайним і Повноважним Посланником, доцентом кафедри міжнародного права ННІ міжнародних відносин КНУ. Вікторія Улиганець зауважує, що Нобелівська премія миру є однією з найавторитетніших міжнародних відзнак. Відповідно до волі Альфреда Нобеля вона покликана відзначати тих, хто зробив найбільший або найвагоміший внесок у зміцнення братерства між народами, скасування чи скорочення постійних армій, а також проведення та підтримку мирних конгресів. Водночас рішення про її присудження нерідко ставали предметом дискусій, порушуючи питання про те, наскільки діяльність лауреатів відповідає цим цілям і сприяє утвердженню миру. «Цьогорічне присудження Нобелівської премії миру юристці-міжнародниці з Південно-Африканської Республіки Наванетхем «Наві» Піллей привертає увагу до фундаментального зв’язку між миром, захистом людської гідності та міжнародним правосуддям», – наголошує пані Вікторія. – Вочевидь, цю нагороду слід розглядати не просто як відзначення особистого вагомого внеску пані Піллей у здійснення міжнародного правосуддя, а й як утвердження принципу невідворотності покарання та притягнення до відповідальності осіб, винних у скоєнні тяжких міжнародних злочинів, зокрема злочину геноциду». Професійний шлях лавреатки свідчить про послідовність переконань та неухильну відданість моральним принципам, адже розпочавши юридичну практику в Південній Африці за часів апартеїду, пані Піллей захищала його противників, викривала катування та домагалася дотримання прав політичних в’язнів на острові Роббен, серед яких був і Нельсон Мандела. За словами Вікторії Улиганець, «зважаючи на те, що Наванетхем Піллей – південноафриканка тамільского походження, і власний досвід життя в умовах расової дискримінації, мабуть, надав особистого змісту її подальшій діяльності із захисту рівності та людської гідності». У 1995 р. пані Піллей була призначена суддею Високого суду Південно-Африканської Республіки, а згодом того ж року обрана суддею Міжнародного кримінального трибуналу щодо Руанди (далі – Трибунал). У Трибуналі вона працювала до 2003 р., зокрема у 1999-2003 рр. – на посаді його президентки. Після цього була суддею Міжнародного кримінального суду з 2003 по 2008 рр., а у 2008-2014 рр. обіймала посаду Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини. Вона також очолювала Незалежну міжнародну комісію ООН з розслідування на окупованій палестинській території. Нині бере участь як суддя ad hoc Міжнародного суду ООН у розгляді справи «Гамбія проти М’янми» щодо застосування Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Одним із найвагоміших здобутків пані Піллей, на думку експертки КНУ, стала її участь у формуванні міжнародної судової практики щодо сексуального насильства, адже вона входила до складу Судової палати Трибуналу, яка 2 вересня 1998 р. ухвалила вирок у справі Жана-Поля Акаєсу. У цьому рішенні Трибунал визнав, що зґвалтування та інші форми сексуального насильства можуть становити акти геноциду, якщо їх вчинено зі спеціальним наміром знищити повністю або частково національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Судді встановили, що сексуальне насильство щодо жінок тутсі було складовою процесу знищення цієї етнічної групи. Ж.-П. Акаєсу також було визнано винним у зґвалтуванні як злочині проти людяності. Значення цього рішення виходить далеко за межі цієї справи, адже воно поглибило розуміння способів вчинення геноциду та сприяло належному визнанню тяжкості сексуального насильства в міжнародному кримінальному праві. Водночас для постраждалих це означало можливість домогтися правової оцінки пережитого насильства з урахуванням його справжнього характеру, мети та наслідків. Вікторія Улиганець наголошує, що «для України цей прецедент має особливо вагоме значення, оскільки в умовах російської агресії сексуальне насильство щодо цивільних осіб і військовополонених стало одним із численних тяжких порушень, які документує Управління Верховного комісара ООН з прав людини. Тому правові підходи, у формуванні яких брала участь