ДЕНИС АНТІПОВ

32 роки, лейтенант аеророзвідки 95-ої окремої десантно-штурмової бригади, викладач корейської мови, асистент кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії ННІ філології КНУ.

Героїчно загинув 11 травня 2022 року, захищаючи територіальну цілісність та Незалежність України в ході оборонного бою поблизу села Довгеньке Ізюмського р-ну Харківської області.

Двоюрідні дідусі воювали в Українській Повстанській Армії, їхніми псевдо були "Дуб" і "Листок". Тому продовжуючи родинну традицію, Денис обрав собі псевдо "Бук".

Свій шлях у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка Денис Антіпов розпочав вступом на спеціальність «Мова та література і переклад (корейська, англійська)». Навчався за обміном у Корейському університеті іноземних мов та Сеульському національному університеті. Пройшов підготовку на військовій кафедрі, був військовим перекладачем, молодшим офіцером запасу. У 2012 році отримав диплом та здобув кваліфікацію магістра філології викладача-дослідника корейської та англійської мов і зарубіжної літератури, перекладача корейської та англійської мов, вступив до аспірантури. Плани науковця змінила війна.

«Коли ворог, наш північний сусід, прийшов на українську землю, я збагнув, що не можу лишатись осторонь. Я відчував, що мій обов’язок – піти і боронити Україну, захищати нашу землю, хоч як би патетично це не звучало. Моя спеціальність на військовій кафедрі – військовий перекладач, тож коли весною 2014 року я прийшов до військкомату записатись добровольцем, мені пояснили, що критичної необхідності у фахівцях такої спеціальності армія не має, але записали мене у резерв. Я вирішив самостійно готуватись до військової служби: ми з кількома друзями зібрались і почали вивчати тактику бою, розвідку. А пізніше я закінчив курси аеророзвідки, ці знання вже були необхідними на фронті, і я зміг долучитись до Збройних сил України», – розповідав Денис Антіпов «Радіо Свобода».

5 лютого 2015 року він був офіційно призваний на військову службу, яку закінчив наприкінці квітня 2016 року. Повернувся додому лейтенантом і командиром взводу аеророзвідки. Йому пропонували залишитися в армії, але Денис любив викладацьку діяльність, тож перебував тільки в оперативному резерві.

Цілеспрямований, креативний, енергійний, прагнув розібратися у всьому – не існувало жодної сфери, у якій би Денис не зорієнтувався – згадують колеги й друзі. Мріяв про власну справу й іще до війни придбав свій перший 3D-принтер. У 2016 році відкрив ветеранський бізнес: виготовляв патріотичну сувенірну продукцію. Під час епідемії коронавірусу – запустив виробництво захисних щитків, причому виготовляв їх для всіх охочих – за собівартістю.

«Денис був активним у середовищі бізнесменів, учасників бойових дій, постійно самовдосконалювався та шукав можливості здобути знання й досвід, які інвестував у власну справу. Його компанія UA GIFTS - toys and gift store виготовляла подарунки й розвивальні іграшки. Антіпов говорив: «в кожному з нас в душі є дитина, просто в комусь вона дуже глибоко сидить», – згадують про Дениса у Фонді «Повернись живим».

Він був добрий, справедливий, відповідальний, завжди веселий, впевнений у майбутньому. «Людина надзвичайної мужності. Перед початком гарячої фази ми з друзями говорили про те, хто і як планує їхати з Києва у випадку масових бомбардувань нашого міста. Денис тоді сказав: мене не треба нікуди вивозити! Хто ж тоді буде мінусувати русню? І вже 24 лютого він самостійно прибув у розташування десантних військ. В цьому був весь Денис. В питанні України для нього не було жодних компромісів. Ні на побутовому, ні на міжнародному рівнях», – ділиться спогадами про друга Олександр Москаленко.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Денис Антіпов відправився на фронт добровольцем, у складі 95-ої окремої десантно-штурмової бригади. У березні отримав контузію й травми спини внаслідок артобстрілу. Навіть під час нетривалого лікування Денис вів боротьбу: давав безліч інтерв’ю світовим ЗМІ; оприлюднював подробиці воєнних злочинів росіян на території України; створив сайт, на якому десятьма мовами перекладалися перехоплені розмови окупантів – https://translatedfromrussian.info. Вроджене почуття гумору спрямовував на знешкодження ворога, створював меми для Вагон-ресторан «Свідки П'ятого Універсалу».

Після часткового проходження лікування – знову повернувся на фронт. Денис говорив: «Я не можу сидіти тут, поки всі мої там. Треба їхати», – згадує Інна Зозуля й додає, що військовий покинув госпіталь достроково, аби повернутися на фронт. За два тижні до останнього бою Дениса Антіпова дівчина отримала листа, у якому той писав: «А якщо в мене не вийде, то обов’язково дочекайся перемоги та відсвяткуй за мене». На превеликий жаль, 11 травня 2022 року, внаслідок ворожого обстрілу танками й артилерією, Денис загинув.

«Україна втратила вірного сина й патріота, який палав любов’ю до своєї Батьківщини. Важко знайти людину, яка була настільки сповнена життям, креативністю, ентузіазмом і позитивом. Такі молоді люди – це краще, що є в України. Надзвичайно багатогранна особистість. Це дуже тяжка втрата для ветеранського товариства Київського університету, адже Денис був наймолодшим із нас. Тепер він тримає стрій у складі нашого Небесного воїнства. А ми продовжимо нашу спільну працю до Перемоги!», – написав про втрату побратима Сергій Янчук.

Денис віддав життя, щоб Україна мала світле, незалежне майбутнє. Він не став батьком, та виборював можливість народитися нашим дітям. Заплатив сльозами своїх батьків, щоб спокійно могли жити наші. Тож пам’ятаймо про це й тримаймо кожен свою лінію оборони відважно, як робив це він, до самої Перемоги. І не забуваймо пораду Дениса Антіпова: «Метою українських патріотів не має бути загинути за нашу державу, а зробити так, щоб якомога більше москальських окупантів здохло за свою…».

Денис Антіпов був нагороджений медалями та відзнаками:

• Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
• Нагрудний знак «Учасник Ато»
• Нагрудний знак «Ветеран війни — учасник бойових дій»
• Учаснику Антитерористичної операції. Ветерану 5 БТГр "Кремінь"
• Пам'ятна відзнака - медаль «Учасник військового параду»
• Почесна відзнака «Захиснику України від московської агресії»
• Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)