ОЛЕГ РИБАЛЬЧЕНКО
«Риба», 28 років, боєць добровольчої роти «УВО» 23-го окремого батальйону спецпризначення імені Богдана Хмельницького ЗСУ, випускник історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка.
Героїчно загинув 21 грудня 2022 року в запеклих боях за Бахмут.
До Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олег Рибальченко вступив у 2011 році, на історичний факультет. Навчався на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн. «Олег був обдарованим студентом, дослідником новітньої історії Греції, вільно володів англійською та грецькою мовами», – зазначили на його рідній кафедрі.
На історичному факультеті Олега Рибальченка запам’ятали щирим, сміливим відповідальним юнаком, який, вивчаючи країни західної Європи, не міг стояти осторонь, коли його рідну країну намагалися позбавити європейського майбутнього. У 2013 пішов відстоювати цінності свободи і незалежності України на Майдані. «Безмежно любив Україну, одним із перших студентів факультету у 2014 р. пішов добровольцем боронити країну, брав участь в АТО», – поділився спогадом доцент історичного факультету Андрій Пижик.
Згодом воїн повернувся до мирного життя та продовжив навчатися в Університеті. Олег брав участь в культурних і спортивних заходах, виступав на наукових конференціях, організованих з нагоди Днів науки історичного факультету КНУ. Серед його доповідей зокрема: «Повстання в Афінському політехнічному університеті 1973 року», «Причини Кіпрського конфлікту 1974 року».
У 2017 році успішно пройшов асистентську практику, склав комплексний кваліфікаційний іспит з історії, на відмінно захистив дипломну роботу «Військова диктатура в Греції 1967-1974 рр.» та отримав диплом магістра. Свою професійну діяльність пов’язав із журналістикою.
Завідувач кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Олег Машевський написав: «Мав честь бути науковим керівником Олега. Пам’ятаю його майже бездоганні тексти курсових та бакалаврської. А потім, після завершення навчання, Олег мені сказав: «Олеже Петровичу, ви мені все казали, що в мене яскравий журналістський стиль, а треба писати більш стримано, науково, то я таки пішов у журналістику». І дійсно, Олег був нестримний у всьому: своєму патріотизмі, дружбі, коханні. Був сміливим, безкомпромісним журналістом-розслідувачем, борцем з корупцією. Залишив все і пішов героєм у вічність, віддавши життя за всіх нас, за Україну!»
Відважний, рішучий характер Олега Рибальченка та його любов до України підкреслила у своєму дописі Громадська організація Синдикат ІНФО: «Риба воював за Україну все своє життя. 2013 – Риба, тоді студент-історик, що фанатів від «Динамо», воював на Майдані з режимом путінської маріонетки Януковича. Літо-осінь 2014 – Риба пішов добровольцем у взвод «Синдикат» – воював на Луганщині, пройшов важкі бої у Пісках. А потім Риба воював з корупцією. Як журналіст висвітлював і боровся з резонансними корупційними схемами. 24 лютого, з першого дня вторгнення, став добровольцем «УВО». Був розвідником, командував відділенням. Захищав Київ. На Бахмутському напрямку без вагань, спокійно й методично виконував найнебезпечніші завдання».
Побратим Риби, Євген Чепелянський назвав його одним з найкращих бійців «УВО» та найліпших друзів з яким зводила доля.
21 грудня родину Шевченкового університету сколихнула сумна звістка. Випускниця історичного факультету Анастасія Плоха, дружина Олега Рибальченка, на своїй ФБ-сторінці опублікувала допис: «Від сьогодні мій Воїн захищає над нами небо. Вчора ще захищав українську землю в боях під Бахмутом, а від сьогодні небо. Загинув у бою, але навіки живий у наших серцях і у нашій пам’яті. Він дуже любив Україну, він дуже любив Київ, він дуже любив всіх нас, він дуже любив життя. Наповнене мріями і планами, яскраве справжнє життя.
За 24 години Олег мені відписав і переймався не своїм станом, а побратимами після штурму. Він завжди переймався всіма окрім себе. Він так сильно завжди нас всіх оберігав. Олег дуже красиво писав. Але ще красивіше і рішучіше завжди діяв.
З 3-го курсу історичного факультету після Майдану він добровольцем поїхав захищати Україну і брав участь в боях у Донецькій області. Йому був 21 рік.
З улюбленої журналістської роботи 24-го лютого Олег, з такими ж добровольцями як і він, встав захищати українську землю і всіх нас. Йому було 28 років…»
Після церемонії прощання з Героєм, що відбулася на десятий день від загибелі в Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі, ректор КНУ Володимир Бугров зазначив, що такі випускники, як Олег Рибальченко, – гордість університету. Для нього у слово «батьківщина» вкладався найвищий сенс. Такі, як Олег, мали б жити й працювати для розвитку країни, а не брати до рук зброю, щоб захистити її кордони і волю у ХХІ столітті. «Його дружина, Анастасія, теж випускниця нашого університету. У такому віці вдягнути жалобу – це страшно… Щирі співчуття родині, друзям, яких в Олега залишилось багато», – сказав ректор.
«Герої не вмирають. Вони лишаються жити в кожному з нас. Лишаються нашими зморшками від посмішки за весь час прожитий разом і від сліз утрати. Лишаються шрамами на наших серцях. Лишаються найсвітлішими спогадами», – написала дружина Олега Рибальченка. Тож ми зобов’язані пам’ятати подвиг полеглого Героя та завершити Перемогою боротьбу за волю українського народу!
Олег Рибальченко нагороджений:
- Орден «За мужність» III ступеня (Указ Президента України №688 / 2023) «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» (посмертно).
