Новини

Пам’ятати про Крути – це справа честі для спільноти Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Усвідомлення тяглості української боротьби за свободу – від Крут 1918 року через століття до сучасних фронтів – додає нам сили, стійкості та впевненості в перемозі. Це не просто історична пам’ять, а жива спадщина, яка надихає нинішніх захисників і нагадує: свобода не дається легко, але її варто боронити завжди.

 

29 січня 2026 року три університетські делегації вирушили до знакових місць пам’яті: Аскольдової могили, Лук’янівського заповідника та меморіального комплексу «Пам’яті Героїв Крут» на Чернігівщині. Ректор, проректори, співробітники, курсанти Військового інституту та студенти схиляли голови перед могилами вихованців Університету Святого Володимира та інших, чиї імена назавжди вписані в історію університету та нації.

Крути: на місці бою

Зранку одна з делегацій вирушила до меморіального комплексу «Пам’яті Героїв Крут» на Чернігівщині – безпосереднього місця історичного бою. Представники Центру соціального розвитку КНУ, курсанти та співробітники університету на чолі з проректором з гуманітарних питань Тарасом Компанцем.

Бій під Крутами – один з найгероїчніших і водночас найтрагічніших епізодів Української революції 1917–1921 років. Спротив юнаків і студентів дозволив затримати ворога на чотири дні, що дало змогу уряду УНР укласти Брестський мирний договір і домогтися міжнародного визнання України як суб’єкта міжнародних відносин. За різними оцінками, у бою загинуло від 70 до 100 українців. На сьогодні достеменно відомі імена двадцяти з них, серед яких – студенти Київського університету святого Володимира.

Лук’янівське кладовище: збережені могили крутян

Представники Історичного факультету КНУ вшанували пам’ять полеглих у Державному історико-меморіальному Лук’янівському заповіднику. Саме тут збереглися могили двох вихованців Університету святого Володимира – навіки 24-річних Володимира Шульгина та Володимира Наумовича.

Спочатку їх, як і частину інших загиблих, було урочисто поховано на Аскольдовій могилі. Проте після закриття цвинтаря більшовицькою владою та подальшої ліквідації некрополя у 1930-х роках прах обох юнаків у 1934 році було перепоховано на Лук’янівському кладовищі. Сьогодні ці поховання є єдиними достеменно встановленими й збереженими могилами крутян у Києві.

Аскольдова могила: історична тяглість боротьби

Третя делегація на чолі з ректором Володимиром Бугровим та проректоркою Оленою Добржанською вшанувала пам’ять героїв на Аскольдовій могилі. Під час церемонії ректор наголосив на історичній тяглості української боротьби за державність: війна за незалежність України триває вже понад століття, а подвиг крутян безпосередньо пов’язаний із жертовністю сучасних захисників. Було підкреслено, що свобода ніколи не давалася українцям легко, а тому її потрібно виборювати не лише на полі бою, а й у власній свідомості – через усвідомлення безперервності української державницької традиції. Ректор закликав до єдності українців та спільної праці заради соборної, незалежної держави – у продовження справи попередніх поколінь і сучасних воїнів.

Пам’ять як справа честі

Як і під Крутами, сьогодні Україна має того самого ворога. І так само, як тоді, на війні гинуть студенти – ті, хто ще вчора сидів за університетськими партами, будував плани й мріяв про майбутнє.

Кількість достеменно встановлених імен загиблих крутян – двадцять – змушує замислитися, наскільки трагічно впізнаваною залишається ця жертва для університетської спільноти нині. У сучасній війні за незалежність України родина Шевченкового університету втратила вже двадцять одного студента й курсанта.

Пам’ять про Героїв Крут залишається для університетської громади не лише історією, а й моральним дороговказом у сучасній боротьбі за свободу та незалежність України.

Ми переможемо, коли шануватимемо Крути по-справжньому – як нашу перемогу. Тоді, у 1918-му, ворог відступив, але повернувся за рік. Нині росії протистоїть не сотні добровольців, а потужна, професійна українська армія, а на боці України – практично весь цивілізований світ. Повторення не буде. Крути, ми пам’ятаємо!

Центр комунікацій