Новини

Міжнародна конференція «Голодомор 1932 – 1933 років: втрати української нації»	10.10.2016
Всього : Фотографія : На початку жовтня цього року в КНУ імені Тараса Шевченка відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Голодомор 1932 – 1933 років: втрати української нації». Проблема втрат української нації під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років наукою досі не вирішена. Попри те, що в українській діаспорі на підставі документів іноземних дипломатів і наукових розвідок окремих дослідників кількість жертв називалася від 7 до 10 мільйонів осіб, частина дослідників, спираючись на московські архіви, називає цифру 3,5 – 3,9 мільйона. «Українські історики вже ввели до наукового обігу ново виявлені архівні документи, що дають підставу стверджувати про значно більшу кількість жертв. Зокрема, йдеться про матеріали сільського перепису другої половини 1931 року, де зазначена загальна кількість населення в розрізі всіх районів УСРР», – зазначають організатори конференції. Відкрив конференцію декан історичного факультету КНУ, професор Іван Патриляк. З вітальним словом виступив проректор з наукової роботи КНУ, професор Віктор Мартинюк. Під час конференції 33 дослідники, у своїх доповідях представили різні аспекти втрат української нації від злочину-геноциду. Реальній оцінці демографічних втрат УСРР у 1932 – 1933 роках на підставі виявлених архівних документів була присвячена доповідь професора КНУ імені Тараса Шевченка Володимира Сергійчука. Зокрема, він наголосив на некоректності підрахунків експертів Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України. Вони наполягають на остаточності оприлюднених ними результатів – 3.942,5 тисячі жертв Голодомору. «У першу чергу викликають сумніви використані ними за основу базові дані, взяті з матеріалів сфальсифікованих всесоюзних переписів 1937 і 1939 років, а також відправна цифра населення УСРР станом на 1 січня 1932 року в кількості 31,7 мільйона осіб, що вже є заниженим майже на один мільйон», – зазначає Володимир Сергійчук. За його підрахунками реальні втрати в УСРР становлять щонайменше 7 мільйонів, а за її межами – 3 мільйони. До аналогічного висновку дійшов провідний науковий співробітник Інституту історії НАН України, доктор історичних наук Василь Марочко. Він свого часу опрацював документи «Особой папки» Кремля. Спираючись на них і документи з архівів України, вчений оприлюднив цифру втрат в УСРР – 7,4 мільйона осіб. Цю цифру визначив у своїй доповіді Голова Фундації Українського Вільного Університету, доктор права Аскольд Лозинський (Нью-Йорк). Генеральний директор Національного музею «Меморіал жертв Голодомору», кандидат історичних наук *Олеся Стасюк,* наголосила на аморальності невраховування в загальній кількості жертв природного рівня смертності 1.606,8 тисячі осіб. Відомий правник-міжнародник, доктор юридичних наук *Володимир Василенко* також критично поставився до методики підрахунку жертв Голодомору-геноциду, що використав уже згаданий Інститут демографії. Заступник директора Інституту українознавства МОН України, доктор історичних наук Арсен Зінченко підкреслив, що продовольча політика більшовицького режиму з самого початку була спрямована на знищення українства, наголосивши на його окупаційному характері. Професор Євразійського національного університету імені Л. Гумільова (Астана, Казахстан) *Зіябек Кабульдинов, розповідаючи про голод казахів, поінформував і про Голодомор українців Казахстану. Конференція констатувала:* науково встановлені на сьогодні втрати від Голодомору 1932-1933 років становлять в УСРР щонайменше 7 мільйонів і за межами УСРР – щонайменше 3 мільйони. Таким чином, рекомендується освітнім закладам, музейним установам, ЗМІ, дипломатичному корпусу вживати визначеною кількістю втрат українців від цього злочину – 7 млн в Україні та 3 млн на Кубані, в Центральночорноземній області, Поволжі та Казахстані. Організували конференцію: КНУ імені Тараса Шевченка, Національний музей «Меморіал жертв Голодомору», Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського, Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського, Громадський комітет із вшанування памяті жертв Голодомору-геноциду 1932 – 1933 року в Україні, Асоціація дослідників голодоморів в Україні, Всеукраїнське товариство «Меморіал» імені В. Стуса та Фундація Українського Голодомору-геноциду (Чикаго, США). Прес-центр

Міжнародна конференція «Голодомор 1932 – 1933 років: втрати української нації»

10.10.2016

Всього : Фотографія :

На початку жовтня цього року в КНУ імені Тараса Шевченка відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Голодомор 1932 – 1933 років: втрати української нації».

