Новини

Міжнародна конференція «Досвід європейських регіонів в реалізації політики згуртованості ЄС в Україні» відбулася 16 березня у Головному корпусі Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Упродовж дня представники влади, науковці, міжнародні партнери, громадські діячі та експерти обговорювали, як досвід європейських регіонів може допомогти Україні в євроінтеграції, повоєнному відновленні та зміцненні громад. Програму конференції було побудовано навколо трьох панелей – від концептуальних засад «Європи регіонів» до практичних проблем і перспектив українських єврорегіонів.

Подія розпочалася в умовах, які самі по собі нагадали про український контекст сьогодення: через повітряну тривогу програму довелося дещо посунути в часі. Водночас саме це надало розмові особливої ваги, адже дискусія про безпеку, свободу і європейський вибір відбувалася не в абстрактному просторі, а в країні, яка щодня виборює своє право на майбутнє.

Відкриваючи конференцію виконавчий директор «Ісар-Єднання» Володимир Шейгус наголосив: попри всі випробування Україна зберігає чітке прагнення бути частиною Європейського Союзу.

За його словами, особливо важливо, що в України є партнери, які допомагають проходити цей шлях, а єврорегіони можуть стати «дуже цінною платформою і можливістю рухатися до Європейського Союзу простіше й швидше».

Беньямін Боббе, заступник директора Інституту європейського і трансатлантичного діалогу, керівник Підрозділу Центральної та Східної Європи Фонду Ганнса Зайделя акцентував на тому, що саме зараз єдність Європи набуває нового, практичного значення. На його думку, сьогодні як ніколи важливо не лише говорити про європейську інтеграцію, а й переосмислювати саму ідею великої Європи.

«Ніколи ще не було настільки доречно і необхідно говорити про європейську інтеграцію, говорити про Європу і говорити про ідею великої Європи, як саме зараз», – наголосив він.

Серед ключових викликів для ЄС Беньямін Боббе назвав розширення, безпеку та конкурентоспроможність, а також підкреслив значення політики згуртованості як практичного інструменту втілення європейської ідеї.

Народний депутат України, співголова МФО «Пан’європейська платформа» Ярослав Юрчишин у своєму виступі наголосив, що Україну слід розглядати не як проблему для Європи, а як відповідь на численні виклики, перед якими вона постала. «Україна зараз не є викликом для Європи, а є відповіддю на дуже багато викликів – і в оборонній сфері, і у сфері співпраці в різних галузях», – зауважив він.

Юрчишин також звернув увагу на те, що потенціал пан’європейських інституцій та механізмів єврорегіональної співпраці Україна досі використовує не повною мірою. Саме тому, він переконаний, що важливо посилювати і міжпарламентську, і академічну підтримку цього напряму.

Особливого звучання конференції надало те, що вона проходила саме в Шевченковому університеті. Ректор КНУ Володимир Бугров у своєму виступі підкреслив: європейський вибір України не є новим чи ситуативним – він глибоко закорінений у її історії.

«Ми маємо розуміти: Україна від самого початку є частиною Європи», – наголосив ректор.

Він нагадав, що університет історично був простором перетину традицій, ідей та цивілізаційних смислів, а нині продовжує цю місію через освітні програми з європейських студій, міжнародних відносин і публічного управління.

Володимир Бугров також звернув увагу на масштаб завдань, які стоять перед державою на шляху до членства в ЄС: «42 тисячі регламентів і норм мають бути імплементовані в українське законодавство. Це великий виклик уже на рівні впровадження».

Одним із центральних спікерів конференції став Карл фон Габсбург, почесний Президент Пан’європейського Союзу Австрії. У його виступі поєдналися історична оптика, безпековий аналіз і чіткі політичні акценти щодо перемоги України, ролі Європи та майбутнього росії. Водночас на початку свого виступу він окремо підкреслив символічність того, що дискусія відбувається саме в університетському середовищі. За його словами, університет є найприроднішим місцем для такої розмови, адже саме тут можливе довгострокове мислення – поза межами щоденного інформаційного шуму.

«Я завжди почуваюся дуже добре, коли ми маємо можливість проводити конференцію також в університеті», – сказав Карл фон Габсбург. І додав: «Є певний зв’язок між тим, що робить університет, і тим, що робить така організація, як Пан’європейський союз. І цей зв’язок полягає в тому, що ми маємо можливість мислити довгостроково».

