АНАСТАСІЯ МАР'ЯНЧУК

21 рік, «Троя», сержант, стрілець-старший бойовий медик 2-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону 67 ОМБр ДУК, студентка бакалаврату освітньої програми «Японська мова і література, іноземна мова» Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Героїчно загинула 18 березня 2024 року в н. п. Часів Яр Бахмутського району Донецької області від поранень, отриманих під час виконання бойового завдання.

До Київського національного університету імені Тараса Шевченка Анастасія Мар’янчук вступила у 2020 році. Вивчала японську мову та літературу в Навчально-науковому інституті філології. Мати Анастасії Оксана Василівна розповіла, що дочка обрала саме японську, бо «вважала Україну і Японію дуже близькими по духу». Настя постійно вдосконалювала знання японської, вчила корейську, опановувала гру на укулеле та багато читала.

За словами Оксани Василівни, Настя з 12 років відвідувала Національно- патріотичний табір «Азовець». Там навчилася самооборони, як надавати першу медичну допомогу. У 16 років дівчина долучилася до руху «Права молодь». Разом з однодумцями брала активну участь в акціях проти незаконних забудов і за збереження парків.

Із початком війни у 2014 році стала волонтеркою військового шпиталю Ірпеня, допомагала на київському вокзалі у спеціальному пункті для військовослужбовців.

У перші дні повномасштабного вторгнення Анастасія захищала Київ у складі 13-ї резервної сотні Правого сектору, згодом пройшла навчання з парамедицини. Першого серпня 2022 року вступила до лав ЗСУ, де стала медиком 1-го стрілецького батальйону 67 ОМБр ДУК. Воювала на напрямках: Невське, Серебрянський ліс, Бахмут. У Бахмуті отримала дві контузії, але після недовгої реабілітації знову повернулася на передову до побратимів. Бувало, що евакуаційна бригада не могла доїхати до поранених через безперервні довготривалі обстріли. У такі моменти Анастасія рятувала життя побратимам, інколи самотужки проводячи деякі операції.

У березні 2024 року Настя зі своїм підрозділом зайшла на нові позиції на Бахмутському напрямку. Бої там були ще суворішими – небо щільно вкрите дронами, які атакували щохвилини. Анастасія написала мамі: «Тут зовсім не видно неба!», а згодом надіслала написану власноруч картину, де небо чисте, сповнене спокою… У той день Настин підрозділ потрапив у засідку. Надаючи допомогу побратиму, Анастасія отримала поранення. «Троя – триста!», – почули три групи на позиції. Її евакуація тривала 4 години, але врятувати юну й відважну Анастасію Мар’янчук побратимам так і не вдалося...

Анастасія Мар’янчук нагороджена:

• Нагрудним знаком «За зразкову службу»;
• Нагрудним знаком «За збережене життя»;
• Медаллю «Честь і Слава» (2024);
• Орденом «Народний герой України» (посмертно, 2024);
• Нагрудним знаком «За сприяння обороні Києва» (посмертно, розпорядження Київського міського голови  від 26 серпня 2024 № 770);
• Орденом «За мужність» III ступеня (Указ Президента України №148/2024 від 07 березня 2024) року.