Новини

Університет уперше долучився власною командою до 9-го щорічного забігу «Шаную воїнів, біжу за Героїв України».

Попри багатогодинні ворожі обстріли української столиці, 29 серпня, у День пам’яті захисників України, команда КНУ вийшла на старт заради пам’яті про полеглих Героїв. Акція розпочалася в укритті Червоного корпусу, а щойно відкрилося вікно між повітряними тривогами – її учасники вийшли на відкритий простір.

Цьогоріч вони реєструвалися з особливим відчуттям: адже від самого початку кожен мав обрати ім’я Героя-шевченківця, за якого бігтиме свою дистанцію. Обирали серцем, адже за кожним іменем – людина, з якою хтось разом навчався, працював чи будував плани на майбутнє. Тепер пам’ять про них живе з нами.

Учасників забігу – студентів, викладачів, працівників і випускників Університету – зареєструвалося понад пів сотні. І кожен вийшов на старт зі своїм, дорогим серцю іменем. Частина учасників прийшла до Червоного корпусу, інші бігли зі своїми стартовими номерами в різних містах і країнах. Охочих виявилося несподівано багато.

«Ми сподівалися, що до команди долучаться хоча б 15 людей. Але вже за перші два дні реєстрації мали 30 учасників, а загалом нас стало 58. Цей забіг не про дистанцію і не про швидкість. Він – про пам’ять», – розповіла організаторка університетської команди Зоряна Грицина.

До учасників звернувся проректор КНУ Вадим Попко. На його переконання, цей забіг – значно більше, ніж спортивна подія: це наш спільний обов’язок пам’ятати тих, хто віддав життя за Україну. «І те, що ми зібралися сьогодні тут, коли триває третя доба безперервних тривог, вкотре підтверджує: наша велика Шевченківська родина і наша країна обов’язково вистоять. Ми здобудемо нашу перемогу і наш справедливий мир!» – наголосив проректор.

Про те, як Університет збирає і зберігає історії своїх Героїв, розповіла представниця ініціативи Віртуального меморіалу пам’яті загиблих шевченківців Леся Сакаль-Лісніченко: «Коли у березні 2022 року до нас почали надходити повідомлення про загиблих із Шевченкової родини, ми усвідомили: їхні історії не повинні зникати у стрічці новин. Так народився Віртуальний меморіал. Ми ведемо його далі, щоб свої не зникали. Це дуже важливо – щоб свої не зникали, – наголосила вона і закликала всіх ділитися історіями наших Героїв. – Людська пам’ять усе одно обмежена, усіх ми не запам’ятаємо. Озираючись назад, ми бачимо, яка це велика трагедія. Тому наше завдання – запам’ятати тих, кого ми знали, і розповідати їхні історії».

Історіями Героїв учасники забігу ділилися, поки тривала повітряна тривога. Згадували випускника ННІ журналістики Олеся Самчука, математикиню Юлію Здановську, істориків Василя Довбню, Олега Рибальченка, Дмитра Євдокимова й Антона Цедіка, студента факультету психології Вадима Пахомова, випускника ФІТ Олега Биховця, викладача і випускника ННІ філології Дениса Антіпова, правників Дмитра Голіцина й Тараса Коваля та інших Героїв-шевченківців, чиї імена назавжди залишаться в університетській пам’яті.

Між повітряними тривогами акцію продовжили на університетському Місці тиші, де вшанували пам’ять полеглих студентів і курсантів КНУ. Покладали квіти біля каменя пам’яті, гортали сторінки Віртуального меморіалу. Над соняхами кружляли бджоли, нагадуючи, що життя триває.

Зрештою команда вийшла на старт. Кожне коло довкруж Червоного корпусу учасники долали з іменами університетських Героїв на грудях. Простір дихав їхніми іменами. Так працює пам’ять. Імена закарбовуються.

 

Більше фото

Центр комунікацій