Проблема втрат української нації під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років наукою досі не вирішена. Попри те, що в українській діаспорі на підставі документів іноземних дипломатів і наукових розвідок окремих дослідників кількість жертв називалася від 7 до 10 мільйонів осіб, частина дослідників, спираючись на московські архіви, називає цифру 3,5 – 3,9 мільйона.

«Українські історики вже ввели до наукового обігу ново виявлені архівні документи, що дають підставу стверджувати про значно більшу кількість жертв. Зокрема, йдеться про матеріали сільського перепису другої половини 1931 року, де зазначена загальна кількість населення в розрізі всіх районів УСРР», – зазначають організатори конференції.

Відкрив конференцію декан історичного факультету КНУ, професор Іван Патриляк. З вітальним словом виступив проректор з наукової роботи КНУ, професор Віктор Мартинюк.

Під час конференції 33 дослідники, у своїх доповідях представили різні аспекти втрат української нації від злочину-геноциду.

Реальній оцінці демографічних втрат УСРР у 1932 – 1933 роках на підставі виявлених архівних документів була присвячена доповідь професора КНУ імені Тараса Шевченка Володимира Сергійчука. Зокрема, він наголосив на некоректності підрахунків експертів Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України. Вони наполягають на остаточності оприлюднених ними результатів – 3.942,5 тисячі жертв Голодомору. «У першу чергу викликають сумніви використані ними за основу базові дані, взяті з матеріалів сфальсифікованих всесоюзних переписів 1937 і 1939 років, а також відправна цифра населення УСРР станом на 1 січня 1932 року в кількості 31,7 мільйона осіб, що вже є заниженим майже на один мільйон», – зазначає Володимир Сергійчук. За його підрахунками реальні втрати в УСРР становлять щонайменше 7 мільйонів, а за її межами – 3 мільйони.

До аналогічного висновку дійшов провідний науковий співробітник Інституту історії НАН України, доктор історичних наук Василь Марочко. Він свого часу опрацював документи «Особой папки» Кремля. Спираючись на них і документи з архівів України, вчений оприлюднив цифру втрат в УСРР – 7,4 мільйона осіб.

Цю цифру визначив у своїй доповіді Голова Фундації Українського Вільного Університету, доктор права Аскольд Лозинський (Нью-Йорк).

Генеральний директор Національного музею «Меморіал жертв Голодомору», кандидат історичних наук Олеся Стасюк, наголосила на аморальності невраховування в загальній кількості жертв природного рівня смертності 1.606,8 тисячі осіб.

Відомий правник-міжнародник, доктор юридичних наук Володимир Василенко також критично поставився до методики підрахунку жертв Голодомору-геноциду, що використав уже згаданий Інститут демографії.

Заступник директора Інституту українознавства МОН України, доктор історичних наук Арсен Зінченко підкреслив, що продовольча політика більшовицького режиму з самого початку була спрямована на знищення українства, наголосивши на його окупаційному характері.

Професор Євразійського національного університету імені Л. Гумільова (Астана, Казахстан) Зіябек Кабульдинов, розповідаючи про голод казахів, поінформував і про Голодомор українців Казахстану.

Конференція констатувала: науково встановлені на сьогодні втрати від Голодомору 1932-1933 років становлять в УСРР щонайменше 7 мільйонів і за межами УСРР – щонайменше 3 мільйони. Таким чином, рекомендується освітнім закладам, музейним установам, ЗМІ, дипломатичному корпусу вживати визначеною кількістю втрат українців від цього злочину – 7 млн в Україні та 3 млн на Кубані, в Центральночорноземній області, Поволжі та Казахстані.

Організували конференцію: КНУ імені Тараса Шевченка, Національний музей «Меморіал жертв Голодомору», Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського, Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського, Громадський комітет із вшанування памяті жертв Голодомору-геноциду 1932 – 1933 року в Україні, Асоціація дослідників голодоморів в Україні, Всеукраїнське товариство «Меморіал» імені В. Стуса та Фундація Українського Голодомору-геноциду (Чикаго, США).

Прес-центр