пані Піллей, сьогодні важливі для України, зокрема задля належної кваліфікації міжнародних злочинів, вчинених в процесі агресії російської федерації проти України, а також для захисту прав потерпілих і притягнення винних до відповідальності». Пані Вікторія зауважує, що у цьому контексті присудження Наванетхем Піллей Нобелівської премії миру є виразним сигналом підтримки міжнародного правосуддя. «Для України, яка протистоїть російській агресії та домагається справедливості, особливо важливо, щоб така підтримка втілювалася в дієву співпрацю держав задля зміцнення міжнародних судових органів – як постійнодіючих, так і ad hoc, органів. Саме від готовності міжнародного співтовариства послідовно відстоювати дотримання міжнародно-правових зобов’язань і забезпечувати відповідальність за їх найтяжче порушення залежить можливість утвердження справедливого та тривалого миру». Антон Кориневич упевнений, що «присудження Нобелівської премії миру цього року Наві Піллей означає повагу до міжнародного права і його ролі у дотриманні миру. Тобто, це підтримання наративу і тези про те, що міжнародне право і міжнародне правосуддя є надвичайно важливими сферами для миробудівництва і для збереження верховенства світового порядку, заснованого на правилах, на основних принципах міжнародного права» Пан Кориневич – агент України в Міжнародному Суді ООН у Гаазі, експерт із міжнародного права та міжнародного правосуддя. Він представляв Україну у справах проти Росії щодо звинувачень у геноциді, застосування конвенцій про боротьбу з фінансуванням тероризму та ліквідацію расової дискримінації. Працював у міжнародних командах юристів, координує роботу зі створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. Сьогодні пан Посол відзначає «надзвичайні виклики для системи міжнародного права, для міжнародного правосуддя і, зокрема для Міжнародного кримінального суду, який і представляла пані Піллей як суддя. Санкції щодо суддів та прокурорів МКС, а тепер ще й інституційні санкції щодо самого Міжнародного кримінального суду як установи, – безумовно все це є надзвичайними викликами для самої життєздатності системи міжнародного правосуддя». І тому так важливо, наголошує Кориневич, сьогодні зберігати верховенство права у міжнародних відносинах, зберігати світовий порядок, заснований на правилах, і, відповідно, зберігати роль міжнародного права у підтриманні миру. «Україна неухильно дотримується міжнародного права. Україна нещодавно підтримала Міжнародний кримінальний суд у зв'язку з ситуацією, пов'язаною із накладенням на нього інституційних санкцій. Для нашої держави міжнародне право є дуже важливим інструментом для досягнення справедливого і сталого миру, – зауважує пан Кориневич. – Зокрема, йдеться про роботу Міжнародного кримінального суду, а також про створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України та міжнародного компенсаційного механізму. Що цікаво, ми з пані Піллей щойно бачилися у Нюрнберзі у знаменитій історичній Залі 600 Палацу правосуддя 7 і 8 жовтня, де проходив Нюрнберзький форум, присвячений міжнародно-правовому регулюванню запобігання і покарання за злочин агресії та необхідності забезпечення відповідальності за нього. А вже наступного дня, 9 жовтня, у цій же Залі 600 Палацу правосуддя в Нюрнберзі пані Піллей дізналася про присудження їй Нобелівської премії миру». Багатство дослідницьких оптик експертів КНУ дають змогу всебічно осмислити значення цьогорічного Нобелівського вибору та глибше зрозуміти визначальну роль міжнародного права і правосуддя у зміцненні миру. Для України це питання має особливу вагу, адже йдеться не лише про захист міжнародного правопорядку, а й про невідворотність відповідальності за міжнародні злочини та досягнення справедливого й тривалого миру. Нобелівський тиждень у КНУ – це серія коментарів КНУ-експертів про цьогорічні премії з фізіології або медицини, фізики, хімії, літератури, миру та економіки. Ілюстрації: Олена Лисак, Центр комунікацій КНУ; Нобелівський комітет Центр комунікацій