Окремий блок виступу Карла фон Габсбурга був присвячений безпеці. Він наголосив, що Європа переживає небезпечний зсув: «Ми переживаємо перехід від верховенства права до верховенства сильнішого, до верховенства сили».

Саме тому, на його переконання, Європа має значно чіткіше формулювати власні цілі й відповідальність щодо України.

Особливо різко він висловився щодо поширеної на Заході формули підтримки України. «Коли я чую від когось вислів “стільки, скільки буде потрібно”, це автоматично викликає в мене внутрішню агресію. Тому що це означає, що ті люди надто боязкі, щоб визначити, що означає перемога і що означає поразка», – заявив Габсбург.

Натомість він запропонував говорити прямо: перемога України означає не лише територіальну цілісність, а й повний територіальний суверенітет, а також репарації як принципову відповідь на очевидний акт агресії.

Ще одна теза, яка прозвучала особливо гостро, стосувалася майбутнього росії. Карл фон Габсбург відкрито заявив, що на Заході даремно бояться самої постановки питання про трансформацію російського режиму. На його думку, довгострокова безпека Європи неможлива без чесного визначення того, що є поразкою агресора і яким має бути політичний результат війни.

Підсумовуючи, Карл фон Габсбург повернув розмову до базових європейських цінностей, які, за його словами, Україна не лише поділяє, а й сьогодні фактично захищає за всю Європу.

«Ті цінності, які ми виробили і які Україна повністю в себе ввібрала, – верховенство права, демократія, ринкова економіка, – це елементи свободи. Саме тому ми, як європейці, повинні підтримувати Україну», – наголосив він.

Також він сформулював одну з найсильніших тез конференції: «Ця конференція показує, що росія ніколи не переможе Україну. Поки тривають ракетні атаки, українці продовжують говорити про своє європейське майбутнє».

Перша панель конференції була присвячена єврорегіонам як інструменту реалізації політики згуртованості Європейського Союзу. Саме тут дискусія перейшла від символічного й стратегічного рівня до більш предметного аналізу: як працюють регіони, які інституційні моделі є ефективними і що з цього досвіду може використати Україна.

Штефан Габьок, представник Інституту регіонів Європи, віце-президент Пан’європи Австрія, який долучився онлайн, наголосив, що саме регіони є справжньою основою Європи – не лише в адміністративному, а й у культурному, соціальному й історичному сенсі. «Європа базується на своїх регіонах», – підкреслив він.

За його словами, регіони є тим рівнем, на якому відбувається імплементація більшості європейського законодавства, а тому їхня готовність до євроінтеграції визначає успішність цього процесу загалом. Він також нагадав, що Україна вже має позитивний досвід у цьому напрямі завдяки реформі децентралізації, яку назвав однією з найбільш успішних реформ української держави.

Проректорка з міжнародного співробітництва КНУ імені Тараса Шевченка Ксенія Смирнова наголосила на ролі університетів як основи економічної конкурентоспроможності та євроінтеграції: «Конкурентоспроможність економіки виростає зі знань та інновацій, які створюються в університетах». Вона звернула увагу на розвиток із 2017 року Альянсів європейських університетів, які об’єднують заклади з різних країн і посилюють регіональну співпрацю завдяки цільовому фінансуванню. Як приклад вона навела університетські кластери у Франції, Бельгії та Німеччині, що сприяють мобільності студентів і формуванню спільного європейського освітнього простору: «Це мультикультурність, обмін досвідом і фізична мобільність, що робить цей простір більш згуртованим».

Водночас Ксенія Смирнова підкреслила, що європейська інтеграція України є складним процесом «європеїзації», який охоплює ухвалення законів, їх виконання та практичну імплементацію на рівні регіонів. «Недостатньо просто ухвалити закон – потрібні знання і спроможність застосовувати його на практиці», – зазначила вона. Особливу увагу спікерка звернула на необхідність розвитку компетенцій у сфері права ЄС та регіональної політики, адже саме це стане ключовою умовою для повноцінної інтеграції України до європейського простору.

Василь Костицький, професор кафедри теорії та історії права та держави КНУ, запропонував ширший, історико-правовий погляд на тему. Для нього розмова про регіони виявилася нерозривно пов’язаною з питанням про саму сутність Європи. «Європа – це не лише економіка. Це насамперед цінності: демократія, свобода і спільна культурна спадщина», – наголосив він.

