Новини

Всього : Фотографія :

242 дні пекла Донецького аеропорту, тисячі історій мужності – і серед них дві, що стали частиною історії Шевченкового університету. 20 січня в КНУ вшанували пам’ять «кіборгів», серед яких і студенти Університету – Святослав Горбенко («Скельд»), наймолодший герой ДАПу, й Тарас Коваль («Вальтер»), який продовжив боронити Україну вже у 2022-му.

Захід розпочався у центральному холі Навчально-наукового інституту філології. У вступній промові ректор КНУ Володимир Бугров зауважив, що саме цього дня, відповідно до спільного наказу Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 2022 року, в Україні вшановують захисників Донецького аеропорту – символу незламності, мужності та самопожертви. Оборона летовища тривала 242 дні – з 26 травня 2014 року до 23 січня 2015 року – і стала однією з перших та водночас знакових подій сучасної російсько-української війни.

Ректор наголосив, що для Шевченкового університету ця дата має особливе значення, адже серед захисників ДАП – студенти КНУ.

Саме вихованцем Інституту філології був Святослав Горбенко («Скельд»), наймолодший з «кіборгів», який загинув, рятуючи побратима, 3 жовтня 2014 року та був посмертно відзначений званням Героя України.

Модераторка заходу, очільниця відділу зв’язків з громадськістю ННІФ Олександра Касьянова нагадала, що Святослав вступив до Інституту у 2014 році, прагнув навчатися, складав академічну різницю й хотів бути частиною університетської спільноти. Заступниця директора з навчальної роботи Людмила Смовженко поділилася особистими спогадами про студента – щирого, світлоокого юнака з внутрішньою силою та спокоєм, а також пригадала історію батька Святослава про рішення сина добровольцем іти на фронт.

Ім’я Горбенка першим викарбуване на меморіальних стінах Інституту філології. Як студент-японіст, він представляв кафедру мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії, яка нині зазнала найбільших втрат у війні (окрім Святослава японістами були Ігор Воєводін, Анастасія Мар’янчук, викладачем корейської – Денис Антіпов). Завідувачка кафедри Наталія Ісаєва зазначила, що звістка про загибель Святослава стала першою втратою, з якою було неможливо змиритися, і зауважила, що з кожним роком говорити про це стає дедалі важче: «Ловлю себе на думці: аби тільки це було не дарма. Аби ми змогли вистояти, пережити, зберегти Україну – ту, за яку вони віддали свої життя у двадцять років».

Далі учасники заходу рушили ходою до Головного корпусу Університету, де навчаються студенти-юристи. Саме тут здобував освіту Тарас Коваль («Вальтер») – захисник Донецького аеропорту, який загинув 29 березня 2022 року, обороняючи Харківщину.

Модераторка заходу, співробітниця Центру комунікацій КНУ Тетяна Василик наголосила, що для Університету Тарас був не лише легендарним воїном, а й студентом Навчально-наукового інституту права. Він вступив до КНУ у 2017 році на освітню програму «Право» і сприймав право не як абстракцію, а як спосіб мислення та форму служіння державі. Навчання для Тараса було продовженням служби, а відповідальність – життєвим принципом.

Про Тараса Коваля як про студента і людину розповіла його викладачка, завідувачка кафедри трудового права та права соціального забезпечення ННІП Світлана Черноус. Вона підкреслила, що Тарас вирізнявся внутрішньою зосередженістю, відповідальністю та самодисципліною.

«Він ніколи не говорив про війну. Але після його загибелі стало зрозуміло, звідки ця зрілість і стійкість. Це була людина з чіткою життєвою позицією, яка через спілкування передавала своє ставлення до Батьківщини, до рідних, до справжніх цінностей. Герої не вмирають – вони живуть, поки жива пам’ять», – зазначила професорка.

Щемливими стали й спогади нареченої Тараса Коваля Юлії Значко, яка говорила про нього як про сміливого й відчайдушного воїна та водночас – ніжного, люблячого чоловіка, для якого гідність, любов і відповідальність були визначальними в житті. Юлія поділилася відео- та фотоспогадами з особистого архіву Тараса часів оборони ДАП. Після перегляду цих кадрів – живих, щирих моментів, посмішок серед руїн, погляду, повного впевненості, – Тарас став ближчим кожному й кожній з присутніх, як людина, яку ми могли б знати, з якою могли б говорити. Але водночас його втрата стала ще болючішою, гострішою...

У своєму підсумковому слові ректор Володимир Бугров наголосив, що утримання Донецького аеропорту упродовж пів року сковувало ворога. Українські захисники витримали те, чого не витримали бетонні конструкції. Героїчна оборона летовища – це тисячі історій хоробрості й звитяги, і щонайменше дві з них пов'язані з історією Шевченкового університету.

«Пам’ять про цих людей потрібна насамперед нам. Це наша відповідальність і наш обов’язок. Святослав Горбенко і Тарас Коваль – це наш біль і наша гордість. Це історія про високу самопожертву і невидані дипломи. Боротьба за Україну триває. Слава її героям», – наголосив ректор.

Завершальною частиною заходу стала спільна хода до Місця Тиші – університетського простору пам’яті, закладеного навесні 2024 року на честь загиблих студентів. Ректор розповів про символізм цього місця, у мартиролозі якого нині викарбуване 21 ім’я. Присутні вшанували полеглих хвилиною мовчання та поклали квіти.

Пам’ять про захисників Донецького аеропорту є невіддільною частиною історії Шевченкового університету й живе в іменах, відповідальності та діях нинішніх і майбутніх поколінь. Герої не вмирають.

Фото: Сергій Терещенко, відділ зв'язків з громадськістю ННІФ

Центр комунікацій