Нобелівський тиждень КНУ 2026: Премія Миру

12.10.2026

Всього : Фотографія :

Продовжується Нобелівський тиждень у КНУ.

9 жовтня Норвезький нобелівський комітет в Осло оголосив лавреата премії миру-2026. Нею стала південноафриканська правозахисниця Наві Піллей «за її зусилля щодо сприяння миру та міжнародному праву».

У пресрелізі Комітету наголошено, що «Мир вимагає справедливості. У час екзистенційних викликів, зокрема, війн та конфліктів, яких світ не бачив за довгий час, міжнародне право вже не є просто доповненням до миру та безпеки. Воно є абсолютною необхідністю».

Відтак надважливим є «відданість Наві Піллей універсальним правовим принципам та її твердий моральний компас є константами в її довгій кар'єрі. Піллей притягувала до відповідальності держави та національних лідерів і давала надію жертвам насильства та конфліктів. На всіх посадах, які вона обіймала, вона наголошувала на відповідальності окремих осіб та держав за дотримання верховенства права».

Про цьогорічний вибір Нобелівського комітету говоримо зі знаними експертами – Вікторією Улиганець, африканісткою, докторкою філософії зі спеціальності «Міжнародне право», директоркою Центру досліджень країн Африки КНУ та Антоном Кориневичем, директором Департаменту міжнародного права МЗС, Надзвичайним і Повноважним Посланником, доцентом кафедри міжнародного права ННІ міжнародних відносин КНУ.

Вікторія Улиганець зауважує, що Нобелівська премія миру є однією з найавторитетніших міжнародних відзнак. Відповідно до волі Альфреда Нобеля вона покликана відзначати тих, хто зробив найбільший або найвагоміший внесок у зміцнення братерства між народами, скасування чи скорочення постійних армій, а також проведення та підтримку мирних конгресів. Водночас рішення про її присудження нерідко ставали предметом дискусій, порушуючи питання про те, наскільки діяльність лауреатів відповідає цим цілям і сприяє утвердженню миру. «Цьогорічне присудження Нобелівської премії миру юристці-міжнародниці з Південно-Африканської Республіки Наванетхем «Наві» Піллей привертає увагу до фундаментального зв’язку між миром, захистом людської гідності та міжнародним правосуддям», – наголошує пані Вікторія. – Вочевидь, цю нагороду слід розглядати не просто як відзначення особистого вагомого внеску пані Піллей у здійснення міжнародного правосуддя, а й як утвердження принципу невідворотності покарання та притягнення до відповідальності осіб, винних у скоєнні тяжких міжнародних злочинів, зокрема злочину геноциду».

Професійний шлях лавреатки свідчить про послідовність переконань та неухильну відданість моральним принципам, адже розпочавши юридичну практику в Південній Африці за часів апартеїду, пані Піллей захищала його противників, викривала катування та домагалася дотримання прав політичних в’язнів на острові Роббен, серед яких був і Нельсон Мандела. За словами Вікторії Улиганець, «зважаючи на те, що Наванетхем Піллей – південноафриканка тамільского походження, і власний досвід життя в умовах расової дискримінації, мабуть, надав особистого змісту її подальшій діяльності із захисту рівності та людської гідності».

У 1995 р. пані Піллей була призначена суддею Високого суду Південно-Африканської Республіки, а згодом того ж року обрана суддею Міжнародного кримінального трибуналу щодо Руанди (далі – Трибунал). У Трибуналі вона працювала до 2003 р., зокрема у 1999-2003 рр. – на посаді його президентки. Після цього була суддею Міжнародного кримінального суду з 2003 по 2008 рр., а у 2008-2014 рр. обіймала посаду Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини. Вона також очолювала Незалежну міжнародну комісію ООН з розслідування на окупованій палестинській території. Нині бере участь як суддя ad hoc Міжнародного суду ООН у розгляді справи «Гамбія проти М’янми» щодо застосування Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.

Одним із найвагоміших здобутків пані Піллей, на думку експертки КНУ, стала її участь у формуванні міжнародної судової практики щодо сексуального насильства, адже вона входила до складу Судової палати Трибуналу, яка 2 вересня 1998 р. ухвалила вирок у справі Жана-Поля Акаєсу. У цьому рішенні Трибунал визнав, що зґвалтування та інші форми сексуального насильства можуть становити акти геноциду, якщо їх вчинено зі спеціальним наміром знищити повністю або частково національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Судді встановили, що сексуальне насильство щодо жінок тутсі було складовою процесу знищення цієї етнічної групи. Ж.-П. Акаєсу також було визнано винним у зґвалтуванні як злочині проти людяності.