Василь Костицький нагадав, що українська політична і правова думка давно містила ідеї федеративності, автономії та включення України до ширшого європейського простору. У цьому контексті нинішня війна, за його словами, є не лише геополітичним, а й цивілізаційним конфліктом. «Це війна за цивілізацію і проти демократичних цінностей», – підкреслив він.

Одним із найсильніших його аргументів стало протиставлення європейського й імперського способу розв’язання конфліктів: «У Європі конфлікти вирішуються через дискусію. Ніхто не кидає танки».

Таким чином, перша панель закріпила ключову думку конференції: єврорегіони – це не периферійна тема і не технічне доповнення до євроінтеграції, а один із її фундаментальних механізмів.

Друга панель змістила фокус із загальноєвропейського досвіду на українську практику. Тут ішлося про те, як саме регіональна політика, децентралізація та транскордонна співпраця працюють в умовах війни – і як вони мають розвиватися надалі.

Особливий акцент зробила Таміла Ташева, народна депутатка України, членкиня МФО «Пан’європейська платформа». Її виступ поєднав безпековий, гуманітарний і регіональний виміри. Вона наголосила: «Європейська регіональна політика важлива для України не лише як модель. Це інструмент навчання, як зменшувати нерівності, розвивати інфраструктуру і підтримувати громади».

За її словами , війна зробила питання регіональної політики ще більш гострим. Україна сьогодні має громади, виснажені бойовими діями, вимушеним переміщенням населення та перевантаженням соціальної інфраструктури.

Окремо Таміла Ташева підкреслила: «Регіональна безпека – це не тільки порти чи логістика. Це безпека кожної людини».

Особливу увагу вона приділила Криму, підкресливши, що в логіці сучасної української і європейської політики він не може розглядатися як периферія. «Крим – не периферія. Це частина європейського простору, де йдеться про права людини і повернення до європейських стандартів», – наголосила народна депутатка.

Підсумовуючи, вона сформулювала, можливо, найважливіший висновок другої панелі: «Розмова про єврорегіони – це розмова про те, якою буде наша держава і наскільки глибоко вона інтегрується в Європу».

Саме в цій панелі особливо чітко прозвучала думка про те, що європейська інтеграція України вже відбувається – на рівні участі громад у спільних програмах, на рівні транскордонних проєктів, академічної співпраці, регіонального планування і практичного наближення до норм ЄС.

Третя панель була присвячена проблемам і перспективам єврорегіонів України. Саме тут розмова набула найбільш прикладного характеру: учасники говорили про реальні бар’єри, які стоять перед українськими регіонами, – від обмеженої інституційної спроможності до кадрового дефіциту, від труднощів координації між рівнями влади до потреби в стабільному фінансуванні.

Йшлося і про те, що навіть найбільш перспективні та добре задумані проєкти не завжди доходять до повної реалізації саме через слабку координацію чи брак підготовлених команд. Учасники також звертали увагу на нерівномірність розвитку регіонів, на особливу роль прикордонних територій та на важливість поширення успішного досвіду єврорегіональної співпраці.

Водночас загальний тон цієї панелі був не песимістичним, а радше мобілізаційним: регіони мають не тільки адаптуватися до європейської політики, а ставати її активними суб’єктами, авторами власних стратегій розвитку та партнерами в ширшому європейському просторі.

Окремо під час конференції звучала ще одна важлива тема: європейська інтеграція – це не подія і не дата вступу, а складний багаторівневий процес. Він охоплює і законодавство, і управлінські механізми, і освіту, і роботу громад, і здатність інституцій втілювати норми в щоденну практику.

Саме тому на конференції так часто говорили не лише про політику, а й про знання, спроможності, освітні програми, фахову підготовку та необхідність глибшого вивчення європейського права й інструментів регіональної політики.

У підсумку конференція в КНУ засвідчила: розмова про єврорегіони – це не вузькоспеціальна тема для експертів. Це розмова про майбутній устрій України, про її стійкість, про якість відновлення, про безпеку, про роль університетів і про ту Європу, до якої Україна вже належить ціннісно і до якої послідовно наближається інституційно.

А Шевченків університет у цій розмові вкотре постав не лише як академічна установа, а як простір, де формується мова майбутнього – для України, її регіонів і її європейського шляху.

Центр комунікацій