ВАСИЛЬ ДОВБНЯ

26 років, лейтенант 57-ї окремої мотопіхотної бригади Збройних сил України, випускник історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Героїчно загинув 29 серпня 2022 року під час українського контрнаступу в Херсонській області, захищаючи територіальну цілісність і незалежність України.

До Київського національного університету імені Тараса Шевченка Василь Довбня вступив у 2013 році на історичний факультет. У 2017 році отримав диплом бакалавра за спеціалізацією «Історія формування та розвитку української державності в новітню добу». «Василь був активістом, завжди прагнув більшого та кращого. Після бакалаврату він продовжив навчання в магістратурі за освітньою програмою «Історія України». У травні 2019 року захистив дипломну роботу «Становлення та розвиток Збройних Сил України з 1991 по 2013 роки» та отримав диплом магістра», – розповів заступник декана історичного факультету Тарас Пшеничний.

Завідувач кафедри новітньої історії України Андрій Пижик зауважив: «Василь Довбня був з тих студентів, які встигали і максимально зануритися у всі факультетські активності (День історика, КВК, спортивні змагання), і не пасти задніх у навчанні».

Повідомляючи про передчасну втрату свого випускника Василя Віталійовича Довбні, який віддав життя за визволення Херсонщини, на історичному факультеті підкреслили: «Василь ніколи не стояв осторонь доленосних подій країни: у 2013-му році став частиною Революції Гідності, а 24-го лютого 2022-го – одним з перших, добровільно пішов на захист Батьківщини. Стояв на обороні Києва, відстоював Донбас та віддав своє життя, безстрашно пішовши у бій за Херсон. Добрий, веселий, він завжди об'єднував навколо себе людей. Постійно хвилювався, щоб у друзів все було добре. І навіть, коли йшов на завдання, писав, близьким і друзям, щоб тут тримались і не хвилювались…»

Лейтенант Василь Довбня у складі 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57 бригади ЗСУ мужньо обороняв Київ. Згодом вирушив на захист Донеччини. Брав участь у запеклих боях, звільняючи від окупантів південний напрямок. «У найскладніший момент Ти став на захист України й дав нам шанс вистояти у цій війні та зберегти віру у світле майбутнє нашої Батьківщини. Я ніколи не забуду наші з Тобою позитивні розмови. Безумовно, ти є одним із символів історичного факультету, і для мене мій перший курс асоціюватиметься з Тобою. Вася, я сподіваюся, що у нас, українців, вийде зробити так, щоб ти посміхався на Небесах і світла пам’ять про Тебе і всіх Героїв України жила вічно!» – написав товариш з факультету Олександр Реп’яшник.

Добрим, щирим, життєрадісним, сповненим оптимізму й запальної енергії запам’ятали Василя Довбню всі, хто його знав. «Від твоїх жартів «Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє» коли проженуть окупанта із нашого півдня. Мав за честь знати, працювати разом, проводячи археологічні дослідження давніх поселень, що відкривали славне минуле України», – згадав співробітник Національного музею історії України Максим Осипенко.

Василь був справжнім патріотом. Любив свою Батьківщину, вивчав її минуле, героїчно творив її майбутнє. «Ти щиро любив Україну, казав це всім, співав про це і довів це своїм життям… Ми робитимемо все можливе аби ти пишався нами, пишався своєю країною..», – наголосив у своєму Фб-дописі випускник ННІ журналістики КНУ Валерій Дичаківський.

Війна обірвала життя повного сил, мужнього й відданого своїй державі громадянина. Як історик Василь Довбня мав добре сформовану звичку порівняння й аналізу. Хлопець розумів, чим загрожує Україні «руській мір». Тому після повномасштабного російського вторгнення на територію України став до лав ЗСУ, щоб прогнати окупантів з рідної землі. Схиляємо голову та низько вклоняємося нашому Герою!