Новини

3 квітня у стінах Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка відбулася зустріч із журналістом телеканалу СТБ, організатором акцій «День вишиванки», головою Всеукраїнського фестивалю молодіжного етнічного кіно «Кіноетніка», автором 3-х прозових збірок – «Жовтий янгол», «Серце сонця», «Записки на зап’ястях» – Лесею Воронюк.
Про книгу «Записки на зап’ястях»
«Молоді люди часто маргіналізують події. Тому література, що твориться сьогодні, через суцільну еротику та вбивства неправильно сприйматиметься через декілька поколінь. «Записки на зап’ястях» – це книга, присвячена поколінню кінця 80-х – початку 90-х років ХХ століття, до яких я сама належу. Ці люди особливі, бо народилися разом з новою країною. Ми переживаємо зміни нашої держави разом з нею. Тому націєтворча ідея для нас має бути на першому місці», – пояснила пані Леся. У її книзі ведеться розмова з людиною, нацією, Всесвітом. Націєтворча ідея вустами Лесі Воронюк звучить як віднайдення себе, а потім – нації: «Є книги, наприклад, «Жовтий князь» Василя Барки, де герой шукає себе і разом з тим націю. Це ідеальний варіант націєтворення». Рефлективність, філософізм першого покоління незалежної держави та реінкарнація високохудожнього національного жанру поезії в прозі – основні «родзинки» «Записок…».
Про літературний процес
«Наше покоління ще не досягло однорідності, але таке спрямування простежується. Літературний процес сьогодні – це насамперед спроба «не бути подібним». Переорієнтація цінностей та репродуктивність – ознаки нинішньої літератури, що зосереджується в основному на формі. Незважаючи на це, література не шкідлива, бо завжди виконує естетичну та дидактичну функції», – переконана Леся Воронюк.
Письменник – на думку молодого прозаїка, – призначення і стан душі водночас.
Про журналістику та літературу
«Публіцистика і література – різні сфери. Журналіст не може писати якісну літературу, бо він завжди пише публіцистичний текст. Треба повністю розмежовувати ці дві сфери, хоча це й складно. Я сама працюю журналістом і постійно намагаюся абстрагуватися, аби займатися творчістю. Журналіст зазвичай – цинік, а письменник не може бути таким», – сказала Леся Воронюк, завершуючи зустріч з філологами, які з власного досвіду знають про хитку межу між журналістикою та письменницькою творчістю.







Олександра Касьянова,
Фото: Валерій Попов, прес-центр Інституту філології