Значення цього рішення виходить далеко за межі цієї справи, адже воно поглибило розуміння способів вчинення геноциду та сприяло належному визнанню тяжкості сексуального насильства в міжнародному кримінальному праві. Водночас для постраждалих це означало можливість домогтися правової оцінки пережитого насильства з урахуванням його справжнього характеру, мети та наслідків. Вікторія Улиганець наголошує, що «для України цей прецедент має особливо вагоме значення, оскільки в умовах російської агресії сексуальне насильство щодо цивільних осіб і військовополонених стало одним із численних тяжких порушень, які документує Управління Верховного комісара ООН з прав людини. Тому правові підходи, у формуванні яких брала участь пані Піллей, сьогодні важливі для України, зокрема задля належної кваліфікації міжнародних злочинів, вчинених в процесі агресії російської федерації проти України, а також для захисту прав потерпілих і притягнення винних до відповідальності».

Пані Вікторія зауважує, що у цьому контексті присудження Наванетхем Піллей Нобелівської премії миру є виразним сигналом підтримки міжнародного правосуддя. «Для України, яка протистоїть російській агресії та домагається справедливості, особливо важливо, щоб така підтримка втілювалася в дієву співпрацю держав задля зміцнення міжнародних судових органів – як постійнодіючих, так і ad hoc, органів. Саме від готовності міжнародного співтовариства послідовно відстоювати дотримання міжнародно-правових зобов’язань і забезпечувати відповідальність за їх найтяжче порушення залежить можливість утвердження справедливого та тривалого миру».

Антон Кориневич упевнений, що «присудження Нобелівської премії миру цього року Наві Піллей означає повагу до міжнародного права і його ролі у дотриманні миру. Тобто, це підтримання наративу і тези про те, що міжнародне право і міжнародне правосуддя є надвичайно важливими сферами для миробудівництва і для збереження верховенства світового порядку, заснованого на правилах, на основних принципах міжнародного права»

Пан Кориневич – агент України в Міжнародному Суді ООН у Гаазі, експерт із міжнародного права та міжнародного правосуддя. Він представляв Україну у справах проти Росії щодо звинувачень у геноциді, застосування конвенцій про боротьбу з фінансуванням тероризму та ліквідацію расової дискримінації. Працював у міжнародних командах юристів, координує роботу зі створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. Сьогодні пан Посол відзначає «надзвичайні виклики для системи міжнародного права, для міжнародного правосуддя і, зокрема для Міжнародного кримінального суду, який і представляла пані Піллей як суддя. Санкції щодо суддів та прокурорів МКС, а тепер ще й інституційні санкції щодо самого Міжнародного кримінального суду як установи, – безумовно все це є надзвичайними викликами для самої життєздатності системи міжнародного правосуддя».

І тому так важливо, наголошує Кориневич, сьогодні зберігати верховенство права у міжнародних відносинах, зберігати світовий порядок, заснований на правилах, і, відповідно, зберігати роль міжнародного права у підтриманні миру. «Україна неухильно дотримується міжнародного права. Україна нещодавно підтримала Міжнародний кримінальний суд у зв'язку з ситуацією, пов'язаною із накладенням на нього інституційних санкцій. Для нашої держави міжнародне право є дуже важливим інструментом для досягнення справедливого і сталого миру, – зауважує пан Кориневич. – Зокрема, йдеться про роботу Міжнародного кримінального суду, а також про створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України та міжнародного компенсаційного механізму. Що цікаво, ми з пані Піллей щойно бачилися у Нюрнберзі у знаменитій історичній Залі 600 Палацу правосуддя 7 і 8 жовтня, де проходив Нюрнберзький форум, присвячений міжнародно-правовому регулюванню запобігання і покарання за злочин агресії та необхідності забезпечення відповідальності за нього. А вже наступного дня, 9 жовтня, у цій же Залі 600 Палацу правосуддя в Нюрнберзі пані Піллей дізналася про присудження їй Нобелівської премії миру».

Багатство дослідницьких оптик експертів КНУ дають змогу всебічно осмислити значення цьогорічного Нобелівського вибору та глибше зрозуміти визначальну роль міжнародного права і правосуддя у зміцненні миру. Для України це питання має особливу вагу, адже йдеться не лише про захист міжнародного правопорядку, а й про невідворотність відповідальності за міжнародні злочини та досягнення справедливого й тривалого миру.

Нобелівський тиждень у КНУ – це серія коментарів КНУ-експертів про цьогорічні премії з фізіології або медицини, фізики, хімії, літератури, миру та економіки.

Ілюстрації: Олена Лисак, Центр комунікацій КНУ; Нобелівський комітет

Центр комунікацій